Справа №461/4577/22
Провадження №3/461/26/23
11 січня 2023 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д. при секретарі судового засідання Цибулько О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 .
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
19 серпня 2022 року, о 08 год. 43 хв., в м. Львові, по вул. І. Франка, 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки Mercedes-Benz 312, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився в встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком № 002047.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
П.1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під випливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідність.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Дії ОСОБА_1 відповідають складу адміністративного правопорушення та правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Його вина у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується даними які містяться в:
-протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 156078 від 19 серпня 2022 року;
-тестуванні на вміст алкоголю в організмі за допомогою технічного засобу «Драгер alcotest» від 19 серпня 2022 року, з якого вбачається, що результатом проведеного тесту є 1,09% проміле;
-висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, № 002047 від 19 серпня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
-відеозаписах з нагрудних камер поліцейських;
Відтак, винність ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного вище, суд вважає доведеним невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.2.9 «а» ПДР України, якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
На переконання суду, належними й допустимими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, судом враховується те, що керування в стані наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Зокрема, у стані сп'яніння істотно знижується увага водія та швидкість його реакції, що зумовлює загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб. Саме ця обставина і зумовила прийняття законодавцем Закону, яким було посилено відповідальності за керування в стані сп'яніння.
При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 221, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.Д. Мироненко