18.01.23
ЄУН 336/4975/22
провадження № 2/336/469/2023
іменем України
18 січня 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 336/4975/22 (номер провадження 2/336/469/2023), за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
встановив:
26 вересня 2022 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання позивача, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) матері щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_1 двадцятитрьохрічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона є рідною донькою відповідача - ОСОБА_2 . В даний час, після досягнення повноліття вона проживає разом з батьками. Вона не заміжня та не працює, так як навчається на другому курсі у Запорізькому національному університеті, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, на денному відділенні, за спеціальністю «журналістика». Вона потребує матеріальної підтримки, оскільки відсутність матеріального утримання збоку матері ставить її в скрутне матеріальне становище, так як не може працювати у зв'язку з навчанням на денній формі.
Відповідач добровільно матеріальну допомогу на її утримання не надає і не надавала раніше, її вихованням та забезпеченням не займається виключно батько, однак цих коштів не вистачає, оскільки плата за навчання становить 25 534 гривні на рік.
У зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду для стягнення аліментів з відповідача.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено право на подання відповіді на відзив та заперечення.
30 листопада 2022 року, відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення даного позову. В обґрунтування своїх заперечень, вказує, що з 07.10.2022 року не проживає з певних причин за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її чоловік побив її та погрожував скинути з 9 поверху. До поліції з цього приводу вона не зверталась. Їй довелося переїхати до сестри, де на даний час і проживає. Вона не може бачитися з дітьми, та не може забрати свої речі.
Позивач ОСОБА_3 влітку та до середини вересня не проживав з ними, з певних причин. І тому вихованням та купівлею продуктів та всім необхідним займалася тільки вона.
Відповідач повідомляє, що в минулому році вона сплачувала за навчання про що надала квитанцію, в цьому році надавала доньці на навчання 5 000,00 грн., які вона віддала батькові і вони поїхали до навчального закладу, щоб сплатити за перший семестр.
На даний час вона не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини, так як з 30.11.2022 року звільнилася зі школи, і на даний час не працює.
Крім того, вона несла витрати на проїзд до м. Запоріжжя на роботу, придбання продуктів харчування, сезонного одягу тощо. Вона не має у власності будь-якого нерухомого майна, цінностей та банківських вкладів.
18 січня 2023 року до суду через канцелярію подано аналогічний відзив, доказів вручення та / або направлення іншій стороні не надано.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила. Надала відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. А у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , в м. Запоріжжя Шевченківський район Запорізька область, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 20 травня 2004 року складено відповідний актовий запис за № 548, відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя. Батьками дитини є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 травня 2004 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 квітня 2018 року.
ОСОБА_1 , навчається у Запорізькому національному університеті за денною формою навчання на 2 курсі, факультету журналістики, освітнього рівня бакалавр, спеціальність журналістика, за контрактом. Термін навчання 2 курсу: 01.09.2022 р. до 30.06.2023 року, що підтверджується відповідною довідкою № 220013 від 22 вересня 2022 року.
Відповідно до договору № 707/21-БД про навчання та фізичною особою від 01 вересня 2021 року укладеного між Запорізьким національним університетом державної форми власності, в особі ректора Фролова М.О., що діє на підставі статуту (з однієї сторони) та вступником ОСОБА_1 (вступник) та або законний представник /замовник, замовник мати ОСОБА_2 (з іншої сторони) уклали договір, відповідно до якого предметом договору є навчання у Запорізькому національному університеті.
Відповідно до п. 2 вказаного договору заклад взяв на себе зобов'язання зарахувати вступника на навчання на 1 курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладення договору, здійснити підготовку вступника: форма здобуття освіти - денна, факультет - журналістики, навчальні роки 2021/2022- 2024/2025, кількість семестрів 8, освітня програма - журналістика, спеціальність - 061 журналістика, освітній рівень бакалавр; забезпечити створення належних умов для дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 12 договору фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб (на умовах договору укладеного між закладом та фізичною та /або юридичною особою, яка замовляє платну освітню послугу.
Відповідно до п. 12.1 договору розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому заклад має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов'язковим інформуванням про це замовника шляхом офіційного оприлюднення інформації на сайті університету (htth://www.znu.edu.ua) з дати підписання відповідного наказу ректором університету.
Відповідно до п. 12.2 договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить - 102136,00 грн., 1 курс навчальний рік 2021/2022 - 25534,00грн., 2 курс навчальний рік 2022/2023 - 25534,00грн., 3 курс навчальний рік 2023/2024 - 25534,00грн., 4 курс навчальний рік 2024/2025 - 25534,00грн.
Відповідно до п. 12.3 договору замовник вносить плату на реєстраційний рахунок закладу безготівково, щосеместрово не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку семестру.
Відповідно до п. 12.4 договору замовник має право оплатити навчання за договором достроково. Розмір плати за навчання розраховується згідно з положенням про порядок здійснення оплати за надання освітніх послуг.
Відповідно до п. 12.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником умов договору, здобувач може прийняти на себе обов'язки по п. 12.1-12.4 договору в частині сплати з власних коштів, передбачених цим розділом платежів, без будь-яких майнових або інших претензій до закладу.
Відповідно до п. 13 договору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону, у тому числі, згідно п. 13.1. договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник-юридична особа сплачує закладу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України з несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 13 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом усього періоду навчання або до дня повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема вартість навчання.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов'язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: дитина досягла повноліття, але на момент звернення до суду з позовом не досягла 23-х років; дитина продовжує навчання у Запорізькому національному університеті за денною формою навчання на 2 курсі, факультету журналістики, освітнього рівня бакалавр, спеціальність журналістика, за контрактом. Термін навчання 2 курсу: 01.09.2022 р. до 30.06.2023 року, навчальні роки 2021/2022- 2024/2025, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить - 102136,00 грн., оплата за навчальний рік становить - 25534,00грн., у зв'язку з навчанням дитина потребує матеріальної допомоги.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.
Позивач, ОСОБА_1 не заміжня та не працює, так як навчається на другому курсі у Запорізькому національному університеті, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, на денному відділенні, за спеціальністю «журналістика», та потребує матеріальної підтримки, оскільки відсутність матеріального утримання збоку матері ставить її в скрутне матеріальне становище, так як не може працювати у зв'язку з навчанням на денній формі.
30 листопада 2022 року, відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення даного позову.
Відповідач зазначає, що в минулому році вона сплачувала за навчання про що надала квитанцію. Відповідно до наданого чека, 30 липня 2021 року ОСОБА_2 сплатила за навчання ОСОБА_1 за 1 курс 1 семестр, спеціальність журналістика 12767,00 грн., проте суд не бере до уваги вказані докази, оскільки вони не стосуються даного спору, так як позивач звернулася до суду 26 вересня 2022 року та просить стягувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання з дня подачі позову, а не за минулий період.
Відповідач посилається, що вона надавала доньці на навчання 5 000,00 грн., які вона віддала батькові і вони поїхали до навчального закладу, щоб сплатити за перший семестр, про те дані доводи відповідача не підтверджені жодними доказами.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона звільнилася 30.11.2022 року і на даний час не працює не може бути обставиною, яка б звільнила її від обов'язку утримувати свою дитину, яка продовжує навчання у Запорізькому національному університеті за денною формою навчання, та потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається за контрактом.
Доказів, які б вказували на здійснення ОСОБА_2 активних дій з пошуку роботи матеріали справи не містять. Звільнення з попереднього місця роботи і те, що вона не працює не впливає на її обов'язок утримувати доньку, яка продовжує навчання.
Будь-яких інших доказів відповідачем не надано.
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 28 вересня 2022 року роз'яснено відповідачу про на подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин зазначених відповідачем.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи відповідача про те, що вона не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини, так як з 30.11.2022 року звільнилася зі школи, і на даний час не працює, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 83 ЦПК України врегульований порядок подання доказів.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 84 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 84 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідачем жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень до відзиву не надано. Відповідачем об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії не зазначено.
Відповідно до вимог частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач є працездатною особою. У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказує, що несе на придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засоби гігієни тощо, що є її обов'язковими витратами, які вона не може не здійснювати.
Дочка відповідача - ОСОБА_1 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, ОСОБА_2 , яка є працездатною особою, зобов'язана утримувати повнолітню дочку, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-річного віку.
При визначені розміру аліментів на повнолітню доньку, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, яка забезпечує себе необхідними речами, має малолітню дитину ОСОБА_4 , 2010 року народження, за таких обставин суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини всіх доходів щомісячно, задоволення цих позовних вимог не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішення даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 661/4545/15-ц (провадження № 61-16093св18), постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 208/3075/16 (провадження N 61-1343св18), аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: 1) від 21 березня 2018 року у справі N 308/2268/16-ц (провадження N 61-9486св18); 2) від 01 серпня 2018 року у справі N 539/2580/16-ц (провадження N 61-20377св18); 3) від 12 вересня 2018 року у справі N 350/326/17-ц (провадження N 61-15310св18); 4) від 10 жовтня 2018 року у справі N 216/3757/16-ц (провадження N 61-16217св18); 5) від 05 грудня 2018 року у справі N 701/699/16-ц (провадження N 61-20608св18).
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Після досягнення ОСОБА_1 повноліття, вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Аналогічні положення містяться і в абз. 2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Так, дочка, яка продовжує навчання має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивач і звернулася до суду з позовом.
Так, вимоги позивача про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам сімейного законодавства.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом 26 вересня 2022 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, необхідно відмовити у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України такий розмір аліментів може стосуватись лише розміру аліментів на неповнолітніх дітей.
Положення ч.1 ст. 6 СК України передбачають, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
В даному випадку до суду подано позов на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Оскільки позивач, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору щодо стягнення аліментів, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 992,40 грн. у дохід держави у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 182, 198-201, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 7, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів заробітку (доходу) матері, щомісячно, починаючи з 26 вересня 2022 року до закінчення навчання у Запорізькому національному університеті до 30 червня 2025 року, але не більше, як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Дата складання повного судового рішення 18 січня 2023 року.
Суддя: