№336/507/23
н/п 2-о/336/90/2023
16 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання: Журавель Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місі Запоріжжі південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті та родинних стосунків,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження с. Чубарівка, Пологівського району, Запорізької області,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Пологи Запорізької області.
В обґрунтування заяви зазначив, що мати заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час знаходження на тимчасово непідконтрольній уряду України території у м. Пологи Пологівського району Запорізької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла від гострої серцева судинної недостатності, дифузної кардіосклерозної ішемічної хвороби серця.
Враховуючи той факт, що свідоцтво про смерть видане не уповноваженими органами, заявниця змушена звернутися до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2023 відкрито провадження у справі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Частиною 1 ст.315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Як передбачено ч.1, 2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 є матер'ю ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 25.04.1991 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 12 .
За час життя ОСОБА_5 змінювала прізвище на ОСОБА_6 у зв'язку із укладанням шлюбу з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтво про укладення шлюбу від 25.02.1995 року про що зроблений відповідний актовий запис Серії НОМЕР_2 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02.12.2022, що виданий органом окупаційної влади, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт смерті додатково підвтерджується довідкою про причини смерті № 267.
Документи, що відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, є підставою для реєстрації факту органом державної реєстрації актів цивільного стану, у заявника відсутні, а тому реєстрація вказаним органом не є можливою.
Зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону вбачається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з положенням п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».
Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд виходить з того, що можливості збору доказів смерті на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, наявні підстави для задоволення заяви, а саме встановлення факту смерті ОСОБА_2 .
Виходячи з викладеного, оцінивши докази з врахуванням вищенаведених обставин у їх сукупності суд вважає заявлені заявником вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 228-229, 315, 317, 354-355 ЦПК України,
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження с. Чубарівка Пологівського району Запорізької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області.
Копію рішення негайно надіслати до Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місі Запоріжжі південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.С.Боєв
16.01.23