ЄУН 337/125/23
3/337/76/2023
18 січня 2023 року Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Мурашова Н.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №447809, складеним 06.12.2022р. старшим дільничним офіцером поліції Відділу поліції №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Шевченко В.В., 06.12.2022р. о 12.50год. ОСОБА_1 , знаходячись в магазині «Ведмідь» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рубана, б.18, здійснював господарську діяльність з продажу алкогольних напоїв (пиво в кегах загальним об'ємом 80л.) без державної реєстрації як суб'єкт господарювання та без ліцензії на здійснення відповідної господарської діяльності, чим порушив ст.58 ПКУ, ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
На підставі ст.268 КУпАП суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаної особи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
П.2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
За усталеною практикою ЄСПЛ суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій.
Отже, виходячи зі змісту вказаних норм права, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, є окремими складами адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, оскільки вони мають різні ознаки об'єктивної сторони та суб'єкту.
Так, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання полягає у діяльності з виготовлення, реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, особою, яка не зареєстрована у встановленому законом порядку суб'єктом господарювання.
А той же час, провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, полягає у здійсненні такої діяльності особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку як суб'єкт господарювання.
Незважаючи на те, що адміністративна відповідальність за вказані правопорушення передбачена однією статею КУпАП (ч.1 ст.164), особа не може бути піддана адміністративної відповідальності одночасно і за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Вказані склади, на думку суду, є взаємовиключними.
Крім того, оскільки диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП носить бланкетний характер, то серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Дослідивши надані матеріали, суд встановив, що в порушення вищевказаних вимог в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суть адміністративного правопорушення викладена нечітко, не у відповідності до диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП, без зазначення основних ознак об'єктивної сторони, а також без зазначення ознак віднесення ОСОБА_1 до суб'єкта вказаного правопорушення.
При цьому, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні двох різних, взаємовиключних за складом правопорушень, що є недопустимим.
Крім того, вказуючи на здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з продажу алкогольних напоїв без державної реєстрації як суб'єкт господарювання, поліцейський не додав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність державної реєстрації ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим незрозумілим є - на підставі чого поліцейський прийшов до переконання про наявність в її діях ознак вказаного адміністративного правопорушення.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що в зазначені в ньому дні, час, місці ОСОБА_1 дійсно здійснював торгівлю алкогольними напоями, враховуючи при цьому, що торгівля - це процес обміну товарів на гроші з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку і вона підпадає під ознаки господарської діяльності у випадку її здійснення особою самостійно, систематично (два і більше разів), на власний ризик і з метою отримання прибутку. Торгівля може бути оптовою чи роздрібною.
Протокол огляду місця події з вилученням грошових коштів, отриманих від незаконної реалізації алкогольних напоїв, поліцейськими не складався. А сам по собі факт виявлення в зазначеному приміщенні алкогольних напоїв не свідчить про здійснення торгівлі ними.
Визнання ОСОБА_1 в доданих до протоколу письмових поясненнях факту незаконного продажу алкогольних напоїв суд не бере до уваги, оскільки факт визнання особою вини у вчиненні правопорушення не звільняє особу, яка виявила факт правопорушення, від доведення правомірності притягнення особи до відповідальності і відповідно не може бути достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.
При ухваленні цього рішення суд не бере до уваги додані до матеріалів справи фотознімки, оскільки вони не містять жодних відомостей про дату, час місце та суть правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Наявний на фото напис жодною уповноваженою посадовою особою органу поліції не засвідчений. Інформації про те, ким саме та із застосуванням яких технічних засобів вони здійснені, фотознімки не містять. Відомості про застосування будь-яких технічних засобів під час виявлення факту правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення в останньому відсутні.
Доданий до протоколу рапорт інспектора поліції про виявлення факту адміністративного правопорушення в розумінні вимог ст.251 КУпАП не є належними та допустимими доказами у даній справі.
Письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , які також додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суд також не бере до уваги, оскільки вони не підтверджуються сукупністю інших належних та допустимих доказів, зокрема, протоколом огляду місця події та виявленням і вилученням алкогольних напоїв, грошових коштів, інших речей та предметів.
Таким чином, поліцейським суду не надані належні, допустимі та достовірні докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, тобто самостійної, за власною ініціативи, систематичної, з метою отримання прибутку діяльності з продажу алкогольних напоїв, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкт господарювання.
Також суд виходить з того, що за протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, що відповідно виключає належність його до суб'єкту адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, за фактом провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Відомості про належність вказаного торгівельного приміщення певним суб'єктам господарювання та відсутність у них ліцензії на здійснення оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи зазначене, виходячи з вимог ст.252,280 КУпАП, оцінивши обставини справи та надані докази, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, його винуватість та належність до суб'єкту цього правопорушення, належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом не доведені, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, і на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі слід закрити.
Керуючись ст.7,9,ч.1 ст.164,245,247,251,252,256,268,280,283 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя Хортицького районного суду
м. Запоріжжя Н.А. Мурашова
18.01.2023