смт Новомиколаївка
Іменем України
18 січня 2023 року Справа № 322/908/22 (Провадження № 3/322/7/23)
Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Губанов Р.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду з відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 29.11.2022, за ч.2 ст.173-2 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
06.11.2022 близько 23:00 год., ОСОБА_1 знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 в ході якого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, виганяв з будинку, чим міг завдати шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином. Неявка останніх в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частиною другої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність, за вчинення тих самих дій, вчинених особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фактичні обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 07.11.2022 серії ВАВ №446304 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, терміновим забороненим приписом стосовно кривдника серії АА №218905 від 07.11.2022, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу полію, письмовими поясненнями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, реєстрація відділення поліції №3 Запрізького РУП ГУНП в Запорізькій області ЄО №1443 від 07.11.2022.
ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення та надав письмові пояснення, у яких зазначив, що 06.11.2022, близько 23:00 год., знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 в ході якого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, виганяв з будинку.
Письмові пояснення ОСОБА_2 є аналогічними зі змістом з письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
Особою, якою складено протокол дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП, у відповідній графі протоколу зазначено, що останній був притягнути до адміністративної відповідальності 01.05.2022 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Водночас сам по собі факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 01.05.2022 за 173-2 КУпАП, не свідчить про наявність підстав для кваліфікації його дій особи за ч.2 ст.173-2 КУпАП, адже факт притягнення до адміністративної відповідальності настає з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення (відповідний правовий висновок викладено постанови Верховного Суду від 27.05.2021 по справі №824/1164/18-а, реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 97267569).
У фабулі протоколу не вказується, що ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому дії, будучи протягом року підданим адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП. До матеріалів справи не додано відповідної постанови судді, яка набрала законної сили, щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення відповідного правопорушення і навіть не вказана найменування суду і дата винесення такої постанови.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суддя вважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст.173-2 КУпАП на ч.1 ст.173-2 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України; при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Частина з перелічених положень врахована. Обставини, передбачені ст.34, 35 КУпАП, що пом'якшує чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлені (зокрема внаслідок неявки останнього в судове засідання).
З огляду на вказане, з метою виховного впливу та запобігання вчиненню нових правопорушень, суддя визнає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст.173-2 КУпАП, середнього виду суворості, однак в мінімальному розмірі, а саме громадські роботи на строк тридцять годин.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
За правилом ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з ч.1, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Керуючись ст.ст.221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р.О. Губанов