смт Новомиколаївка
Іменем України
18 січня 2023 року Справа № 322/899/22 (Провадження № 3/322/4/23)
Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Губанов Р.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду з відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 28.11.2022, за ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12.11.2022 серії ВАВ №446326 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: «12.11.2022 близько 16-00 годин ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство щодо своєї сестри ОСОБА_2 в ході якого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою чим міг завдати психічної шкоди здоров'ю ОСОБА_2 ».
Свідки зазначеного правопорушення, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, відсутні.
ОСОБА_1 і потерпіла будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду справи.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 випливає, що він дійсно виражався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , однак причиною цього була поведінка самої ОСОБА_2 , яка перебувала в нетверезому стані, нецензурно виражалася на адресу їх матері і провокувала з нею бійку. Письмові пояснення ОСОБА_1 в частині перебування ОСОБА_2 в нетверезому стані узгоджуються з письмовими поясненнями останньої.
Водночас згадані докази не доводять факту вчинення домашнього насильства, а лише підтверджують наявність 12.11.2022 сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через перебування останньої у стані сп'яніння.
Незважаючи не те, що у письмових пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згадувалось про їх матір, яка з великою долею імовірності могла бути очевидцем події, остання опитана не була.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
За правилом п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст.221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р.О. Губанов