Справа № 199/484/23
(2-з/199/28/23)
16 січня 2022 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вище зазначена справи.
Одночасно із позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову посилаються на те, що ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з ціною позову в розмірі 324 001,96 грн. Предмет позов носить матеріальний характер, а у випадку його задоволення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в примусовому порядку будуть стягуватись вищезазначені грошові кошти відповідно до вимог ЗУ “Про виконавче провадження”.
Позивачу відомо, що ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 реєстраційний номер майна: 25927873.
Відповідно до відомостей Протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 353522 від 27.11.2022 р., які записані зі слів ОСОБА_3 , остання є тимчасово не працюючою.
24.02.2022 р. з боку російської федерації почалась збройна агресія по всій території України. Внаслідок постійних обстрілів, на думку позивача, існує загроза, що ОСОБА_3 покине територію України та здійснить відчуження своєї власності через довірених осіб. Позивач неодноразово звертався до відповідача про відшкодування, завданої йому шкоди, остання не просто відмовляється від її відшкодування у добровільному порядку, а й погрожує що він ніколи нічого не отримає навіть при рішенні суду на його користь.
На думку позивача така поведінка та дії Відповідача, доводять про ухилення від виконання рішення суду в майбутньому у випадку задоволення позову. Вважає, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У зв'язку з чим просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 реєстраційний номер майна: 25927873, власником якого є ОСОБА_3 , до набрання рішенням по даній справі законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1,2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Оскільки забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане рухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Богун
16.01.2023