11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 444/2591/15-к
провадження № 13-1зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянула заяву ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвали слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року і
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Жовківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2010 року ОСОБА_17 було засуджено за ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_17 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 червня 2011 року вирок скасував, а справу направив на новий судовий розгляд.
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 27 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2013 року, кримінальну справу щодо ОСОБА_17 за ч. 4 ст. 191 КК направлено прокурору Жовківського району Львівської області для проведення додаткового розслідування.
Ухвалою слідчого судді того ж суду від 04 грудня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_17 на бездіяльність слідчого та прокурора щодо розгляду та вирішення клопотання про закриття кримінального провадження відмовлено в порядку ст. 303 КПК.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) ухвалив остаточне рішення у справі «Герасютіна та інші проти України» (заява 23698/20 та 3 інші заяви, у тому числі ОСОБА_17 заява № 30696/21) та констатував порушення щодо заявника п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) через надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на це. За допущене порушення Суд визначив справедливу сатисфакцію - 4800 євро, які держава-відповідач має сплатити заявнику.
Посилаючись на вказане рішення, ОСОБА_17 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року, яку просить скасувати та постановити нову ухвалу про визнання бездіяльності слідчого та прокурора щодо розгляду та вирішення клопотання про закриття кримінального провадження протиправною. Також просить про поновлення строку для подачі заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Згідно з ч. 5 ст. 33, п. 2 ч. 3 ст. 459, ч. 3 ст. 463 КПК питання про відкриття провадження для здійснення процедури перегляду оспорюваного вироку (постанови, ухвали) за виключними обставинами з підстави установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні певної справи судом належить до компетенції Великої Палати.
02 січня 2023 року заява ОСОБА_17 надійшла до Верховного Суду.
Від дня надходження заяви до 09січня 2023 року її автоматизований розподіл не було здійснено з підстав, передбачених підпунктом 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею слід відмовити з огляду на таке.
За змістом рішення ЄСПЛ у справі «Герасютін та інші проти України» ОСОБА_17 скаржився до міжнародної судової установи на надмірну тривалість кримінального провадження і на відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту від цього. Суд, узявши до уваги свою практику, дійшов висновку, що в цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку» (більше 13 років), а ефективного засобу правового захисту щодо своїх скарг заявник у своєму розпорядженні не мав. Тому ЄСПЛ виявив порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції.
Загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при розгляді заяви, оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв'язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції, адже неможливо відновити розгляд справи впродовж розумного строку, який уже було порушено.
У подібних випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення допущених порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
У цій справі ЄСПЛ не встановив жодного порушення Конвенції, яке було б безпосередньо пов'язане з постановленим судовим рішенням, а за шкоду, завдану надмірною тривалістю провадження, присудив ОСОБА_17 відповідну грошову компенсацію (4 800 євро).
З огляду на викладене відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_17 про перегляд ухвали слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року за виключними обставинами у зв'язку зі встановленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а твердження заявника про протилежне не можна визнати прийнятними.
Також Верховний Суд у силу процесуального закону не уповноважений переглядати судові рішення у кримінальних провадженнях, розгляд яких по суті не завершено.
Отже, у відкритті провадження за поданою заявою слід відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути ОСОБА_17 .
Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати (ухвали від 4 лютого, 19 червня, 26 серпня 2020 року, 13 січня, 6 квітня 2021 року, провадження за номерами 13-7зво20, 13-53зво20, 13-59зво20, 13-97зво20, 13-39зво21 відповідно).
Стосовно процесуального строку звернення, то він не впливає на ситуацію в цій справі, оскільки навіть за умови його додержання не виникає підстав для відкриття провадження. Натомість принцип правової визначеності в аспекті legitimate expectations вимагає не створювати для заявника невиправданих очікувань щодо позитивної перспективи вирішення вимог по суті заяви у разі поновлення пропущеного строку.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_17 про перегляд ухвали слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань.
Заяву ОСОБА_17 із усіма доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_10
ОСОБА_3 ОСОБА_11
ОСОБА_4 ОСОБА_12
ОСОБА_5 ОСОБА_13
ОСОБА_6 ОСОБА_14
ОСОБА_7 ОСОБА_15
ОСОБА_8 ОСОБА_16
ОСОБА_9