Ухвала
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 357/15860/17
провадження № 51-217ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року
та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року,
встановив:
рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня
2022 року у підготовчому судовому засіданні призначено до розгляду обвинувальний акт в об'єднаному кримінальному провадженні № 12017110030004034 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК. Також, відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору. Крім того, цією ж ухвалою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 вересня 2022 року включно.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2022 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4
на вищевказану ухвалу суду першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 399 КПК. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_4 оскаржив ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору, що не може бути предметом окремого оскарження суду апеляційної інстанції.
Не погодившись з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 13 липня 2022 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня
2022 року, обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою,
в якій просить касаційний суд повернути прокурору обвинувальні акти у даному кримінальному провадженні.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Так, згідно з ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду
в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 424 КПК, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року не підлягає оскарженню
у касаційному порядку, оскільки рішення судів першої інстанції, якими відмовлено
у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору
не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Що стосується тверджень касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, то хоча зазначене рішення є предметом перегляду суду касаційної інстанції, однак суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на нижченаведене.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Так, з касаційної скарги та долученої до неї копії рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана обвинуваченим ОСОБА_4 через відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, що не відноситься до судових рішень, визначених у ст. 392 КПК, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що постановлена у підготовчому судовому засіданні ухвала суду першої інстанції, за якою відмовлено у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, за наведених обставин апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення
про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року, оскільки не передбачено її апеляційне оскарження через відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав
для задоволення скарги немає.
Враховуючи, що з касаційної скарги та копій оскаржених судових рішень вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 15 вересня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Судді: