Ухвала
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 159/3186/22
провадження № 51-143ск23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року,
встановив:
вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня
2022 року засуджено
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу: 15 березня 2013 року вироком Володимирецького районного суду Рівненської області за ч. 1 ст. 199 КК,
із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років.
Як встановив суд, ОСОБА_4 , будучи судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та 23 липня 2022 року о 08.30 год, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння чужим майном, використовуючи наявний у власності автомобіль «Форд Сієра», д.н.з. НОМЕР_1 , повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав 8 мішків цементу з території де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 (
АДРЕСА_2 ), чим завдав останньому матеріальну шкоду
на загальну суму 1 068 грн.
Крім того, 25 липня 2022 року о 08.20 год ОСОБА_4 , діючи умисно в умовах воєнного стану, керуючись метою заволодіння чужим майном, використовуючи вищевказаний автомобіль, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав 24 мішки цементу з території де здійснює господарську діяльність
ФОП ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), чим завдав йому матеріальну шкоду на загальну суму 3 204 грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишено без змін вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня
2022 року.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій він вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,
що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Просить змінити вказані рішення в касаційному порядку та застосувати до нього положення ст. 75 КК.
На обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_4 зазначає, що судами
в повній мірі не взято до уваги всіх обставин, які позитивно характеризують його особу та обставин, що пом'якшують покарання.
Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Доводи засудженого ОСОБА_4 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні до нього положень ст. 75 КК, є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності
та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених
дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні враховуватися обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Відповідно до приписів ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Мотивуючи своє рішення про призначення засудженому ОСОБА_4 покарання без застосування положень ст. 75 КК суд першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився апеляційний суд, вказав, що засуджений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, не працює, а також неодноразово судимий. Окрім цього, за попередніми вироками йому вже призначалось покарання зі звільненням від його відбування, але належних висновків засуджений з цього так і не зробив та вчинив нові аналогічні правопорушення. При цьому, судами також враховано висновки досудової доповіді, в якій орган пробації зазначає, що наявний високий ризик повторного вчинення засудженим кримінального правопорушення і виправлення засудженого без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Як убачається з копій оскаржених судових рішень, пом'якшуючі покарання обставини, а також дані, які позитивно характеризують особу засудженого, зокрема й ті, на які посилається у своїй касаційній скарзі засуджений
ОСОБА_4 були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання в мінімальних межах санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_4 через суворість судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів касаційного суду не встановила.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо
ОСОБА_4 дотримався вимог кримінального процесуального закону, доводи в апеляційній скарзі засудженого суд перевірив та надав на них змістовні відповіді, а ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги
та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, враховуючи, що з касаційної скарги
та копій оскаржених судових рішень вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно відмовити
у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3