17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 755/8970/21
провадження № 51-218ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою на указане вище судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Прокурор в касаційній скарзі ставить питання про скасування оскарженого судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК застосовуються із урахуванням приписів ст. 414 цього Кодексу, яка передбачає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість, де термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру, що вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
В касаційній скарзі йдеться про те, що апеляційний суд призначив остаточне покарання в розмірі, який на 3 місяці позбавлення волі є меншим за покарання, призначене місцевим судом. В аспекті реалізації касаційним судом приписів п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК касаційна скарга позбавлена доводів щодо обґрунтування явної невідповідності призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
В касаційній скарзі не йдеться також про неможливість досягнення цілей покарання, визначених статтями 50, 65 КК, через призначення апеляційним судом остаточного покарання з застосуванням правил, визначених ч. 4 ст. 70 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, як відсутні й доводи про вирішальний до застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК вплив покарання в розмірі, призначеному місцевим судом.
Правильність і повнота відображення в тексті оскарженого судового рішення доводів і вимог апеляційної скарги прокурора в касаційній скарзі не заперечується. Водночас в аспекті застосування касаційним судом положень пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, через недотримання судом апеляційної інстанції приписів статей 412, 419 КПК, в касаційній скарзі прокурора наведені доводи, які суперечать відомостям, викладеним в оскарженій ухвалі стосовно вимог апеляційної скарги сторони обвинувачення, які апеляційним судом залишені без задоволення як такі, що не засновані на положеннях частин 1, 4 ст. 70 КК, з огляду на що апеляційний суд застосував приписи ч. 2 ст. 404 КПК.
За вимогами статей 433, 437 КПК, суд касаційної інстанції здійснює касаційний розгляд за касаційною скаргою про погіршення становища особи, виключно в межах доводів і вимог касаційної скарги. Отже наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження і в процесуальному аспекті унеможливлює прийняття одного з рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 вказаного Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3