16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 759/9437/20
провадження № 51-4051ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від
22 вересня 2022 року стосовно засудженого ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм у БПП «Фаворит-Люкс», раніше не судимий, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_6 : з АТ «СК «Країна» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6007,71 грн; із БПП «Фаворит-Люкс» у рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він працюючи на посаді водія в БПП «Фаворит-Люкс», 08 лютого 2020 року близько 12:40, керуючи технічно справним автобусом БАЗ А079.23, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в межах другої (середньої) смуги проїзної частини просп. Перемоги в м. Києві зі швидкістю щонайменше 70,33 км/год, яка значно перевищувала максимально дозволену на такій ділянці дороги. В цей же час із порушенням вимог пп. «а» п. 9.9, пунктів 9.10, 9.11 та 15.14 Правил дорожнього руху попереду в середній смузі для руху попутного напрямку перебував нерухомий автомобіль «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого був ОСОБА_6 . Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, пунктів 12.3, 12.4 ПДР та, будучи обізнаним, що на цій ділянці дороги максимально дозволена швидкість становить не більш ніж 50 км/год, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометра й обрати таку швидкість руху, яка б відповідала максимально дозволеній, відволікся від керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, будучи спроможним своєчасно виявити перешкоду для руху у вигляді вказаного нерухомого автомобіля та вжити негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автобуса або безпечного об'їзду перешкоди, проявив бездіяльність, внаслідок чого, створюючи загрозу життю і здоров'ю громадян, у процесі руху навпроти будинку № 2 по вул. М. Ушакова в м. Києві здійснив наїзд на нерухомий автомобіль «Dacia Logan», спричинивши його водію ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2022 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 , представника цивільного відповідача БПП «Фаворит-Люкс» ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , залишив без задоволення, а вищезазначений вирок - без змін.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.
В обґрунтування своїх тверджень зазначає, що переглядаючи вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, апеляційний суд не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора, обставинам вчинення кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності, наслідкам вчиненого злочину, а також безпідставно та необґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду про незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,що призвело до м'якості призначеного покарання. Крім того, вказує, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалу належним чином не мотивував, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не заперечуються.
За ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу і переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно з приписами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, належить призначити покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання має бути справедливим, відповідати тяжкості діяння та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Кримінальний кодекс України не містить імперативних вимог про обов'язкове призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Як встановив суд, засуджений є особою, основним джерелом доходу якої є діяльність, пов'язана з користуванням таким правом. Існування вказаної обставини потребує виваженого підходу при вирішенні питання про застосування такого додаткового покарання, яке відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК не є обов'язковим.
Так, судом першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 65 КК при призначенні засудженому ОСОБА_4 покарання в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, на утриманні має двох малолітніх дітей, один з яких є інвалідом третьої групи, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому, судом, з урахуванням встановлених конкретних обставин цього кримінального правопорушення, поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, відшкодування шкоди потерпілому, наслідків суспільно-небезпечного діяння, а також даних про те, що ОСОБА_4 займає посаду, яка пов'язана з керуванням транспортним засобом, а тому позбавлення його такого права потягне за собою втрату його сім'єю джерела доходу, вірно зроблено висновок про можливість призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що не суперечить санкції ч. 2 ст. 286 КК.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, переглядаючи вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року в частині невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої по суті є аналогічними касаційній скарзі, керувався приписами статей 404, 405 КПК та дійшов обґрунтованого висновку про необгрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо безпідставного незастосування стосовно ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
З огляду на те, що засуджений займає посаду, пов'язану з керуванням транспортним засобом, і це є основним джерелом доходу і засобом для існування засудженого та його сім'ї, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про можливість не застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання щодо необхідного для виправлення засудженого покарання, яке є достатнім для досягнення мети попередження нових злочинів, апеляційний суд, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК, обґрунтував свій висновок про те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_4 покарання в повній мірі відповідає вказаним вище вимогам закону.
Підстав вважати обраний засудженому захід примусу явно несправедливим через м'якість не вбачається, а твердження прокурора в касаційній скарзі про протилежне
є непереконливими. Застосування від імені держави до особи, визнаної винуватою, заходу примусу належить до дискреційних повноважень суду, які було належним чином реалізовано під час перегляду вироку суду стосовно ОСОБА_4 в порядку апеляційного провадження з огляду на зміст апеляційної скарги та встановлені судом обставини.
Покарання, призначене засудженому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК, колегія суддів вважає таким, що відповідає меті покарання та загальним засадам його призначення. Покарання визначене судом в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК та з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого конкретного злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, на утриманні має малолітніх дітей, працює, відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, суд касаційної інстанції погоджується з рішенням апеляційного суду про правильність призначення ОСОБА_4 покарання без позбавлення останнього права керувати транспортними засобами.
Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень статей 370, 419 КПК із зазначенням короткого змісту вимог апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів учасників судового провадження, установлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу і положень закону, якими він керувався.
У касаційній скарзі прокурора не міститься прийнятних і достатніх доводів про те, що апеляційним судом допущено таких істотних порушень норм кримінального процесуального права чи закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою обов'язкове скасування оскарженого рішення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
З огляду на викладене й на те, що зі скарги та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року стосовно засудженого ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3