Ухвала
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 462/432/17
провадження № 61-511ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання договору дарування недійсним, особа, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою - ОСОБА_3 ,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , посвідчений 04 грудня 2013 року держаним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Палажій Г. В., зареєстрований за реєстровим № 2-1292, недійсним. Вирішено кожній із сторін недійсного правочину повернути другій стороні у натурі все одержане на його виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 , як особа яка не брала участі в справі, оскаржила його в апеляційному поряду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів кур'єрського поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2020 року залишити в силі.
1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судового рішення узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Саме по собі цитування постанов Верховного Суду у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону, оскільки не дозволяє встановити підстави касаційного оскарження заявником судового рішення.
2. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона в повній мірі не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга
з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Проте, у порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником, у змісті касаційної скарги не зазначено ідентифікаційний код Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та адреси електронної пошти учасників справи, за наявності.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник