14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 947/8303/22
провадження № 61-12408ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-банк»,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов Олександр Володимирович, на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Альфа-банк» про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав від 25 квітня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством (далі - АТ) «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк»;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав від 25 квітня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-банк»;
- скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію речових прав від 25 квітня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк»;
- скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію речових прав від 4 грудня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-банк».
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 7 липня 2022 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 7 липня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного суду
від 14 листопада 2022 року, Акціонерне товариство (далі - АТ) «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов О. В., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і залишити в силі ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 7 липня 2022 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови апеляційної інстанції вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Постановляючи ухвалу, Київський районний суд міста Одеси виходив із обов'язку суду закрити провадження у справі у разі відсутності предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі суд апеляційної інстанції не погодився з огляду на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Апеляційний суд вказав, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не з'ясував, чи придбане спірне майно в період шлюбу, та не врахував, що факт реєстрації квартири на ім'я одного з подружжя не свідчить про належність такого майна виключно одній особі. Квартира у даному конкретному випадку є спільною сумісною власністю подружжя і належить чоловікові та дружині у рівних частках з моменту її придбання.
Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи встановлено, що 8 червня 1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 362.
16 червня 2007 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого
є АТ «Альфа-банк», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., зареєстрований у реєстрі за № 1259.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-банк».
Пунктом 1.2 вказаного рішення визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-банк».
4 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за АТ «Альфа-банк».
Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу (далі - СК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України установлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах
від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження
№ 61-1807св20), від 9 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Встановивши, що 8 червня 1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, під час якого вони набули у власність майно, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі
пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у
державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов О. В., на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов О. В., на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов Олександр Володимирович, на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук