18 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/1293/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу Господарського суду Одеської області
(головуючий суддя - Волков Р.В., судді: Бездоля Ю.С., Д'яченко Т.Г.)
від 31.08.2022
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.)
від 03.11.2022
за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018
у справі № 916/1293/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" (далі - ТОВ "Укркава") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії Одеського обласного управління) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем за реєстровим номером №2730 від 09.11.2017.
1.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 позовні вимоги ТОВ "Укркава" задоволено: виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем за реєстровим №2730 від 09.11.2017 визнано таким, що не підлягає виконанню.
1.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі №916/1293/18 апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 залишено без змін.
1.4. Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №916/1293/18 касаційну скаргу АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії Одеського обласного управління залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 916/1293/18 залишено без змін.
1.5. До Господарського суду Одеської області від АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії Одеського обласного управління надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 за виключними обставинами, передбаченими пунктом 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відповідач просив суд задовольнити вказану заяву, скасувати рішення місцевого господарського суду від 25.10.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укркава" у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем вчиненого від 09.11.2017 та зареєстрованого за №2730 таким, що не підлягає виконанню.
1.6. Заява мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення у даній справі застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, які роз'яснюють порядок застосування приписів статей 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України.
Проте, на переконання заявника, положення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду) обмежує право позивача на отримання процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач звернувся із конституційною скаргою до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Конституційним Судом України було прийняте рішення від 22.06.2022 року у справі №3-188/2020(455/20), яким було визнано, що припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України відповідає Конституції України (є конституційним).
Також у вказаній заяві відповідач зазначив, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 набрало законної сили, проте виконавчий напис є невиконаним на час подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі №916/1293/18 відмовлено АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії Одеського обласного управління у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 за виключними обставинами.
2.2. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що підставою для звернення АТ "Ощадбанк" до суду із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами є рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), яким було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18, яке апеляційною та касаційною інстанціями залишено без змін, застосував положення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, які визнані Конституційним Судом України такими, що відповідають Конституції України, тобто, є конституційними, з огляду на що, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведена заявником в заяві щодо перегляду судового рішення за виключними обставинами підстава не є виключною в розумінні пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, місцевий господарський суд, застосувавши принцип res judicata, зазначив, що з моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 законної сили, тобто з 09.11.2020, таке рішення є фактично виконаним, оскільки виконавчий напис №2730 від 09.11.2017 визнано таким, що не підлягає виконанню.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №916/1293/18 ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №916/1293/18, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 за виключними обставинами, прийняти рішення, яким задовольнити зазначену заяву та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укркава" у задоволенні позову.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України":
- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права;
- нормами пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, законодавець передбачив практичну можливість переглянути остаточне рішення суду у зв'язку з виключними обставинами, якщо буде мати мiсце встановлена Конституційним Судом України, не тільки неконституційність закону, iншого правового акта чи їx окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, але й конституційність останнього;
- висновки судів про те, що при ухваленні рішення суду від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 судом процитовано та застосовано частину першу статті 1050 Цивільного кодексу України, які в подальшому рішенням Конституційного Суду України визнано конституційними не відповідають ключовій умові, як відповідність рішення критеріям законності;
- висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення є фактично виконаним, є помилковим, оскільки таке рішення унеможливило виконання виконавчого напису.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ТОВ "Укркава" та Банком 28.12.2011 був укладений договір кредитної лінії №86, з урахуванням змін, за умовами якого позивач отримав грошові кошти та зобов'язався повернути їх у визначений договором строк.
В забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, 28.12.2011 між сторонами був укладений договір застави обладнання, з урахуванням змін, згідно з умовами якого відповідач прийняв в заставу обумовлене цим договором відповідне майно, яке належить на праві власності позивачу.
Банк 05.05.2016 направив товариству вимогу за № 28/01-3/86/7402 про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором, у якій вимагав у строк, що не перевищує 30 календарних днів, сплатити суми заборгованості. Цього ж дня відповідач направив позивачу вимогу № 28/01-3/86/7403 про дострокове повернення кредиту, посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору, відповідач повідомив позивача про відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цього листа здійснити повне погашення заборгованості на відповідні суми.
Банк 07.07.2017 направив товариству ще одну вимогу про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором (лист № 28/01-3/17/10602). Вимагав у строк, що не перевищує 30 календарних днів, сплатити суми грошових коштів, а також відповідач попередив, що в разі невиконання цієї вимоги буде змушений звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна.
Також 07.07.2017 Банк направив товариству вимогу про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором (лист № 28/01-3/17/10592), а також відповідач повідомив позивача про внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором.
09.11.2017 на підставі звернення відповідача та поданих ним документів був вчинений виконавчий напис з метою, як вважав відповідач, погашення заборгованості позивача перед відповідачем у вигляді процентів за користування кредитом за період з 01.10.2016 по 30.09.2017, на предмет застави.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
5.2. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
5.3. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
5.4. Наведена підстава для перегляду судових рішень надає право заявнику звернутися до суду про перегляд судових рішень за виключними обставинами за таких умов: застосування судом при вирішенні відповідної справи закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, неконституційність якого встановлена Конституційним Судом України або ж незастосування судом при вирішенні справи закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, конституційність якого встановлена Конституційним Судом України. Лише за таких обставин може бути відкрите провадження за виключними обставинами.
Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/3006/17.
5.5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у даній справі, підставою для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 заявник фактично зазначив рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022 у справі №3-188/2020(455/20), яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 1 резолютивної частини).
Для перегляду рішення суду першої інстанції судам необхідно було з'ясувати, чи дійсно Господарським судом Одеської області під час розгляду справи №916/1293/18 не було застосовано припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Дослідивши зміст рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18, суди обох інстанцій встановили, що судом першої інстанції під час його ухвалення процитовано та застосовано частину першу статті 1050 Цивільного кодексу України, у тому числі її перше речення, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що у справі № 916/1293/18 відсутня наведена скаржником підстава для перегляду судового рішення за виключними обставинами, оскільки означена норма права була визнана Конституційним Судом України такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) та була застосована судом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/1269/18, від 06.10.2022 у справі №916/1315/18.
5.6. Щодо доводів скаржника, викладених ним в касаційній скарзі, які стосуються фактичного тлумачення останнім рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022 у справі №3-188/2020(455/20), колегія суддів зазначає наступне.
Так, скаржник зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України висловлено таку юридичну позицію: "… що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України".
Крім того, Банк також вказує на пункт 7 вказаного вище рішення:
"…аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору";
"Конституційний Суд України зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі";
"Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором у натурі".
Разом з тим Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив:
"Практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 Кодексу та першого речення частини першої статті 1050 Кодексу в системному зв'язку з частиною другою статті 625 Кодексу з березня 2018 року зазнала докорінних змін. Ці зміни зумовлено, по-перше, зміною підходу до тлумачення статті 1048 Кодексу (щодо обов'язку боржника сплачувати проценти до дня повернення позики) у контексті визначення строку виконання зобов'язань за кредитним договором, а по-друге, новим підходом до визначення юридичної природи процентів, що їх встановлено частиною першою статті 1048 Кодексу (плата за надані грошові кошти) і частиною другою статті 625 Кодексу (міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання), та різними юридичними підставами для їх застосування. У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема, Конституційний Суд України".
Доводи скаржника по суті зводяться до незгоди із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін як апеляційною, так і касаційною інстанцією. Більш того, в основу заяви Банку щодо перегляду покладено висновки Конституційного Суду України, викладені у його рішенні, які не мають своїм наслідком зміну судової практики, сталість і єдність якої є функцією Верховного Суду, правову позицію якого і було правомірно застосовано судом першої інстанції під час вирішення справи, що не спростовано ані судом апеляційної, ані судом касаційної інстанції під час перегляду вказаного рішення.
Доводи скаржника про те, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 є невиконаним, спростовуються обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо їх фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили. З моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 року у справі №916/1293/18 законної сили, тобто з 09.11.2020, таке рішення є фактично виконаним. До того ж, судами встановлено, що, виконавче провадження №56479163 за виконавчим написом від 09.11.2017 №2730, здійсненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.С. Малим, станом на 21.07.2022 є завершеним.
Судова колегія зазначає, що у справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вказане, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність підстав для задоволення заяви Банку про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1293/18 за виключними обставинами.
Доводи скаржника, викладені ним в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних ухвали та постанови, відтак не можуть бути підставою для скасування судових рішень, ухвалених з додержанням вимог процесуального закону.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №916/1293/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кролевець