29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" січня 2023 р. Справа № 924/863/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі с/з Загроцька А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Почтарьова Артема Сергійовича, м. Вишневе, Бучанський район, Київська обл.
до товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Агро Плюс", м. Славута, Хмельницька обл.
про стягнення грошей
за участю представників сторін:
від позивача - Антонеску О.Г.
від відповідача - не з'явився
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору номер 220823-1 від 23.08.22 у розмірі 77 872, 02 грн., з яких: 56 960 грн. основний борг, 5 364, 82 грн. пеня, 1 072, 96 грн. 10% річних, 1 082, 24 грн. інфляційні, 13 392 грн. штраф. При цьому, позивач просить зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування пені та процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПКУ.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він надав відповідачу послуги згідно договору на суму 66 960 грн. Відповідач, в обумовлені договором строки не провів оплати послуг, чим допустив прострочення, а отже виник борг.
Стягнення пені, річних, інфляційних та штрафу заявлено з посиланням на ст. 625 ЦКУ та відповідні умови договору.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Також, він заявив про подачу доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Відповідач свого представника до суду не направив, будь-яких клопотань не подав.
Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про відкриття провадження у справі та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті за адресою, вказаною в позові. Дані ухвали повернуті поштою у зв'язку з відсутністю адресата та у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Однак, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, оскільки адреса, за якою йому направлялась судова кореспонденція згідно інформації ЄДРПОУ є реєстраційною.
При цьому, суд прийняв до уваги положення ч. 7 ст. 120 ГПК України де вказано, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. В даному разі слід вказати, що адреса відповідача, вказана у ЄДРЮОФОПГФ, є останньою відомою суду.
Крім того, згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК, днем вручення судового рішення (за ст. 232 ГПК ухвала є одним з видів судового рішення) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Обізнаність відповідача про розгляд справи в суді підтверджується також заявою представника відповідача Венгера Д.О. про ознайомлення з матеріалами справи.
Отже, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПКУ, розглядає справу за наявними матеріалами.
Матеріалами справи встановлено.
23.08.22 між ФОП Почтарьов А.С. (позивач/виконавець) та ТОВ „Таурус Агро Плюс" (відповідач / замовник) укладено договір про надання послуг номер 220823-1, у порядку та на умовах якого виконавець за завданням замовника надає останньому сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки виконавця, а замовник зобов'язаний прийняти надані послуги та оплатити їх вартість в порядку, строки і на умовах, визначених відміченим договором.
Приймання надання послуг оформляється сторонами шляхом складання акту приймання - передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом двох календарних днів після завершення надання послуг за звітний період чи за вимогою виконавця. (п. 5.1.).
Вартість послуг за розділом 4 договору є договірною. Якщо інша вартість та/або порядок її розрахунку не погоджені додатками до цього договору, вона визначається наступним чином:
- у разі коли сторони в передбаченому цим договором порядку погодили конкретний обсяг надання послуг та конкретну вартість та / або порядок її розрахунку за цей обсяг, вартість послуг вважається визначеною в такому розмірі. Якщо визначений за правилами цього договору фактичний обсяг наданих послуг є іншим, ніж той, що погоджений сторонами, виконавець має право переглянути вартість наданих послуг та в акті приймання-передачі таких послуг, зазначити їх вартість пропорційно до обсягу фактично-наданих послуг. У будь-якому випадку вартість послуг не може бути меншою, ніж вказана в п. 2.4. цього договору мінімальна погоджена вартість надання послуг.
- якщо сторони письмово не погоджували конкретну вартість за конкретний обсяг послуг, тоді вартість послуг визначається шляхом множення визначеного за правилами цього договору фактичного обсягу наданих послуг в гектарах обробки полів на ціну надання послуг за 1 га. полів, погоджену у порядку, визначеному цим договором. У будь-якому випадку вартість та обсяг послуг не можуть бути меншими, ніж вказані в п. 2.4. цього договору мінімальна погоджена вартість та мінімальний погоджений обсяг надання послуг.
Вартість послуг сплачується в порядку, визначеному в додатках до договору (п. 4.2.).
В силу п. 7.3. договору у разі порушення строків оплати, визначених сторонами в цьому договорі, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми наявної заборгованості за кожен день прострочення.
У разі порушення строків оплати, визначених сторонами у цьому договорі, на строк більший, ніж сім календарних днів, замовник додатково сплачує виконавцю штраф в розмірі 20% від суми заборгованості (п. 7.4.).
Сторони дійшли згоди змінити передбачений ч. 2 ст. 625 ЦКУ розмір процентів за прострочення виконання замовником грошових зобов'язань за цим договором з 3 відсотків до 10 відсотків (п. 7.6.).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.22, а у частині виконання сторонами взятих на себе за договором зобов'язань ( у т.ч. відносно сплати пені, штрафів, інших санкцій) - до моменту їх повного виконання сторонами (п. 8.1.).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою позивача.
Додаток № 1 до вищевказаного договору (підписаний обома сторонами та скріплений печаткою позивача) визначає: найменування послуг - внесення ЗЗР; період надання послуг - 23.08.22-25.08.22; обсяг - 186 гектарів; ціну надання послуг (за 1 га) в грн. - 360; вартість надання послуг - 66 960 грн. Також він визначає порядок розрахунків: замовник сплачує залишок 100% від загальної суми вартості послуг не пізніше 3 днів з дня підписання акту прийому-передачі послуг.
За актом надання послуг номер 1 від 25.08.22 виконавцем за договором від 23.08.22 номер 220823-1 виконані такі роботи: внесення ЗЗР в кількості 186 га, вартістю 66 960 грн. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печаткою позивача.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату номер 1 від 25.08.22 за надані послуги відповідно договору від 23.08.22 номер 220823-1 на суму 66 960 грн.
Згідно банківської виписки від 27.12.18 відповідач 07.09.22 сплатив позивачу 10 000 грн. за призначенням - оплата за внесення ЗЗР на соняшник згідно договору від 23.08.22 номер 220823-1.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, при аналізі норм діючого законодавства, що регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір про надання послуг, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
Згідно ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з внесення ЗЗР на суму 66 960 грн., що підтверджується актом надання послуг номер 1 від 25.08.22, де відмічено, що виконавець - позивач виконав роботи відносно внесення ЗЗР в силу договору номер 220823-1 від 23.08.22 на суму 66 960 грн. Акт, зі сторони позивача у графі „від виконавця" засвідчено печаткою та підписом, зі сторони відповідача, у графі „від замовника" - підписом відповідача.
Слід зазначити, що вказаний акт відповідає всім вимогам первинного бухгалтерського документа, передбаченого Законом „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про проведення господарської операції - надання послуг.
Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) робіт, відповідно до додатку до договору, виникає у відповідача не пізніше 3 днів з дня підписання акту прийому-передачі послуг в розмірі 100% від загальної суми вартості послуг - 66 960 грн., тобто до 28.08.22.
Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата проведена частково на суму 10 000 грн. за випискою банку. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.
Відповідно з ст. 903 ЦКУ, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази повної оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (66 960 грн. вартість наданих послуг мінус 10 000 грн. часткова оплата) 56 960 грн.
За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт виникнення прострочення оплати за надані послуги, вимоги в частині стягнення інфляційних та річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком.
При цьому, слід зазначити, що розрахунок річних здійснено з урахуванням 10% ставки, що відповідає положенням ст. 625 ЦКУ та п. 7.6. договору, за періоди: з 29.08.22 (перший день виникнення прострочки) по 07.09.22 (день часткової оплати) на всю вартість послуг 66 960 грн.; з 08.09.22 (перший день наявності прострочки з урахуванням часткової оплати) по 03.11.22 на заборгованість 56 960 грн. (з урахуванням часткової оплати).
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п.п. 7.3, 7.4.., що передбачають застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком.
При цьому, слід зазначити, що розрахунок пені здійснено за періоди: з 29.08.22 (перший день виникнення прострочки) по 07.09.22 (день часткової оплати) на всю вартість послуг 66 960 грн.; з 08.09.22 (перший день наявності прострочки з урахуванням часткової оплати) по 03.11.22 на заборгованість 56 960 грн. (з урахуванням часткової оплати).
Штраф нараховано на суму 66 960 грн. на всю суму послуг, оскільки за п. 7.4. договору підставою застосування штрафу є прострочення оплати на строк, більше семи днів, що має місце в даному випадку (прострочення всієї вартості робіт виникло 29.08.22, часткова оплата проведена 07.09.22, на десятий день). Тому, 20% за п. 7.4. х 66 960 дорівнює 13 392.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Відносно клопотання позивача про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування пені та процентів відповідно ч. 10. ст. 238 ГПКУ.
За вказаною нормою суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що відповідна норма про нарахування відсотків і пені є правом суду, а тому при її застосування суд враховує обставини конкретної справи. Суд зазначає, що характер розрахунків в цій справі передбачає певну складність їх проведення, зокрема необхідність врахування часткової оплати та різних періодів нарахування пені і річних з відповідними різними сумами боргу в такі періоди. Дані обставини, у свою чергу можуть призвести до невірного розуміння способу проведення встановлених ст. 238 ГПКУ нарахувань та виникнення нового спору на стадії виконання судового рішення, вже стосовно правильності визначення розміру пені і річних.
Також, слід зазначити, що заявляючи вказане клопотання, позивач просить, крім пені, застосувати норми ч. 10 ст. 238 ГПКУ також до процентів за користування чужими грошовими коштами.
Суд зазначає, що предметом дослідження у справі враховуючи предмет та підстави позову, є наявність підстав для стягнення: основного боргу, пені, процентів річних, інфляційних та штрафу. При цьому, проценти річних, як вбачається з позовних вимог нараховані на підставі та в спосіб, передбачений ст. 625 ЦКУ. Вказане підтверджується і вимогами п. 7.6. договору, де відмічено про згоду сторін щодо зміни процентів річних передбачених ст. 625 ЦКУ з 3% до 10. Проценти ж за користування чужими грошовими коштами мають окрему правову природу і є предметом регулювання ст. 536 ЦКУ, наявність підстав до застосування якої не є предметом спору (ст. 536 ЦКУ - за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами).
Тому, відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Таурус Агро Плюс" (ЄДРПОУ 41589110, вул. Здоров'я, 36/4, м. Славута, Хмельницька обл., 30000) на користь фізичної особи-підприємця Почтарьова Артема Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 56 960 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 5 364, 82 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят чотири грн. 82 коп.) пені, 1 072, 96 грн. (одна тисяча сімдесят дві грн. 96 коп.) 10% річних, 1 082, 24 грн. (одна тисяча вісімдесят дві грн. 24 коп.) інфляційних, 13 392 грн. (тринадцять тисяч триста дев'яносто дві грн. 00 коп.) штрафу, 2 481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Суддя Ю.В. Гладюк
Повний текст рішення складено 18.01.23р.
Віддрук / направл 3 прим:
1 - до справи
2 - представнику позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1)
3 - відповідачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Здоров'я, 36/4) рек. з пов.