Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" січня 2023 р. м ХарківСправа № 922/146/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши матеріали
позовної заяви Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до Yurui Machinery Co., LTD
про стягнення коштів
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач по справі) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Yurui Machinery Co., LTD (відповідач по справі) про стягнення грошових коштів.
Розглянувши поданий позивачем позов та додані до нього документи суд виходить із наступного.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23лютого2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України” та у рішенні від 30 травня 2013 року” Наталія Михайленко проти України” зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В силу вимог процесуального закону до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно до статті 1 Закону України “Про судовий збір”, справляється судовий збір в розмірі, встановленому законом.
Позивачем до позовної заяви не було додано платіжного документа про сплату судового збору.
Відповідно до статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Відповідно до приписів частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому позивач у поданій заяві стверджує про те, що він є інвалідом 2 групи та в силу вимог Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору. В підтвердження наявності 2 групи інвалідності позивачем надано пенсійне посвідчення від 30.10.2019 року.
За приписами Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
При цьому інвалідність це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до положень Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.09.2011 року № 561 інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК).
За приписами пункту 1.12. Інструкції про встановлення груп інвалідності датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
При цьому до матеріалів справи не було додано висновку МСЕК про встановлення (підтвердження) інвалідності позивача, що унеможливлює застосування до нього норм, які передбачають пільги щодо сплати судового збору як для особи, яка є інвалідом І та ІІ групи (пункт 9 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”).
Так, група інвалідності - це ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я.
Особі, визнаній особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Суд зауважує, що пенсійне посвідчення є документом, що підтверджує призначення пенсії і засвідчує особу його власника при одержанні належних до виплати пенсійних коштів, зверненні до органів Пенсійного фонду України та інших державних органів з питань пенсійного забезпечення.
Одночасно із цим із змісту пенсійного посвідчення неможливо встановити наявність у особи певної групи інвалідності та саме пенсійне посвідчення не містить достовірних відомостей про те, яка група інвалідності є у певної конкретної фізичної особи.
Частиною другою статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Водночас суд звертає увагу на те, що матеріали позовної заяви містять документи, які складено російською і англійською мовами та не забезпечено перекладом, в т.ч. копія Контракту № 1801/2022 від 18.01.2022, копії Додатку №1, інвойса до Контракту.
Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Вищевказана норма кореспондується зі статтею 10 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, статтею 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Крім того, відповідно до приписів статті 38 Закону України "Про нотаріат" консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
Враховуючи наведене, надані до матеріалів справи докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не можуть бути прийняті судом.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГПК України, суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 кодексу, протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 ГПК України).
Враховуючи те, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк на усунення відповідних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Залишити позовну заяву ФОП ОСОБА_1 без руху та встановити строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.
Визначити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі: 1,5 відсотка ціни позову з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати або належних доказів звільнення позивача від сплати судового збору;
- доданих до позовної заяви доказів (копій документів), забезпечених перекладом державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства.
Окремо попередити позивача про те, що частиною четвертою статті 174 ГПК України визначено: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалу підписано 16.01.2023.
Суддя С.А. Прохоров