вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" січня 2023 р. Справа№ 910/3752/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
без повідомлення учасників апеляційного провадження
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 25.05.2022
у справі № 910/3752/22 (суддя Олександр Мандриченко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг"
про визнання окремої частини правочинів недійсною
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/3752/22 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк" на підставі п.2 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена ухвала обґрунтована тим, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки звертаючи до суду з позовною заявою позивач об'єднав в одній позовній заяві 73 немайнові вимоги по кожному з договорів і сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог суттєво утруднить розгляд справи та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи встановленню підлягають обставини щодо виконання кожного договору окремо, необхідно є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному з 73 договорів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що він керувався частиною першою., статті 173 ГПК України, відповідно до змісту якої в одній позовній, заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Апелянт звертає увагу на те, що позовна вимога про визнання умови пункту 8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу недійсною - є основною, а вимога про застосування наслідків недійсності правочину - викласти пункт 8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу в редакції - є похідною.
Апелянт зазначає, що позов подано з однорідними позовними вимогами, що виникли з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Подаючи позов, позивач виходив з того, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" визнання окремої частини правочинів недійсною, а саме: 1) визнанти умови пункту 8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу №№ 211213-12/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211203-5 ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-4/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-2/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203- 3/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-8/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211213-10/ФЛ-Ю-А від 211213-8/ФЛ-ІО-А від 13.12.2021, 220111 -16/ФЛ- Ю-А від 22.11.2021, 220111- 17/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111-13/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111-15/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111-14/ФЛ- Ю-А від 11.01.2022, 220111 -12/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220113- 5/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-6/ФЛ- Ю-А від 13.01.2022, 220113-8/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-4/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-9/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113- 7/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220117-16/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-11/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 12 ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-13/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 14/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 220117-15/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220113-3/ФЛ-Ю-А від 12.01.2022, 220113-1/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022,220113-2/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022,220117-2/ФЛ- Ю- А від 17.01.2022, 220117-1/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220208-1/ФЛ-Ю-А від 08.02.2022, 220121 -7/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-11/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-17/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121-20/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-14/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121 -15/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-21/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -23/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -18/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 16 ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -22/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -9/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-5/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -3/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-8/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 10/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-24/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121-25/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-19/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-26/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 4/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-12/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-6/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220117-6/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 220117-5/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 4/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-3/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-8/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-7/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-10/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 9/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 211213-9/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-7/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-11/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213- 5/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-6/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 220117-17/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 211209- 1/ФЛ-Ю-А від 09.12.2021, 220121-13/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 2/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк", - «якщо на протязі наступних 10 (десяти) днів Сторони не зможуть домовитися, Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення Об'єкта лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю на протязі 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають», - недійсною;
2) застосувати наслідки недійсності правочину - викласти пункт 8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу №№ 211213-12/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211203-5 ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-4/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203- 2/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-3/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-8/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-10/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-8/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 220111 - 16/ФЛ- Ю-А від 22.11.2021, 220111-17/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111-13/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111-15/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111 -14/ФЛ- Ю-А від 11.01.2022, 220111 - 12/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220113-5/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-6/ФЛ- Ю-А від 13.01.2022, 220113-8/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-4/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113- 9/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-7/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220117-16/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-11/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 12 ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 13/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-14/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 220117-15/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220113-3/ФЛ-Ю-А від 12.01.2022, 220113-1/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022,220113-2/ФЛ- Ю-А від 13.01.2022,220117-2/ФЛ-Ю- А від 17.01.2022, 220117- 1/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220208-1/ФЛ-Ю-А від 08.02.2022, 220121-7/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-11/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-17/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121-20/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-14/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121 -15/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-21/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -23/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -18/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 16 ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -22/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -9/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-5/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -3/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 8/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-10/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-24/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121-25/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -19/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 26/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-4/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-12/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-6/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220117-6/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 220117- 5/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-4/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-3/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-8/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-7/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 10/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-9/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 211213-9/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-7/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213- 11/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-5/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-6/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 220117-17/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 211209-1/ФЛ-Ю-А від 09.12.2021, 220121- 13/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-2/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк", у наступній редакції: «якщо обставини, вказані в пункті 8.1. Загальних умов, продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, то Сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити.».
Оскаржувані умови пункту 8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили» Загальних умов 73 договорів фінансового лізингу, укладених ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «ОАЗІС ПАРК»: «якщо на протязі наступних 10 (десяти) днів Сторони не зможуть домовитися, Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення Об'єкта лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю на протязі 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають» є ідентичними (аналогічними) по змісту.
Позовна вимог про визнання умови пункту 8.3. статті 8 «Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу недійсною є основною вимогою, а вимога про застосування наслідків недійсності правочину - викласти пункт 8.3. статті 8 ««Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу в редакції позивача є похідною вимогою.
Оскаржувані умови пункту 8.3 статті 8 ««Обставини непереборної сили» Загальних умов договорів фінансового лізингу є ідентичними (аналогічними) по змісту.
Вимоги позивача ґрунтуються на листі ТОВ «БЕСТ Лізинг» №1166 від 14.04.2022, зі змісту якого вбачається, що він стосується всіх договорів фінансового лізингу, укладених ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «ОАЗІС ГІАРК». Інші листи, додані в якості доказів, так само стосуються всіх договорів лізингу одночасно, тобто не потребують дослідження щодо кожного окремого договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 4 ГПК України гарантується право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З аналізу наведених норм слідує, що позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.
За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 908/420/20.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є вимоги про визнання окремої частини правочину недійсною, а саме умов п.8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили»: «Якщо на протязі наступних 10 (десяти) днів Сторони не зможуть домовитися, Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення Об'єкта лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю на протязі 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають» та викладення пункту п.8.3 статті 8 «Обставини непереборної сили» у редакції позивача: «Якщо обставини, вказані в пункті 8.1. Загальних умов, продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, то Сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити.» за укладеними між позивачем та відповідачем договорами фінансового лізингу №№ 211213-12/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211203-5 ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-4/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203- 2/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-3/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211203-8/ФЛ-Ю-А від 03.12.2021, 211213-10/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-8/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 220111 - 16/ФЛ- Ю-А від 22.11.2021, 220111-17/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111-13/ФЛ-Ю-А від 220111-15/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220111 -14/ФЛ- Ю-А від 11.01.2022, 220111 - 12/ФЛ-Ю-А від 11.01.2022, 220113-5/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-6/ФЛ- Ю-А від 13.01.2022, 220113-8/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-4/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113- 9/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220113-7/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022, 220117-16/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-11/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 12 ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 13/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-14/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 220117-15/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220113-3/ФЛ-Ю-А від 12.01.2022, 220113-1/ФЛ-Ю-А від 13.01.2022,220113-2/ФЛ- Ю-А від 13.01.2022,220117-2/ФЛ-Ю- А від 17.01.2022, 220117- 1/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220208-1/ФЛ-Ю-А від 08.02.2022, 220121-7/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-11/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-17/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121-20/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-14/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121 -15/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-21/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -23/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -18/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 16 ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -22/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -9/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-5/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -3/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 8/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-10/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-24/ФЛ- Ю-А від 21.01.2022, 220121-25/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121 -19/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121- 26/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-4/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-12/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-6/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220117-6/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 220117- 5/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-4/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-3/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-8/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-7/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117- 10/ФЛ-Ю-А від 17.01.2022, 220117-9/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 211213-9/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-7/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213- 11/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-5/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 211213-6/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, 220117-17/ФЛ- Ю-А від 17.01.2022, 211209-1/ФЛ-Ю-А від 09.12.2021, 220121- 13/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022, 220121-2/ФЛ-Ю-А від 21.01.2022.
Спірні правовідносини виникли на підставі договорів фінансового лізингу, які за своєю правовою природою є ідентичними по змісту, виникли з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню всіх обставин справи, з'ясуванню спірних правовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, оскільки позов подано на підставі 73 окремих договорів, по кожному з яких підлягає встановленню обставини щодо виконання кожного договору окремо, з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному із 73 договорів. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Однак, вищенаведені висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки необхідність об'єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, які є однорідними, пов'язаними між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, виникли з договорів фінансового лізингу, які за своєю правовою природою є однотипними та містять ідентичний предмет регулювання і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву не врахував правил об'єднання/роз'єднання позовних вимог, передбачених частинами першою, шостою статті 173 ГПК України, а тому дійшов помилкового висновку щодо наслідків, передбачених приписами пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору є безпідставним, оскільки таке право суду було передбачено та закріплено в ст. 63 ГПК України в редакції до 15.12.2017.
Однак, на час постановлення оскаржуваної ухвали статтею 174 ГПК України в редакції після 15.12.2017, на відміну від статті 63 ГПК України в редакції до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких підстав, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у даній справі такою, що підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Судові витрати
Оскільки суд апеляційної інстанції у справі № 910/3752/22 не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270 пунктом 6 частини 1 статті 275, статтями 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/3752/22 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/3752/22 скасувати.
Справу № 910/3752/22 передати до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" про визнання окремої частини правочинів недійсною.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська