Справа № 344/16310/22
Провадження № 1-кс/344/62/23
17 січня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в рамках кримінального провадження № 12022091010000266 від 15.02.2022, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що 14.02.2022 приблизно о 14 годині 30 хвилин у світлу пору доби, суху погоду, ОСОБА_4 , працюючи водієм ПРАТ «АТП 0928», керуючи вантажним спеціальним автомобілем сміттєвозом марки Mercedes Benz Atego 2528, реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснюючи під'їзд до сміттєвих баків, рухаючись заднім ходом по території АТ «Прикарпаттяобленерго», що розташоване у м. Івано-Франківську по вул. Індустріальна, 34, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, унаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_6 , який сидів на сміттєвому баку позаду автомобіля. При цьому ОСОБА_4 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України: п. 2.3., п. 10.1 та 10.9. У результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ганусівка Тисменицького району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий, українець, одружений, водій ТзОВ «ПМК-77».
28 листопада 2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, проте останній не прибув наступного дня для проведення подальших слідчих дій і його місце перебування невідоме.
Відповідно до інформації по системі «Аркан», зафіксовано перетин 29.11.2022 державного кордону України ОСОБА_4 автомобілем марки «Фольксваген» на пункті пропуску «Рава-Руська».
На підставі наведеного слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити. Також прокурор надав слідчому судді постанову про відновлення досудового розслідування від 17.01.2023, а саме досудове розслідування було зупинено 29.12.2022.
Захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечив, та вказав що підозрюваний не переховувався від органу досудового розслідування, дійсно покинув територію України, але щоб забрати тіло брата, повідомляв слідчого про таку необхідність. Після повернення в Україну перебував на лікуванні, проживав за місцем своєї реєстрації, не переховувався від органу досудового розслідування та слідчий не повідомляв його про необхідність прибути. Вину визнає в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Просив обрати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, особисте зобов'язання.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
28 листопада 2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 28 грудня 2022 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
17 січня 2023 року ОСОБА_4 прибув до слідчого судді.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки після отримання повідомлення про підозру ОСОБА_4 покинув територію України та не повідомив про це орган досудового рослдіування.
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного злочину, його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, відсутність судимостей, наявність місця постійного проживання, але, підозрюваним своїми діями доведено наявність ризику, щодо можливості переховуватись від органу досудового розслідування.
Прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Але прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною захисту надано документи щодо стану здоров'я підозрюваного, а також докази, які підтверджують, що з 01.01.2023 по 08.01.2023 ОСОБА_4 справді займався похованням свого брата.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити частково та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло, з покладенням на нього додаткових обов'язків і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Частиною 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Строк дії ухвали слід визначити до 16 лютого 2023 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонити йому залишати будинок АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді діє до 16 лютого 2023 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , а контроль за її виконанням покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1