Справа № 183/6631/22
Провадження № 1-кп/188/64/2023
17 січня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022162470000864 від 21 червня 2022 року, що надійшло 06 грудня 2022 року з Дніпровського апеляційного суду, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, з профільною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить військову службу на посаді командира бойової машини - командира другого механізованого відділення другого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді командира бойової машини - командира другого механізованого відділення другого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, перебуваючи у АДРЕСА_3 , виконуючи накази командирів, відповідно до бойового розпорядження №2/265дск ОКП ЛИСИЧАНСЬК від 15 червня 2022 року командира військової частини НОМЕР_1 щодо відбиття наступу угрупувань військ(сил) противника в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , 21 червня 2022 року, діючи з прямим умислом, спрямованим на відмову від несення обов'язків військової служби, самовільно залишив територію місця базування підрозділу в м. Лисичанську Луганської області та убув до м. Костянтинівка Донецької області. Надалі, ОСОБА_3 до виконання обов'язків з несення військової служби не повернувся, військову службу не ніс, обов'язків військової служби щодо проведення вогневої підтримки та оборони і охорони в межах і навколо визначеного району в АДРЕСА_3 з метою недопущення подальшого прориву російсько-окупаційних військ на порушення наказів командирів не здійснював, тим самим відмовився від несення обов'язків військової служби та час проводив на власний розсуд до 21 липня 2022 року.
Таким чином, сержант ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України - відмова від несення обов'язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.
Під час досудового слідства 28 липня 2022 року прокурор Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_4 та обвинувачений у цьому провадженні ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 уклали угоду про визнання винуватості відповідно до норм статей 469 та 472 КПК України, у якій дійшли згоди щодо істотних для цього кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій підозрюваного як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України - відмова від несення обов'язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану; щодо застосування ст. 69 КК України і призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 409 КК України, у виді позбавлення волі на строк два роки та на підставі ст. 62 КК України заміни покарання у виді позбавлення волі на строк два роки на тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно зі ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Суд (національний), який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).
Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, яке правильно кваліфіковане як відмова від несення обов'язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану, і згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана тільки державним та суспільним інтересам. Обвинувачений визнає свою вину у вчиненні цього кримінального правопорушення і просить затвердити угоду про визнання винуватості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абзацом 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її невиконання.
Захисник обвинуваченого не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, вважав, що угода не порушує прав та інтересів обвинуваченого.
Прокурор підтримав угоду і просив суд її затвердити.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, існують фактичні підстави для визнання винуватості, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов'язання, взяті за угодою обвинуваченим, виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст.ст. 62, 65, 69 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, обставинам справи, особі обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, враховує обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання своєї винуватості, відсутність заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, відсутність обтяжуючих покарання обставин, обрана із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції ч.4 ст. 409 КК України, на підставі ст. 62 КК України замінена і вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 17 січня 2023 року та призначити узгоджену сторонами міру покарання.
Початок строку відбування покарання слід рахувати з моменту затримання засудженого для виконання вироку після набрання ним законної сили.
В строк відбування покарання ОСОБА_3 слід зарахувати строк тримання під вартою з 22 липня 2022 року до 11 жовтня 2022 року за правилами ст. 72 КК України день за день.
Цивільний позов не заявлено. Шкода злочином не завдана. Потерпілі відсутні.
Речовий доказ - автомат АКС-74У № НОМЕР_2 , 5 магазинів до автомату та 138 набоїв калібру 5, 45 мм слід знищити, як майно, вилучене з цивільного обігу.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обраний і підстав для його обрання немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368-376, 468-476, 392-395, 532 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, яку 17 січня 2023 року уклали прокурор Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання засудженого ОСОБА_3 для виконання вироку після набрання ним законної сили.
На підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк тримання під вартою з 22 липня 2022 року до 11 жовтня 2022 року день за день.
Речовий доказ - автомат АКС-74У № НОМЕР_2 , 5 магазинів до автомату та 138 набоїв калібру 5, 45 мм знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1