Справа № 214/3972/22
2-з/214/6/23
Іменем України
про забезпечення позову
17 січня 2023 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бацули Михайла Івановича, про забезпечення позову, -
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Саксаганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради в особі Органу опіки та піклування, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження.
Ухвалою суду від 05.10.2022 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Представником позивача засобами поштового зв'язку подано заяву про забезпечення позову, отриману судом 17.01.2023.
В обґрунтування заяви представник вказав, що зі змісту відзиву на позовну заяву, подану відповідачкою ОСОБА_3 , він дізнався, що ОСОБА_4 займається підготовкою документів щодо удочеріння ОСОБА_5 , що може вплинути на можливість реального виконання рішення суду у майбутньому оспорюваного права позивача. Представник зазначає, що відповідачка навмисне хоче завдати потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення по даній справі. ОСОБА_3 розпочала здійснювати перешкоди у побаченні ОСОБА_1 з дитиною, на численні прохання, вмовляння вона не реагує. Після отримання паспорту, ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати дитину, так як відповідачка з початку літа 2020 року припинила з позивачем відносини. ОСОБА_1 , як батько, має право та хоче приймати участь у вихованні своєї дитини, піклуватися про її здоров фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати до самостійного життя та праці. Позивач категорично заперечує щодо проведення психологічної експертизи щодо відносин дитини позивача та чоловіка відповідачки, оскільки це не має жодного відношення до справи та предмету спору, та негативно скажеться на самій дитині. Представник позивача просить забезпечити позов ОСОБА_1 у наступний спосіб: вжити заходи шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо малолітньої ОСОБА_5 , а саме проведення психологічних експертиз, заборотною ОСОБА_4 та іншим особам займатися удочерінням малолітньої ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.
Суддя, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі забороною вчиняти певні дії та встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17).
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання ОСОБА_1 , батьком дитини ОСОБА_5 , народженої ОСОБА_3 .
В обґрунтування необхідності забезпечення позову представник позивача посилається на пояснення відповідачки, вказані у відзиві на позовну заяву.
Однак, будь-яких інших доказів, які б підтверджували про здійснення будь-якими особами будь-яких дій щодо підготовки та надання особам, які бажають усиновити дитину, відповідних документів та проведення психологічних експертиз. Таким чином, обставини на які посилається представник позивача, ґрунтуються на його припущеннях.
Відсутність зазначених відомостей позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, враховуючи, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях представника позивача та не підтверджені жодними доказами, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 149, 150-153, 353, 354, ЦПК України, суддя -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бацули Михайла Івановича, про забезпечення позову, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання та підписання суддею.
Суддя Сіденко С.І.