Справа № 309/3437/22
Провадження № 2-а/309/38/22
16 січня 2023 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Орос Я.В.
за участю секретаря Гаклик Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кривка Микола Володимирович, до Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 01.08.2022 року серії ЕАР № 5694794 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором, сержантом поліції Кручениця Ларисою Юріївною, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень, а провадження стосовно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також стягнути на його користь з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 01.08.2022 року о 14:43:13 відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5694794 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 20 400 грн.
У постанові зазначено, що 01.08.2022 року о 14:43:13 в м. Ужгороді по вул. Мукачівська, 13 водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 а - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Обставини, які викладені в постанові не відповідають дійсності, не свідчать про наявність в його діях складу зазначеного в постанові правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що 01.08.2022 року о 14 год. 38 хв. він рухався по вул. Мукачівській в м. Ужгород, де його обігнав автомобіль та поліцейський зробив вимогу йому зупинитися. На вимогу поліцейського він зупинився та попросив поліцейського пояснити причину зупинки. Поліцейський відповіді на його запитання не надав та наказав надати документи водія. Він надав документи водія, однак поліцейський без жодних попереджень та зауважень, почав складати на нього постанову про накладення адміністративного стягнення за те, що нібито він позбавлений права керування транспортного засобу на підставі постанови суду у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, позивач пояснив поліцейському, що його дії є незаконними та, крім посвідчення водія, надав апеляційну скаргу на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2022 року по справі № 308/16615/21 пояснивши, що на даний момент постанова суду першої інстанції оскаржується в Закарпатському апеляційному суді та не вступила в законну силу.
Поліцейським були проігноровані його пояснення та апеляційна скарга. Після цього, він ще раз пояснив поліцейському, що рішення суду не вступило в законну силу, і що справа оскаржується в Закарпатському апеляційному суді та надав докази з додатку «Дія», де чітко вбачалося, що розгляд справи призначено на 08.08.2022 року о 14:00 год. в Закарпатському апеляційному суді (головуючий суддя - Бисага Т.Ю.)
Позивач зазначає, що оскаржувана ним постанова про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не були дотримані положення законодавства України щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, не пред'явлено належних доказів, які б свідчили про вчинення ним правопорушення, не досліджувалися та не надавалися для ознайомлення докази, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення. Відповідач не проінформував його про конкретну причину зупинки та його вимога щодо пред'явлення посвідчення водія та інших документів не мала правових підстав, оскільки він не вчиняв та не мав наміру вчиняти правопорушення, і інших підстав для перевірки документів у поліцейського не було. Будь-яких доказів факту порушення ним ПДР України поліцейським Кручениця Л.Ю. не було надано.
Інспектор при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину заявника у вчиненні правопорушення. Поліцейський розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у повному обсязі, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП стосовно загальних правил накладення адміністративного стягнення, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Разом з тим, поліцейський Кручениця Л.Ю. склала у своєму патрульному автомобілі постанову, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, та не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, внаслідок чого поліцейським були грубо порушені вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП та вважає, що поліцейський Кручениця Л.Ю. порушила порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому винесена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що постанова винесена формально, без з'ясування всіх обставин справи, відповідач протиправно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5694794, якою заявника визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, відтак просить суд її скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. До суду від представника позивача адвоката Кривка М.В. надійшло клопотання, в якому він позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання відповідного виклику на офіційну електронну пошту, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст.205, ч. 4 ст.229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд ухвалив проводити розгляд справи по суті на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено, що 01 серпня 2022 року інспектором управління патрульної поліції в Закарпатській області Кручениця Л.Ю. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5694794 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 20400 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. З оскаржуваної постанови вбачається, що 01.08.2022 року о 14 год. 43 хв. у м. Ужгород по вул. Мукачівській, 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz GLE350» д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення регламентований положеннями КУпАП.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як з'ясовано в ході розгляду справи, підставою для винесення інспектором патрульної поліції Кручениця Л.Ю. оскаржуваної позивачем постановив була постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2022 року справа № 308/16615/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, яка за твердженням відповідача набула законної сили на момент винесення оскаржуваної позивачем постанови.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а аткож прокурором у випадках передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
В той же час, судом встановлено, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2022 року, на яке посилається відповідач у відзиві на позов, станом на момент винесення постанови - 01.08.2022 року, не набуло законної сили. Дана обставина стверджується наданими позивачем з Єдиного державного реєстру судових рішень копією постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2022 року справа № 308/16615/21 та копією постанови Закарпатського апеляційного суду від 08.08.2022 року справа № 308/16615/21 на яких зазначено про набрання ними законної сили 08.08.2022 року.
Таким чином у поліцейського станом на 01.08.2022 року не було взагалі жодних правових підстав виносити оскаржувану позивачем постанову та накладати на нього штраф, оскільки постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2022 року справа № 308/16615/21 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП оскаржувалась ним до Закарпатського апеляційного суду, що стверджується апеляційною скаргою, зареєстрованою 08 квітня 2022 року за вхідним № 17689 Ужгородським міськрайонним судом, копію якої позивач долучив до матеріалів справи та на яку посилався, надаючи пояснення поліцейському.
Одночасно суд констатує той факт, що у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення взагалі відсутнє посилання на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2022 року по справі № 308/16615/21, чи будь-яке інше рішення суду, яке б слугувало підставою для винесення вказаної постанови. Дана обставина на думку суду лише підкреслює факт незаконності винесеної поліцейським постанови від 01.08.2022 року.
Отже, встановлені судом обставини вказують на формальний розгляд справи, при винесенні постанови відповідач не дав належної оцінки доводам позивача і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Виходячи із вище наведеного, наявні усі ознаки того, що постанова за справою про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5694794 від 01.08.2022 року, винесена із грубим порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню.
Згідно з ч. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доводи відповідача щодо того, що станом на момент зупинки працівниками поліції 01.08.2022 року ОСОБА_1 згідно облікових баз даних був позбавлений права керування транспортним засобом є безпідставним, адже облікова база даних не є та не може вважатися належним доказом вчинення або підтвердження певного правопорушення.
Доводи позивача, наведені в позовній заяві, не викликають сумніву, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення та наявності умислу в діяннях позивача, як обов'язкової суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому суд вважає, що оспорювана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позову у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для даного виду позовів , що становить 496 гривень 20 копійок.
Не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000 грн. витрат на правову допомогу виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно з ч.1, 2 ст. 134 КАС України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги від 28.06.2022, та попередній розрахунок суми судових витрат в тому числі на професійну правничу допомогу. Проте дані документи не підтверджують оплату позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 гривень. Таким чином, судом встановлено, що позивач не надав суду документів, котрі б підтверджували понесенні ним витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, а тому у стягненні з відповідача на користь позивача 15000 грн витрат на правничу допомогу слід відмовити.
На підставі ст.ст.7, 210-1, 251, 256, 268, 280 КУпАП, керуючись ст. ст.8, 9, 77, 139, 242-246, 286 КАС України суд, -
Позов - задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 1 серпня 2022 року серії ЕАР № 5694794 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором, сержантом поліції Кручениця Ларисою Юріївною, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн, а провадження у справі закрити на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Закарпатській області в особі Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18.01.2023року.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.