Справа № 308/658/23
1-кс/308/158/23
13 січня 2023 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 та його адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 11.01.2023 року внесені до ЄРДР за №12023071030000088, погоджене з прокурором, про застосування відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довге, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.1,3 ст. 357 КК України, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчою клопотання, яке погоджене з прокурором та доданих матеріалів вбачається, що слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071030000088 від 11.01.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1,3 ст. 357 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 11.01.2023 року, близько 17 год. 15 хв., ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні кабінету патології вагітності Ужгородського міського пологового будинку, який розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Грибоєдова, 20б, діючи з прямим умислом, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, викрав належний потерпілій ОСОБА_7 гаманець червоного кольору виробника «BALISA» в середині якого знаходились:
- грошові кошти в сумі 300 грн., номіналом по 100 грн.;
- золотий кулончик у формі «Божої Матері», 585 проби;
- картка «Укргизбанку № НОМЕР_1 », картка Укргизбанку № НОМЕР_2 », картка «Альфабанк № НОМЕР_3 », картки бонуси (знижки) «Аптека, Копійочка, Обмін валют, Фокстрот»;
- посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Утримуючи в руках викрадене вищевказане майно, ОСОБА_4 , покинув приміщення приміщенні кабінету патології вагітності Ужгородського міського пологового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму яка встановлюється.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України ч.1,3 ст.357 КК України,
12.01.2023 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від 11.01.2023., протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 12.01.2023., протокол огляду місця події від 11.01.2023, постанова про визнання речовим доказом від 12.01.2023, постановою про призначення товарознавчої експертизи від 12.01.2023 року, постановою про призначення дактилоскопічної експертизи від 12.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.01.2023, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357., ч.3 ст.357 КК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Слідча зазначає, що в даному випадку є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить тяжкість покарання у виді позбавлення волі строком до 8-ми років, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , Також існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, пов'язаний з незаконним впливом на свідків, у даному кримінальному провадженні, а саме може наважитись та вдатись до протиправних дій до свідків та потерпілого з метою зміни їх показів на свою користь. Про що свідчить той факт, що підозрюваний безпосередньо бачив свідків, знає їх місце проживання.
Отже в даному випадку є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , згідно довідки про судимість раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких, корисливих злочинів, в тому числі і до реальної міри покарання. Крім того, будучи раніше засудженим Ужгородським міськрайоним судом Закарпатської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років після чого відбувши покарання та будучи звільненим з місць позбавлення волі 07.06.2021 року, Вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 на шлях виправлення і перевиховання не став і знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності.
У даному випадку ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об'єктивною дійсністю, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде не працює, характеризується негативно, може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлює про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8-ми років, може незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою зміни їх показів на свою користь, оскільки останні не допитані в суді, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на свідків та потерпілу.
У зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.
На підставі вищезазначеного, слідча просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання з викладеними в такому мотивами. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органу досудового розслідування, вчинити тиск на потерпілого та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого слідчою клопотання. Зазначив, що його підзахисний вину визнає в повному обсязі, добровільно повернув викрадене майно та не має наміру будь яким чином перешкоджати органу досудового розслідування. Просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками та надані заперечення щодо них, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.3 та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. Обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
У частині 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
В обґрунтування заявленого клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відносяться до категорії тяжкого і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, з метою уникнення від кримінальної відповідальності він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування, щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Так, з матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.1,3 ст. 357 КК України, однин із яких відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від 11.01.2023., протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 12.01.2023., протокол огляду місця події від 11.01.2023, постанова про визнання речовим доказом від 12.01.2023, постановою про призначення товарознавчої експертизи від 12.01.2023 року, постановою про призначення дактилоскопічної експертизи від 12.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.01.2023, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357., ч.3 ст.357 КК України.
Проте, підозра ОСОБА_4 у вчиненні даних злочинів за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належну поведінку та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Оцінюючи доводи прокурора та слідчої про необхідність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя констатує, що їх можливе настання, прокурором та слідчим жодним доказом не доведено. Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який свою вину у інкримінованих йому злочинах визнає в повному обсязі, підозрюваний має постійне місце реєстрації, проживання, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну поведінку, а також даних про намагання ухилитися від правосуддя, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слід відмовити.
При цьому, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з застосуванням електронних засобів контролю, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для потреб досудового розслідування та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою; заборонити залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, цілодобово; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі потерпілими та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчої про обрання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.1,3 ст. 357 КК України - відмовити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Довге, Іршавського району, мешканцю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з неповною середньою освітою, не одруженому, тимчасово не працюючому, раніше судимому, підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.1,3 ст. 357 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з застосуванням електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;
2) заборонити залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, цілодобово.
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі потерпілими та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали встановити в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.03.2023 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1