Справа № 183/369/23
№ 1-кс/183/257/23
14 січня 2023 рокуСлідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого-криміналіста Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_5 , у кримінальнму провадженні, внесеному до ЄРДР за № №42022131610000551 від 08.12.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнецовськ, Рівненської області, громадянина України, інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інженерної розвідки 1 прикордонної застави ВПС (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону, солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, -
Старший слідчий-криміналіст Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_5 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, погодженим з прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42022131610000551 від 08.12.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання на гауптвахті до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 1402 КК України, - ОСОБА_2 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що що солдат ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інженерної розвідки 1 прикордонної застави ВПС (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 15 годин 53 хвилин 06 грудня 2022 року, перебуваючи поблизу н.п. Греківка Луганської області, відмовився виконати усний наказ начальника 1 бойової прикордонної застави НОМЕР_1 зведеного прикордонного загону ВПС (тип С) старшого лейтенанта ОСОБА_6 про те, що згідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади полковника ОСОБА_7 №1136/КП від 28 листопада 2022 року командиру зведеного загону НОМЕР_1 прикордонного загону необхідно передати в оперативне підпорядкування командиру НОМЕР_3 окремого батальйону НОМЕР_4 військовослужбовців із завданням висунутися на південно-західну околицю АДРЕСА_2 та зайняти позиції спостережних постів з метою недопущення прориву лінії оборони противником, спостереження за діями противника та нанесення максимального ураження при спробі прориву.
Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
08 грудня 2022 року вказаний факт внесено до ЄРДР за №42022131610000551 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
12 січня 2023 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Враховуючи особу підозрюваного, слідчий вважає наявними ризики, визначені п. п. 1, 3, 5, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого, свідчить те, що солдат ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому, розуміючи тяжкість понесення покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, ОСОБА_2 склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, а тому вірогідність вчинення дезертирства, слідчий вважає, неминучим.
Слідчий наполягає на наявності ризику, передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки свідки разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення незаконного впливу на них, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрози застосування насильства до начальника.
Ризик, визначений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчим обґрунтовується тим, що підозрюваний, як військовослужбовець, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишив місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно, на думку слідчого, свідчать про можливість втечі підозрюваного.
З урахуванням наявності вказаних ризиків, враховуючи вчинення злочину в умовах воєнного стану, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вказаним ризикам можливо лише із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть достатньою мірою обмежити свободу його пересування.
Також, звертаючись до суду із клопотанням, слідчий звернув увагу, що, у випадку застосування судом запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_2 у вигляді застави, необхідно зауважити, що підозрюваний будучі військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип С), перебуває в зоні проведення бойових дій на території Луганської області, який бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошове забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Прокурор клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити, мотивуючи обставинами, викладеними у ньому.
Захисник в судовому засіданні звернула увагу суду на те, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави не можливе, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчинення злочину, яке ним начебто скоєне 06.12.2022 року, з того часу він знятий з усіх виді забезпечення, і вже з того часу він був обмежений у праві пересування, оскільки разом з іншими військовослужбовцями був поміщений до так званого підвалу, який не можливо було покинути. Під час незаконного затримання в підвалі були нелюдські умови для існування та виживання. Затриманих осіб не годували, навіть не завжди давали воду. Не дивлячись на те, що підозрюваний за станом здоров'я не міг продовжувати несення військової служби, оскільки на передодні був контужений та повідомляв керівництво про неможливість несення військової служби певний час, не дивлячись на необґрунтованість підозри та відсутність належних та допустимих доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, захисник наполягала на застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання на гауптвахті, оскільки саме такий запобіжний захід буде гуманним по відношенню до іі підзахисного, та саме такий запобіжний захід збереже життя солдату, який протягом тривалого часу чесно та сумлінно виконував свої обов'язки в умовах стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вислухавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали, подані до клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
08.12.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022131610000551 внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
12 січня 2023 року в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022131610000551 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Статтею 178 КПК України визначено обов'язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.4 ст. 402 КК України, що підтверджується:
- допитом свідка ОСОБА_8 ;
- допитом свідка ОСОБА_6 ;
- допитом свідка ОСОБА_9 ;
- матеріалами службового розслідування.
При розгляді доказів, наданих слідчим в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя, на підставі ст. 178 КПК України, вважає їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру обґрунтованою.
Стосовно ризиків, визначених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується з позицією слідчого, підтриманою прокурором, щодо імовірності їх виникнення, оскільки ОСОБА_2 , розуміючи тяжкість понесення покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, визначених п.3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, заявлених слідчим в обґрунтування заявленого клопотання, слідчий суддя звертає увагу на наступне.
В данному конкретному випадку, сторона обвинувачення може ініціювати застосування запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку визначених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Зазначена у клопотанні слідчого спроба підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб, які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб.
З урахуванням того, що підозрюваний, починаючи з 06.12.2022 року по 12.01.2023 року перебував в безпосередній близькості біля місця вчинення злочину, не затримувався, в порядку встановленому нормами ст. 208 КПК України в цей період, та мав реальну можливість впливати на свідків, слідчим суддею не встановлено доказів наявності навіть спроб незаконного впливу на свідків, на показаннях яких, в тому числі обґрунтовується підозра.
З цих же підстав не обґрунтованим вважається і ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи слідчий/прокурор оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа таким діями реально заважає здійснювати досудове розслідування.
Так само має бути доведена реальність замаху на вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження наявного.
Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК).
Аналіз вимог ст. 177 КПК України свідчить про те, що суд повинен надавати оцінку законності та обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, в якому має бути доведено «існування спроб», перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК. Одного лише припущення прокурора про те, що такі спроби можуть потенційно виникнути, недостатньо для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу, особливо, якщо йдеться про тримання під вартою.
З огляду не особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності має стійкі соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, слідчий суддя не вбачає наявність ризику, визначеного п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, однак дана обставина з урахуванням вищевикладеного не може слугувати достатньою підставою для обрання підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання гауптвахті.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість заявленого клопотання та необхідність його задоволення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 182, 193, 194, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого-криміналіста Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_5 , у кримінальнму провадженні, внесеному до ЄРДР за № №42022131610000551 від 08.12.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання га гауптвахті до ОСОБА_2 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації АДРЕСА_2 , строком до 12 березня 2023 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1