Справа № 304/2094/22 Провадження № 1-кп/304/107/2023
17 січня 2023 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12022078130000179 від 01 листопада 2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, розлученого, українця, громадянина України, раніше судимого:
- 21 липня 2021 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 , будучи засуджений вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2021 року до покарання у виді вісімдесяти годин громадських робіт та отримавши 25 жовтня 2021 року направлення №39/8/2009-21 та 11 лютого 2022 року повторне направлення № 39/8/381-22 до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області для подальшого розподілення задля відбування вказаного покарання за місцем фактичного проживання до Сімерківського старостинського округу, умисно, без поважних причин ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, відпрацювавши лише 36 (тридцять шість) годин, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 389 КК України.
Ухвалою судді від 28 листопада 2022 року у порядку ч. 3 ст. 382 КПК України, за відсутності клопотання про розгляд обвинувального акту у порядку спрощеного провадження, розгляд даного обвинувального акта призначено у судовому засіданні з участю учасників судового провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся та показав, що через якийсь час після ухвалення відносно нього вироку судом у 2021 році, йому вручили направлення для відбування покарання у виді громадських робіт та ознайомили з графіком, за яким повинен був відпрацьовувати по чотири години громадських робіт в день. Не відпрацював покарання у повному обсязі, оскільки не мав змоги через те, що спочатку притягався до відповідальності працівниками поліції, а потім у нього захворіла бабуся та і взагалі вказував, що має особисту неприязнь до старости села. Так, поки було потрібно збирати гілки та косити, то він з'являвся для відбування громадських робіт, а коли його змусили чистити канави, то він відмовився, хоча і був повідомлений про відповідальність за невиконання вказаного покарання, призначеного судом, на що він погодився. Просив суворо його не карати та звільнити від відбування покарання з випробовуванням.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується й наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, зокрема поданням начальника Ужгородського РС № 2 філії ДУ «Центр пробації» від 31 жовтня 2022 року, в якому зазначено фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та прохання вирішити питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз'яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
При цьому суд враховує позицію, висловлену у постанові ККС ВС від 16 вересня 2021 у справі № 185/4698/20, що об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, є правосуддя в частині встановленого порядку виконання вироків суду. Об'єктивна сторона полягає в ухиленні від відбування громадських або виправних робіт.
Ухилення від відбування громадських робіт - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов'язку у вільний від роботи чи навчання час безоплатно виконувати суспільно корисні роботи, вид яких визначено органами місцевого самоврядування, протягом строку, вказаного у вироку суду.
Ухилення у цьому випадку може полягати у нез'явленні для виконання таких робіт, у безпосередній відмові виконувати визначену для засудженого роботу тощо. Вказане кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у ст. 389 КК України діянь. Суб'єкт - спеціальний, ним може бути тільки особа, засуджена до відповідних видів покарань. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.
Тобто, виходячи з диспозиції ч. 2 ст. 389 КК України, це кримінальне правопорушення не містить у собі як обов'язкову ознаку суспільно небезпечні наслідки, та вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у цій статті дій, тобто має формальний склад.
Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (проступку) і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок.
Як особа ОСОБА_4 за місцем постійного проживання характеризується посередньо, ніколи не мав постійного місця роботи, є розлученим та проживає один, на диспансерному обліку у лікаря нарколога/психіатра не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому суд не знаходить.
Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, враховуючи, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, посередньо характеризується за місцем постійного проживання, а також наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд, для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді арешту в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.
Крім цього, як роз'яснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року покарання призначається за сукупністю вироків (ст. 71 КК), коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
Оскільки ОСОБА_4 відповідно вчинив даний злочин після ухвалення вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2021 року, за яким йому було призначено покарання у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин, тому суд призначатиме покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України, частково приєднуючи покарання за попереднім вироком.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Питання речових доказів вирішуватиметься у порядку статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначити покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
На підставі статей 71, 72 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2021 року у виді 44 (сорока чотирьох) годин громадських робіт, що відповідає п'яти з половиною дням арешту та остаточно до відбуття за сукупністю вироків призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 1 (один) день.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази, а саме документи на тридцяти аркушах з приводу ухилення ОСОБА_4 від відбуття покарання у виді громадських робіт, що надані органом пробації та знаходяться при матеріалах даного кримінального провадження - при них зберігати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1