Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 січня 2023 року Справа№200/3987/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу в.о. директора Державного бюро розслідувань №241-ос/вс від 14.07.2022 року про накладення дисциплінарного стягнення до майора Державного бюро розслідувань Леня Максима Михайловича, слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, у вигляді догани.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року задоволено частково клопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про залучення співвідповідача, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державне бюро розслідувань. Витребувано у Державного бюро розслідувань матеріали службового розслідування, службову записку Управління внутрішнього контролю від 19.03.2022 року №2/10-10/6/22, Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 року №9, протокол засідання та висновок Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 04.07.2022 року №13дск.
26 серпня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача 1.
31 серпня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача 2.
06 вересня 2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.
13 вересня 2022 року на адресу суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
14 вересня 2022 року на адресу суду від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25 жовтня 2022 року.
20 жовтня 2022 року на адресу суду від відповідача 2 надійшли витребувані докази.
25 жовтня 2022 року судом відкладено підготовче засідання на 15 листопада 2022 року.
15 листопада 2022 року судом відкладено підготовче засідання на 13 грудня 2022 року.
13 грудня 2022 року позивачем подано додаткові пояснення та клопотання про доручення доказів, а саме витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадження
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.
15 грудня 2022 року позивачем подано письмово викладену промову в дебатах.
19 грудня 2022 року, відповідачем 1 надано письмові пояснення до дебатів.
19 грудня 2022 року, відповідачем 2 надано додаткові письмові пояснення.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 28 листопада 2018 року проходить службу у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську. Наказом директора ДБР № 135 від 19.03.2022 року, з метою встановлення можливих фактів невиконання чи неналежного виконання посадових обов'язків, дотримання внутрішнього службового розпорядку розпочато службове розслідування з терміном проведення з 21.03.2022 року по 20.04.2022 року. Підставою для початку проведення службового розслідування був лист директора ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську № 13-09-181 від 17.03.2022 року щодо не виконання позивачем вказівки керівника другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську про передислокацію. Крім того, окремою підставою початку службового розслідування є лист ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську № 13-09-222 від 18.03.2022 року про не виконання службових обов'язків під час досудового розслідування. Згідно висновку службового розслідування від 20.06.2022 року в діях позивача вбачається ознаки дисциплінарного правопорушення. Відповідно до висновку дисциплінарної комісії № 13 від 14.07.20222 року встановлено, що в діях є ознаки дисциплінарного проступку та рекомендовано накладання дисциплінарного стягнення у виді догани. Наказом в.о. директора Державного бюро розслідувань № 241-ос/вс від 14.07.2022 року, керуючись ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ст. 22 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушенні п.п. 2.3., 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань на позивача, як слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Зазначив, що в наказі невірно зазначено посаду, звернув увагу, що службове розслідування проведено з порушенням строку проведення та було завершено 20.06.2022 року. Отже, відповідачем допущено порушення строку притягнення до дисциплінарного стягнення. Крім того, зазначив, що довідки про вивчення кримінальних проваджень, складені старшим слідчим в ОВС відділу організації досудового розслідування управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань ГСУ ДБР Нігруца Р.А., хоча останній не перебував у групі слідчих, не є керівником органу досудового розслідування або стороною кримінального провадження або іншим учасником провадження, який має право на ознайомлення, чим грубо порушив вимоги КПК України. Вважає, що службове розслідування проведено через упереджене ставлення стосовно нього. Наказ в.о. директора Державного бюро розслідувань №241-ос/вс від 14.07.2022 року про накладення дисциплінарного стягнення вважає протиправним, просив задовольнити позов.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача 1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач 1 вмотивовував тим, що на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 19 березня 2022 року № 135, з метою встановлення можливих фактів невиконання чи неналежного виконання позивачем, своїх посадових (службових) обов'язків, дотримання внутрішнього службового розпорядку та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 12, п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», п. 1 ч. 1 Розділу ІІ Інструкції № 9 та службової записки Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань співробітникам Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м. Краматорську та Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань доручено провести службове розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов'язків ОСОБА_1 . Підставою для проведення службового розслідування стали відомості викладені у листах директора ТУ ДБР у м. Краматорську, які скеровані до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідування щодо невиконання вказівки безпосереднього керівника позивача з приводу зміни місця тимчасової дислокації у зв'язку із воєнним станом та систематичного неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування окремих кримінальних проваджень. Зокрема, зазначено, що під час службового розслідування вивчено протоколи оперативних нарад про заслуховування окремих кримінальних проваджень, досудове розслідування яких проводиться ОСОБА_1 . Також вказано, що впродовж травня 2021 року по березень 2022 року слідчий ОСОБА_1 систематично ухилявся від належного виконання службових обов'язків та у порушення вимог ст.ст. 2, 9, 28, 28, 40 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_1 не забезпечено ефективного досудового розслідування окремих кримінальних проваджень, допущено тяганину досудового розслідування, що призвело до порушення його розумних строків. Зазначив, що встановлено факт ігнорування ОСОБА_1 вимог свого безпосереднього керівника, який несе відповідальність, у тому числі за правомірність дій своїх підлеглих відповідно до чинного законодавства. Для встановлення наявності або відсутності вини позивача, а також з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження таких фактів, Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань звернулося до Директора Державного бюро розслідувань із службовою запискою від 19 березня 2022 року № 2/10-10/6/22 про призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 . Зазначив, що Проведення службового розслідування на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 19 березня 2022 року № 135 призначено на термін з 21 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року. В подальшому визначений строк було продовжено. З огляду на службові обов'язки позивача та встановлені фактичні обставини в рамках службового розслідування отримано достатні підстави для висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення, а саме неналежне виконання службових обов'язків. За результатами розгляду матеріалів службового розслідування, заслуховування ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія встановила ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у неналежному виконанні посадових (службових) обов'язків та порушені п.п. 2.3., 2.8., 2.13. Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15 січня 2021 року, введених в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16 січня 2021 року № 30. Рекомендовано накладення (застосування) до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани, про що затверджено відповідний висновок Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 4 липня 2022 року № 13дск, який подано Директору ТУ ДБР у м. Краматорську, для вжиття заходів у межах повноважень. Вважає, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не пропущений, оскільки, Дисциплінарною комісією Державного бюро розслідувань підтверджено встановлені під час службового розслідування факти неналежного виконання службових обов'язків, у чому вбачається склад дисциплінарного проступку, висновок про що ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих у ході службового розслідування, застосовуючи до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення, як догана, Директором ТУ ДБР у м. Краматорську оцінювались вчинені дії працівником Державного бюро розслідувань у своїй сукупності.
Відтак, на підставі висновку Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 4 липня 2022 року № 13дск, керуючись п. 5 ч. 3 ст. 13, абз. 2 ч. 6 ст. 14, ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», п. 2 ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 19, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», прийнято наказ ТУ ДБР у м. Краматорську від 14 липня 2022 № 241-ос/вс «Про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача 2 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач 2 вмотивовував тим, що при ДБР діє Дисциплінарна комісія ДБР, склад та положення про яку затверджується Директором ДБР, яка відповідно до статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» розглядає питання застосування дисциплінарних стягнень до працівників ДБР на підставі наказу ДБР від 19.03.2022 № 135, з метою встановлення можливих фактів невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 його службових обов'язків, дотримання внутрішнього службового розпорядку та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, співробітникам Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м. Краматорську та Управління внутрішнього контролю ДБР доручено провести службове розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 . Підставою для проведення службового розслідування стали відомості отримані Управлінням внутрішнього контролю від директора ТУ ДБР у м. Краматорську стосовно невиконання позивачем вказівок безпосереднього керівника, зокрема, з приводу зміни місця тимчасової дислокації у зв'язку із воєнним станом та систематичного неналежного виконання позивачем його службових обов'язків під час проведення досудового розслідування окремих кримінальних проваджень. Для встановлення наявності або відсутності вини позивача, а також з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження таких фактів, Управління внутрішнього контролю ДБР звернулося до Директора ДБР із службовою запискою від 19.03.2022 № 2/10-10/6/22 про призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 . Проведення службового розслідування на підставі наказу ДБР від 19.03.2022 №135 призначено на термін з 21.03.2022 по 20.04.2022 (у подальшому визначений строк було продовжено). З огляду на службові обов'язки позивача та встановлені фактичні обставини в рамках службового розслідування отримано достатні підстави для висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення. За результатами заслуховування ОСОБА_1 та аналізу доказів наявних у матеріалах службового розслідування, Дисциплінарна комісія ДБР встановила в діях позивача ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у неналежному виконанні службових обов'язків та порушені підпунктів 2.3., 2.8., 2.13. Правил професійної етики працівників ДБР, затверджених рішенням Ради громадського контролю при ДБР від 15.01.2021, введених в дію наказом ДБР від 16.01.2021 № 30. Рекомендували накладення (застосування) до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани, про що затверджено відповідний висновок Дисциплінарної комісії ДБР від 04.07.2022 № 13 дск, який подано Директору ТУ ДБР у м. Краматорську для вжиття заходів у межах повноважень. При цьому застосовуючи до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення, як догана, директором ТУ ДБР у м. Краматорську оцінювались вчинені дії позивачем у своїй сукупності. На підставі висновку Дисциплінарної комісії ДБР від 04.07.2022 № 13 дск, керуючись пунктом 5 частини 3 статті 13, абзацу 2 частини 6 статті 14, частини 3 та пункту 1 частини 4 статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 2 частини 3 статті 13, частини 7 статті 19, частини 2 статті 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», прийнято наказ ТУ ДБР у м. Краматорську від 14.07.2022 № 241-ос/вс «Про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Відповідно до пункту 1 цього наказу за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушення підпунктів 2.3., 2.8., 2.13. Правил професійної етики працівників ДБР на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
Позивачем подано на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до положення дисциплінарну комісію ДБР засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше трьох її членів та за присутності її голови або секретаря Комісії, проте засідання Дисциплінарної комісії за його участю проводилось у складі голови, 1 члена комісії та секретаря. Таким чином, рішення дисциплінарної комісії від 04.07.2022 року є не правомочним. Крім того, зазначив, що порушення (проступок) були безпосередньо виявлені слідчим в ОВС відділу 10-05-04-01 ГСУ ДБР Романом Нігруцою 17.04.2022 року, викладеними у довідках. Накладання дисциплінарного стягнення можливе не пізніше місяця тобто до 17.05.2022 року. Таким чином, у порушення ст. 148 КЗпП накладення дисциплінарного стягнення відбулось з порушенням відповідних строків його накладення - 14.07.2022 року.
Відповідачем 1 на адресу суду надіслано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач 1 зазначив, що під час вивчення матеріалів кримінальних проваджень, які перебували у провадженні ОСОБА_1 , дії слідчого Нігруци Р.А. зводились виключно до безпосереднього вивчення матеріалів окремих кримінальних проваджень та надання суб'єктивного висновку щодо стану їх досудового розслідування. При цьому, будь-яких вказівок щодо проведення тих чи інших слідчих дій чи прийняття процесуальних рішень, останнім не надавалось. Проведення службового розслідування на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 19.03.2022 року № 135 призначено на термін з 21.03. 2022 по 20.04.2022 р.р. В подальшому визначений строк було продовжено. Завершення службового розслідування у строки, які визначені наказом Державного бюро розслідувань від 19.03.2022 року № 135 унеможливлювалось значною кількістю досліджуваних матеріалів кримінальних проваджень, які перебували у проваджені позивача. На засіданні Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань по розгляду матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , яке відбулося 04.07.2022 року, був присутній Голова комісії, секретар та член комісії від Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань, тобто на цьому засідання був зафіксований кворум. Відповідно до висновку Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 04.07.2022 року № 13дск, який подано Директору ТУ ДБР у м. Краматорську для вжиття заходів у межах повноважень, рекомендовано застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення винесено 14 липня 2022 року, в межах місячного строку з моменту виявлення дисциплінарного проступку. З огляду на це слід вважати, що строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не пропущений, всі строки були дотримані.
Відповідач 2 надав заперечення на відповідь на відзив, зазначив, що у разі підтвердження факту порушення вимог щодо процедури проведення службових розслідувань, це не є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення про застосування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення службової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Стосовно строків проведення службового розслідування зазначив, на підставі наказу ДБР від 19.03.2022 службове розслідування стосовно ОСОБА_1 дійсно призначалося з терміном проведення з 21.03.2022 по 20.04.2022. Разом з тим, відповідно до пункту 3 Розділу ІХ Інструкції № 9 строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об'єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжуються до одного місяця, починаючи з дня наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. Стосовно тверджень позивача про неправомочність рішення Дисциплінарної комісії ДБР від 04.07.2022, то такі висновки ОСОБА_1 зумовлені неправильним розумінням пункту 8.2. Положення про Дисциплінарну комісію ДБР, затвердженого наказом ДБР від 06.01.2021 № 7. На засіданні Дисциплінарної комісії ДБР по розгляду матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , яке відбулось 04.07.2022 був присутній Голова Комісії, секретар Комісії та член комісії від Ради громадського контролю ДБР, тобто на цьому засіданні був зафіксований кворум. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначив, що ТУ ДБР у м. Краматорську дотримано, як шестимісячний строк, який обраховується з моменту вчинення дисциплінарного проступку, так і місячний строк, який обраховується з дня виявлення дисциплінарного проступку. Щодо тверджень позивача про недопустимість довідок складених співробітником Головного слідчого управління ДБР, зазначив, що в основі службового розслідування лежить інформація зафіксована безпосереднім керівником позивача, який є керівником досудового розслідування в силу положень КПК України, а не працівниками Головного слідчого управління ДБР.
В своїх додаткових поясненнях від 13 грудня 2022 позивачем зазначено, що у ході службового розслідування старший слідчий в ОВС відділу організації досудового розслідування управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань ГСУ ДБР Нігруца ознайомлювався з матеріалами кримінальних проваджень, у яких Лень є старшим групи слідчих та склав відповідні довідки, на які є посилання у висновку дисциплінарної комісії, що є підставою, на думку членів дисциплінарної комісії, для накладання дисциплінарного стягнення. Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Зазначив, що ним вживались всі заходи, щодо неупередженого, повного об'єктивного досудового розслідування. Досудове розслідування проводилось у межах строків передбачених КПК України. Будь-яких порушень охоронюваних прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження не допускалось. Скарг на дії слідчого не надходило.
В письмових поясненнях до дебатів позивачем зазначено про порушення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, від 14.01.2020 року № 9, а саме керівник УВК не звертався з поданням про необхідність продовження строку та наказ директора ДБР про його продовження не виносився, тобто службове розслідування повинно було завершитись саме у термін не пізніше 20.04.2022 року. До проведення службового розслідування був залучений старший слідчий в ОВС відділу організації досудового розслідування управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань ГСУ ДБР ОСОБА_2 . У ході службового розслідування ОСОБА_2 ознайомлювався з матеріалами кримінальних проваджень, у яких позивач є старшим групи слідчих та склав відповідні довідки, які згідно висновку дисциплінарної комісії проаналізовані членами комісії і є підставою, на думку дисциплінарної комісії, для накладання дисциплінарного стягнення. Відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Будь-якого дозволу на вивчення зазначених матеріалів позивачем не давалось. Крім того, довідки старшим слідчим Нігруцою Р.А. складені формально та провадження вивчені поверхово. Вказав, що у порушення ст. 148 КЗпП було накладено дисциплінарне стягнення, з порушенням відповідних строків його накладення - 14.07.2022 року. Зазначає, що свої службові обов'язки виконує сумлінно з дотриманням КПК України, Закону України «Про Державне бюро розслідувань», правил професійної етики працівників ДБР та іншого діючого законодавства, порушень не допускалось. З урахуванням вищевикладеного, вважає що до дисциплінарної відповідальності його було притягнуто безпідставно та незаконно.
В письмових поясненнях до дебатів відповідачем 1 зазначено, що під час судового засідання позивачем не було спростовано висновки службового розслідування. Також, під час проведення службового розслідування, Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, не було порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженою наказом Державного бюро розслідувань від 14 січня 2020 року № 9. Службові розслідування, котрі були розпочаті під час дії військового стану, автоматично продовжуються на один місяць, з дня наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, і не потребують окремого оформлення, у формі наказу про продовження службового розслідування, та відповідно не потребують подання керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань до Директора Державного бюро розслідувань про необхідність продовження строку службового розслідування. Причини, які заважали завершити службове розслідування в передбачений у наказі Державного бюро розслідувань від 19 березня 2022 року № 135 термін, полягали у значному обсязі матеріалів, які підлягали дослідженню. Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську дотримано строки передбачені ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, а саме шестимісячний строк, який обраховується з моменту вчинення дисциплінарного проступку, так і місячний строк, який обраховується з дня виявлення дисциплінарного проступку. Позивачем не наведено обґрунтованих доводів, що могли б свідчити про невідповідність застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, обставинам вчиненого дисциплінарного проступку. Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, вбачається необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки оскаржувані рішення прийнято із дотриманням вимог положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та Інструкції № 9, та відповідають закріпленим у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень. При цьому, доказів на спростування встановлених у рамках дисциплінарного провадження порушень, позивачем ані під час проведення службового розслідування, ані під час судового розгляду, не надано. Просило в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В письмових поясненнях до дебатів відповідачем 2 наголошено, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача, щодо порушення процедури проведення службового розслідування. Службове розслідування стосовно ОСОБА_1 призначено та проведено на підставі наказу ДБР від 19.03.2022 № 135 у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР, затвердженої наказом ДБР від 14.01.2020 № 9. Звернув увагу, що будь-яких недоліків в організації, а також нездоланих та непереборних дефектів у процедурі службового розслідування під час розгляду справи не встановлено. Так, керівником досудового розслідування (безпосереднім керівником позивача) неодноразово наголошувалось про неефективність досудового розслідування у ряді кримінальних проваджень (зокрема, у 46 в яких досудове розслідування забезпечував саме слідчий Лень М.М.). Отримані вказівки від керівника ОСОБА_1 не виконувалися, проте відповідно до положень статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно виконувати наказ. Обговорення наказу чи його критика забороняється. Обставини підтверджені у ході розгляду справи, поза будь-яким розумним сумнівом явно та очевидно є достатніми для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як догана, з метою недопущення проявів подібної поведінки, як у ОСОБА_1 , так і інших слідчих ДБР. У задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача 1, відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області 21 квітня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (код ЄДРПОУ 42331094), та відповідач 2, Державне бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) є суб'єктами владних повноважень, в розумінні ст. 43 КАС України.
Судом встановлено, що на підставі витягу з наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 01.03.2021 року №8-ос/дск, ОСОБА_1 прийнято на службу до Державного бюро розслідувань та призначено з 02 березня 2021 року на посаду слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (т.3 ар.с. 49).
01 березня 2021 року між Директором Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - Контракт) строком на 6 років.
Відповідно до умов Контракту Сторона 2 приймається на службу до Державного бюро розслідувань та добровільно бере на себе зобов'язання проходити службу за посадою протягом строку дії цього контракту та відповідно до його умов, а Сторона 1 бере на себе зобов'язання забезпечити відповідно до законодавства створення належних умов для виконання Стороною 2 своїх обов'язків, а також матеріальне забезпечення, соціальний і правовий захист.
Відповідно до пункту 7 Контракту у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про державне бюро розслідувань» та цим контрактом, Сторони несуть відповідальність згідно за законом.
Згідно до пункту 9 Контракту під час вирішення питань, які безпосередньо не обумовлені цим Контрактом сторони керуються вимогами законодавства, що регулює порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
02.03.2021 року ОСОБА_1 склав присягу осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
02.03.2021 року ОСОБА_1 ознайомлений з Правилами професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затвердженими наказом ДБР від 16.01.2021 року №30.
26.03.2021 року ОСОБА_1 ознайомлений з пам'яткою-ознайомленням для осіб рядового і начальницького складу, державних службовців та осіб, які уклали трудовий договір (контракт) з Державним бюро розслідувань, з обмеженнями, пов'язаними зі службою в Державному бюро розслідувань, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Законів України «Про Державне бюро розслідувань», «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (т.3 ар.с.50-57).
07.04.2021 року керівником відповідача 1 підписано подання про присвоєння спеціального звання рядового і начальницького складу Державного бюро розслідування ОСОБА_1 (т.3 ар.с. 62-63).
28.12.2021 року проведено оперативну нараду при начальнику Другого слідчого відділу (з дислокацією м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську. Відповідно до протоколу №42 вирішено визнати стан проведення слідчим 2 СВ ТУ ДБР в м. Краматорську Лень М.М. досудового розслідування у кримінальних провадженнях незадовільним, у зв'язку з численними фактами тяганини у кримінальних провадженнях, самоусунення від проведення досудового розслідування в переважній більшості кримінальних провадженнях, відсутністю належного планування службової діяльності та роботи у кримінальних провадженнях; зобов'язано слідчого ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. виконати надані начальником Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську вказівки у кримінальних провадженнях, про що доповісти службовими записками; усунути недоліки роботи у кримінальних провадженнях, оголошених під час наради, невідкладно активізувати досудове розслідування у кримінальних провадженнях з метою дотримання розумних строків проведення слідчих та процесуальних дій, а також прийняття в них законних рішень; вжити вичерпних заходів до подання слідчому судді клопотань про затримання підозрюваних у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких зупинене у зв'язку з розшуком підозрюваних; попередити про персональну відповідальність за стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, дотримання вимог чинного кримінального процесуального законодавства та своєчасність прийняття процесуальних рішень; забезпечити невідкладне виконання визначених в п.п. 1-47 заходів та доповісти про їх виконання службовою запискою в строк не пізніше 17.01.2022 року. (т.3 ар.с.28-46).
17.01.2022 року позивачем на ім'я начальника Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську подано доповідну записку щодо недостатності терміну, визначеному в протоколі оперативної наради від 28.12.2001р. (т.3 ар.с. 162-163).
17.02.2022 року проведено оперативну нараду при заступнику Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську за результатам заслуховування ОСОБА_1 керівником 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську. Відповідно до протоколу №13 відзначено незадовільний стан роботи слідчого ОСОБА_1 продовж 2021 року, який системно допускав факти тяганини у кримінальних провадженнях, фактично не застосовує можливість проведення негласних слідчих дій. Переважна більшість вказівок прокурорів та керівників, позивачем ігноруються або виконуються несвоєчасно. Прийнято рішення про окреме заслуховування стану роботи ОСОБА_1 та вибіркового вивчення матеріалів кримінального провадження. (т.3 ар.с. 209-213).
17.02.2022 року відповідно до протоколу №14 оперативної наради при заступнику Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (м. Сєверодонецьк) щодо обговорення стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчим 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. За результатам заслуховування ОСОБА_1 про обсяг виконаної роботи у кримінальних провадженнях №42016060360000206, 42016130610000529, 42019130610000163 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407 КК України, встановлено, що необхідні слідчі та процесуальні дії у вказаних кримінальних провадженнях проведені не в повній мірі, необхідний комплекс заходів щодо встановлення місця перебування фігурантів не вжитий. Вивченням кримінальних проваджень, в яких досудове розслідування зупинене у зв'язку з розшуком підозрюваних, встановлено, що слідчим не проводяться слідчі та процесуальні дії, направлені на встановлення місця перебування підозрюваних. Крім того, лише в 18 з 29 кримінальних проваджень зазначеної категорії отримані актуальні ухвали на затримання підозрюваних. Викладене свідчить про неналежне відношення слідчого ОСОБА_1 до своїх службових обов'язків та невиконання раніше наданих керівництвом відділу вказівок. Вирішено визнати стан проведення слідчим 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. досудового розслідування у вищезазначених кримінальних провадженнях незадовільним, такий який потребує негайної активізації; слідчому 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. усунути виявлені недоліки в строк до 24.02.2022 року, про що доповісти доповідною запискою в зазначений строк (т.3 ар.с.25-27).
17.03.2022 року Директором Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську на адресу Управління внутрішнього контролю Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську надано на розгляд рапорт начальника Другого слідчого відділу (с дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську з метою ініціювання питання щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 з метою з'ясування наявності чи відсутності у діях працівника ТУ ДБР у м. Краматорську дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (т.3 ар.с. 22-24).
18.03.2022 року директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, звернувся до Управління внутрішнього контролю Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, із листом №13-09-222 про ініціювання проведення службового розслідування за матеріалами протоколів оперативних нарад відносно працівника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, з метою з'ясування наявності чи відсутності у діях останнього дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 1 частини четвертої статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
19.03.2022 року керівником Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідування на ім'я Директора Державного бюро розслідування подано службову записку за №2/10-10/6/22 про відмову виконання позивачем законних вказівок Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську щодо прибуття за новим місцем дислокації працівників (м. Тернопіль або м. Вінниці).
19.03.2022 року Державним бюро розслідувань видано наказ №135 «Про проведення службового розслідування» з метою встановлення можливих фактів невиконання або неналежного виконання працівником ДБР своїх посадових обов'язків, дотримання внутрішнього службового розпорядку та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», на підставі пункту 1 частини першої Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 року №9 та службової записки Управління внутрішнього контролю від 19.03.2022 року №2/10-10/6/22 наказано провести службове розслідування на предмет причетності до невиконання або неналежного виконання обов'язків слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, Леньом М.М. Встановлено термін проведення службового розслідування з 21.03.2022 року по 20.04.2022 року (том 3 ар.с.6-7).
Відповідно до скріншотів зроблених з діалогу особистого номеру в месенджері «WhatsApp» ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом.
29.03.2022 року керівником позивача надані пояснення стосовно відносин, місцезнаходження, обліку робочого часу та виконання роботи підлеглим ОСОБА_1 (т.3 ар.с. 127-158).
01.04.2022 року керівником Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідування на ім'я Директора Державного бюро розслідування подано службову записку за №10-10/6/22 щодо надання дозволу про залучення до проведення службового розслідування старшого слідчого в ОВС відділу організації досудового розслідування Управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань Головного слідчого управління ДБР Нігруцу Р.А. ( т.3 ар. с. 11-14).
13.04.2022 року керівником позивача надані пояснення щодо звернення позивача за допомогою стосовно зміни місця дислокації, вивезення кримінальних проваджень, звернення з рапортом про надання відпустки, відмови в надані щорічної невикористаної відпустки, додаткової відпустки, відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами (т.3 ар.с. 166-167).
13.04.2022 року позивачем надані пояснення щодо підстав повернення у м. Слов'янськ за сімейними обставинами, місця перебування в м. Слов'янськ , виконання службових обов'язків, надання інформації про самостійну організацію транспорту для евакуації матеріалів кримінальних проваджень, зазначено про повідомлення керівництвом щодо можливості знаходження особового складу у інших містах інших областей, окрім м. Вінниці та м. Тернопіль, зазначив, що будь-якого наказу про переведення в іншу місцевість або про призупинення діяльності ДБР, розташованого у місті Краматорську доведено не було, відмову у погодженні рапорту про надання відпусток, прибуття 12.04.2022 в м. Дніпро, зазначив, що всі свої службові обов'язки виконував відповідно до вимог КПК України і інших нормативно-правових актів (т.4 ар.с.1-32).
За період з 13.04.2022 по 23.04.2022 року старшим слідчим Р.Нігруца складено довідки про стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які знаходились в провадженні слідчого Лень М.М., вказано суть порушень допущених слідчим при проведенні досудового розслідування (т.4 ар.с. 37-90).
17.05.2022 року керівником Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську складено та підписано службову характеристику ОСОБА_1 . Відповідно до висновку безпосереднього начальника (керівника) вказано, що останній займаній посаді не відповідає. Відповідно до рекомендації: необхідне суттєве підвищення професійного рівня та неухильне виконання вимог діючого кримінального процесуального законодавства щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування (т.3 ар.с.81-82).
19.05.2022 року керівником позивача надані пояснення щодо стану виконання службових обов'язків позивачем (т.3 ар.с. 168-171).
В матеріалах справи наявні пояснення заступника керівника, начальника фінансово-економічного відділу та начальника відділу кадрової роботи та державної служби щодо виконання службових обов'язків позивачем і обліку його робочого часу (т.3 ар.с. 196-203, 214-216).
За відомостями, встановленими в ході службового розслідування зазначено, що фінансово-економічним відділом ТУ ДБР в період лютого-квітня 2022р. нараховувалось грошове забезпечення, премія в період березня-квітня 2022 року не встановлювалась (т.3 ар.с.233-236).
До матеріалів службового розслідування долучені рапорти ОСОБА_1 про надання відпусток (т.3 ар.с.221-223).
На запит, викладений в службовій записці від 24.05.2022р. відділу внутрішнього контролю Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську адресованому Директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську щодо надання плану та схеми евакуації особового складу, 25.05.2022р. надано відповідь, про відсутність можливості надати копію плану та схеми евакуації. Щодо зміни місця дислокації вказано про відсутності повноважень у Директора ТУ ДБР м. Краматорська відповідно до Закону, відтак розпорядження щодо зміни місця дислокації особового складу не видавались (т.3 ар.с.224-226).
06.06.2022 року позивачем надані пояснення щодо виконання службових обов'язків, слідчих дій, виконання інших доручень керівництва, перебування у м. Слов'янську на території обслуговування ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорськ (т.4 ар.с.34-36).
20.06.2022 року в.о. керівника Управління внутрішнього контролю ДБР підписано та затверджено висновок службового розслідування, відповідно до якого зроблено висновок, що в діях слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, ОСОБА_1 не встановлено ознак кримінального та корупційного правопорушення. В діях слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення. Висунуто наступні пропозиції: службове розслідування за фактом можливої причетності до вчинення правопорушень, невиконання чи неналежного виконання службових (посадових) обов'язків слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, ОСОБА_1 звершити, відповідно до вимог п.8 Розділу VІІІ «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань», затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №9 (зі змінами), зібрані матеріали стосовно ОСОБА_1 направити до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань (т.4 ар.с.107- 168).
20.06.2022 року ОСОБА_1 ознайомлено з висновком Державного бюро розслідувань з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування. При підписанні позивач зазначив про те, що не згоден з висновками, виклав свої зауваження (т.4 ар.с.170-171).
04.07.2022 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань за участю позивача та безпосереднього керівника. Відповідно до витягу з протоколу № 5дск позивачем надано пояснення стосовно стану своєї роботи, відносини з безпосереднім керівником не склались, зазначив про те, що був не одним співробітником, який перебував на той час у м. Слов'янськ, але тільки він підвергався тиску з боку керівництва щодо повернення на місце дислокації, не виконував бездумні вказівки керівництва, по прибуттю за місцем дислокації пройдено психофізичне дослідження із застосуванням поліграфу. На підставі отриманих пояснень та матеріалів службового розслідування вирішено: визначити, що в діях слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, ОСОБА_1 , встановлено ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушенні пунктів 2.3, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15.01.2021 року, введених в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16.01.2021 року №30 та рекомендовано накладання (застосування) дисциплінарного стягнення у виді догани.(т.4 ар.с.176-180).
Рішення дисциплінарної комісії в порядку, встановленому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржено.
04.07.2022 року Дисциплінарною комісією Державного бюро розслідувань складено висновок № 13дск про наявність в діях працівника Державного бюро розслідувань, дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення (т.4 ар.с.181-191).
14.07.2022 року Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську «Про накладання (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » №241-ос/вс, керуючись пунктом п'ятим частини третьої статті 13, абзацом другим частини шостої статті 13, частиною третьою та пунктом 1 частини четвертої статті 25 Закону України «Про державне бюро розслідувань» та пунктом 2 частини третьої статті 13, частиною сьомою статті 19, частиною другою статті 22 Закону України «Про дисциплінарний статут» Національної поліції України» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушенні пунктів 2.3, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15.01.2021 року, введених в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16.01.2021 року №30 на майора Державного бюро розслідувань Леня Максима Михайловича, слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, накладено (застосовано) дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підстава: висновок Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 04.07.2022 року №13дск.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд повинен з'ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод позивача.
Поряд із цим, суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах, визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд повинен з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Верховною Радою України 12.11.2105 прийнято Закон №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (з наступними змінами), який набрав чинності 01.03.2016 (далі - Закон №794-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Державне бюро розслідувань організовується і діє, зокрема, на засадах верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, відкритості та прозорості діяльності, незалежності і персональної відповідальності кожного працівника Державного бюро розслідувань (ст. 3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).
Незалежність Державного бюро розслідувань від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами: 1) спеціальним статусом ДБР, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; 2) особливим порядком добору, призначення та звільнення ДБР, першого заступника Директора ДБР і заступника Директора ДБР, а також вичерпним, визначеним законом, переліком підстав для припинення їхніх повноважень; 3) порядком здійснення повноважень ДБР та його працівниками; 4) колегіальним прийняттям найбільш важливих рішень керівництвом ДБР; 5) забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР; 6) належною оплатою праці працівників ДБР і соціальними гарантіями; 7) правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників ДБР, їхніх близьких родичів (стаття 4 Закону №794-VIII).
Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст.14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).
Відповідно до ч.6 ст.14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Приписами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що на працівників Державного бюро розслідувань поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», окрім того працівники Державного бюро розслідувань не мають права: 1) бути членами і брати участь у створені чи діяльності політичних партій; 2) бути повіреними третіх осіб у справах Державного бюро розслідувань; 2) використовувати Державне бюро розслідувань, його працівників та майно у партійних, групових чи особистих інтересах.
Працівники Державного бюро розслідувань зобов'язані вживати заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» (ч. 3 ст. 15 Закону №794-VIII).
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов'язки визначає Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 року № 743 (далі - Положення № 743).
Згідно п. 31 Положення № 743 особи рядового та начальницького складу, яким стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, зобов'язані негайно повідомити про це Директору Державного бюро розслідувань та підрозділу внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
Особи рядового та начальницького складу, відповідно до положень п. 32 Положення № 743, зобов'язані: чесно і сумлінно додержуватися присяги, Конституції та законів України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов'язки, накази безпосередніх та прямих керівників (начальників); додержуватися правил професійної етики; додержуватися вимог антикорупційного законодавства; берегти та підтримувати в належному стані передані їм у користування майно, озброєння і техніку; постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою майстерність; виявляти повагу до колег по службі, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу; не рідше одного разу на рік проходити психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа, комплексний медичний огляд, а у разі потреби - цільовий медичний огляд; сприяти підтриманню порядку і дисципліни; звертатися із службових питань до свого безпосереднього керівника (начальника) і з його дозволу - до прямого керівника (начальника); доповідати своїм безпосереднім керівникам (начальникам) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов'язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження; повідомляти безпосереднього керівника (начальника) про місце свого перебування під час відпустки та у разі відсутності на службі з інших поважних причин (перебування на лікарняному, тощо); з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №794-VIII з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань у складі центрального апарату Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь діють підрозділи внутрішнього контролю. Підрозділи внутрішнього контролю територіальних управлінь підпорядковуються керівнику підрозділу внутрішнього контролю у складі центрального апарату Державного бюро розслідувань.
Частиною другою статті 24 Закону №794-VIII визначено, що підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов'язки: 1) запобігання вчиненню правопорушень працівниками Державного бюро розслідувань згідно з вимогами законів України "Про запобігання корупції" та "Про державну службу"; 2) здійснення контролю за дотриманням працівниками Державного бюро розслідувань правил етичної поведінки, вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів; 3) проведення перевірок працівниками Державного бюро розслідувань на доброчесність та моніторингу способу їх життя; 4) проведення з особами психофізіологічних інтерв'ю із застосуванням поліграфа під час вступу на службу та проходження служби в Державному бюро розслідувань; 5) перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв'язку Державного бюро розслідувань, щодо причетності працівників Державного бюро розслідувань до вчинення правопорушень; 6) проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань; 7) проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на призначення на посади в Державному бюро розслідувань; 8) вжиття заходів щодо захисту працівників Державного бюро розслідувань, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Державного бюро розслідувань; 9) консультування працівників Державного бюро розслідувань щодо правил етичної поведінки, конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов'язань фінансового характеру.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.
Склад та положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч.2-3 ст.25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
Рішення директора територіального управління Державного бюро розслідувань про застосування дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Директора Державного бюро розслідувань або безпосередньо до суду. Рішення Директора Державного бюро розслідувань про накладання дисциплінарного стягнення може бути оскаржено безпосередньо до суду.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» підставами для притягнення працівника Державного бюро розслідувань до дисциплінарної відповідальності є: 1) невиконання чи неналежне виконання обов'язків; 8) інші підстави, передбачені Законом України "Про державну службу" для працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, Дисциплінарним статутом Національної поліції України для працівників Державного бюро розслідувань, які є особами рядового і начальницького складу, та Кодексом законів про працю України.
Отже, обов'язок щодо проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань покладається на уповноважений підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, який діє в його складі, метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань.
Процедура проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь (далі - Бюро) - осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами у Бюро (далі - працівники Бюро), оформлення таких розслідувань, і реалізація прийнятих за ними висновків, визначена Інструкцією проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, що затверджена наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №9 (далі - Інструкція №9).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції №9 підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про: 1) невиконання чи неналежне виконання обов'язків; 2) незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома працівнику у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень; 3) перевищення своїх повноважень, якщо таке перевищення не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 4) публічне висловлювання, що є порушенням презумпції невинуватості; 5) негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника; 6) порушення правил професійної етики; 7) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб; 8) недодержання законодавства про державну службу; 9) порушення працівником Бюро вимог, заборон або обмежень, встановлених Законом України «Про Державне бюро розслідувань»; 10) подію, яка сталася за участі працівника Бюро та викликала негативний суспільний резонанс; 11) вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або іншого порушення Закону України «Про запобігання корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням Директора Бюро стосовно працівника центрального апарату Бюро та відповідно директора територіального управління Бюро стосовно працівника територіального управління; 12) виявлення порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб уповноважених на виконання функцій держави, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону за приписом Національного агентства з питань запобігання корупції; 13) порушення встановленого законом порядку і строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави; 14) реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне працівником Бюро кримінальне правопорушення; 15) загибель або травмування працівника Бюро, самогубства або спроби самогубства працівника Бюро; 16) скоєння дорожньо-транспортної пригоди на службовому автомобілі Бюро, внаслідок якої загинув (ли) чи отримав (ли) тілесні ушкодження працівник Бюро або інші особи; 17) керування працівником Бюро службовим транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння; 18) неправомірне застосування або використання працівником Бюро вогнепальної зброї, застосування спеціальних засобів або заходів фізичного впливу та інших засобів ураження, особливо коли це призвело до поранення, травмування або смерті; 19) утрату або викрадення табельної, нагородної, добровільно зданої або вилученої зброї або боєприпасів; 20) утрату або викрадення спеціальних засобів; 21) утрату або викрадення матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку, речових доказів; а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; 22) розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, порушення режиму секретності; 23) утрату або викрадення у працівника Бюро документів, які посвідчують його належність до Бюро; 24) відмову від проходження щорічного психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа; 25) за інформацією інших правоохоронних органів; 26) отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, а щодо осіб рядового та начальницького складу Бюро також з підстав, визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з'ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №9 у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення.
Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро (п. 2 розділу ІІІ Інструкції №9).
Відповідно до пунктів 5-7 розділу ІІІ Інструкції №9 початок службового розслідування визначається наказом про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження керівником Управління внутрішнього контролю Бюро висновку за результатами службового розслідування, підписаним особами, уповноваженими на проведення службового розслідування.
Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІV Інструкції №9 службове розслідування відносно працівників Бюро проводиться Управлінням внутрішнього контролю Бюро.
Керівник Управління внутрішнього контролю Бюро контролює хід службового розслідування і, у разі потреби, дає обов'язкові для виконання доручення особам, які уповноважені на проведення службового розслідування.
Відповідно до положень розділу VII Інструкції №9 працівник Бюро, щодо якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; на ознайомлення зі своїми правами та обов'язками під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; за письмовим рапортом (клопотанням, заявою) ознайомлюватися з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, та висловлювати письмові зауваження.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Інструкції №9 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць.
Отже, Інструкцією передбачено можливість продовження службового розслідування, але не більше як на один місяць за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю.
Відповідно до Наказу ДБР від 25.03.2022 року № 141 затверджено Зміни до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань. Інструкцію доповнено розділом ІX «Особливості проведення службового розслідування під час дії військового стану». Відповідно до вказаних змін у період дії воєнного стану службове розслідування (з числа незавершених станом на 24.02.2022 або розпочатих у цей період) проводиться відповідно до цієї Інструкції з урахуванням таких особливостей.
Так, відповідно до п.3 вказаного розділу ІХ Інструкції №9 передбачено, що строк проведення службових розслідувань, котрі були розпочаті до 24.02.2022 або під час дії воєнного стану автоматично продовжуються на один місяць, з дня наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.
Судом встановлено, що 17.03.2022 року Директором ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську на адресу Управління внутрішнього контролю ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську подано рапорт начальника Другого слідчого відділу (с дислокацією у м. Сєверодонецьк) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську з метою ініціювання питання щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 з метою з'ясування наявності чи відсутності у діях працівника ТУ ДБР у м. Краматорську дисциплінарного проступку.
19.03.2022 року Державним бюро розслідувань видано наказ №135 «Про проведення службового розслідування» з метою встановлення можливих фактів невиконання або неналежного виконання працівником ДБР своїх посадових обов'язків, дотримання внутрішнього службового розпорядку та інших вимог, встановлених нормативно-правовими актами, відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», на підставі пункту 1 частини першої Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 року №9 та службової записки Управління внутрішнього контролю від 19.03.2022 року №2/10-10/6/22 наказано провести службове розслідування на предмет причетності до невиконання або неналежного виконання обов'язків слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, Ленем М.М. Встановлено термін проведення службового розслідування з 21.03.2022 року по 20.04.2022 року.
З пояснень наданих в ході судового розгляду представниками відповідача зазначено, що під час проведення службового розслідування додатково виникла необхідність у продовжені терміну проведення службового розслідування, в зв'язку з чим продовжено строк проведення службового розслідування автоматично, відповідно до п.3 вказаного розділу ІХ Інструкції № 9, яке закінчено 20.06.2022 року.
Мотивованого подання керівника Управління внутрішнього контролю Бюро для продовження строку суду не надано.
Суд звертає увагу, що вимоги п. 5 Розділу IV Інструкції № 9, який передбачає порядок продовження терміну службового розслідування не скасовано, зміни саме до цього пункту, щодо особливостей проведення службового розслідування під час дії військового стану не внесено.
В той же час, враховуючи закінчене службове розслідування, наявні наслідки проведення службового розслідування, в тому числі і рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію, у зв'язку з чим така підстава, як відсутність подання керівника Управління внутрішнього контролю Бюро для продовження строку не може слугувати підставою для скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
На підставі вказаного та наданої законодавцем можливості продовжувати строки проведення службового розслідування в автоматичному режимі, враховуючи особливості проведення службового розслідування під час дії воєнного стану, суд не вбачає порушень вимог процедури проведення службового розслідування з боку відповідачів.
Щодо доводів позивача з приводу того, що довідки про стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які складені старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Нігруцою Р.А. лягли в основу висновку службового розслідування та відсутності правових підстав для вивчення кримінальних проваджень, які знаходяться в провадженні позивача, суд зазначає наступне.
Кожен працівник Бюро відповідно до своїх повноважень зобов'язаний сприяти проведенню службового розслідуванню.
До проведення службового розслідування, у разі необхідності, можуть залучатись працівники інших структурних підрозділів Бюро з урахуванням їх професійних навиків, досвіду та кваліфікаційного рівня (п. 3 Розділу ІV Інструкції № 9).
Згідно з пунктом 8 розділу ІV Інструкції №9 працівники Бюро зобов'язанні надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їх питань, документи чи матеріали, засвідчені належним чином, відповідно до службових обов'язків.
Як зазначалось судом, керівником Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідування скеровано службову записку №10-10/6/22 від 01.04.2022 року про надання дозволу про залучення до проведення службового розслідування старшого слідчого в ОВС відділу організації досудового розслідування Управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань Головного слідчого управління ДБР Нігруцу Р.А.
Суд звертає увагу, що основною підставою для проведення службового розслідування була інформація, яка надана безпосереднім керівником позивача, який в свою чергу є керівником досудового розслідування в силу положень Кримінального процесуального кодексу України. Інформація отримана від керівника органу досудового розслідування щодо службової діяльності позивача у здійсненні досудового розслідування у ряді кримінальних справ, слугувала доказом на підтвердження неналежного виконання покладених на ОСОБА_1 службових обов'язків.
Старший слідчий в ОВС відділу організації досудового розслідування Управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань Головного слідчого управління ДБР Нігруца Р.А вчиняв дії щодо вивчення окремих кримінальних проваджень, надання висновку щодо стану їх досудового розслідування, які перебували у провадженні ОСОБА_1 та складанні відповідних довідок по кожному із проваджень із зазначенням слідчих дій, які не проведено.
Отже, старший слідчий в ОВС відділу організації досудового розслідування Управління організаційно-методичного забезпечення досудових розслідувань Головного слідчого управління ДБР Нігруца Р.А. був залучений до проведення службового розслідування за погодженням та не всупереч п. 3 Розділу ІV Інструкції № 9.
Суд зазначає, що службове розслідування стосовно працівників ДБР проводиться підрозділами внутрішнього контролю ДБР з метою встановлення неправомірних дій працівника Бюро, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням працівником Бюро своїх обов'язків; наявності або відсутності вини працівника Бюро; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, організаційно-розпорядчих документів тощо; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, що підписується особами, які його проводили. Такий висновок затверджується керівником Управління внутрішнього контролю Бюро (п.1 розділу VIII Інструкції №9).
Після затвердження висновку Управління внутрішнього контролю ДБР у п'ятиденний строк передає до Дисциплінарної комісії усі зібрані матеріали (п. 8 розділу VIII Інструкції №9).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що свого підтвердження не знаходять доводи позивача про те, що Дисциплінарна комісія при розгляді матеріалів службового розслідування була неправомочною, враховуючи наступне.
Згідно положень ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та Розділу ІІ Положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань (далі-Положення), затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 06 січня 2021 року № 7 визначено, що комісія створюється у складі п'яти осіб. До складу Комісії входять дві особи, визначені Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, з числа керівників самостійних структурних підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, та три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань. Рада громадського контролю діє при Державному бюро розслідувань з метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань, у складі 15 осіб, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу.
Відповідно до приписів розділу 8 Положення визначено, що формою роботи Комісії є засідання, які проводяться з урахуванням обсягу матеріалів.
Засідання Комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше трьох її членів, та за присутності голови або секретаря Комісії. На засідання Комісії, на якому буде розглянуто матеріали службового розслідування запрошується працівник ДБР, щодо якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Як зазначено судом, 04 липня 2022 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань за участю позивача та його безпосереднього керівника. На засіданні Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань були присутні три особи, а саме: голова Дисциплінарної комісії, секретар Дисциплінарної комісії та член Комісії. Голосували за прийняті питання: «ЗА»-3, «ПРОТИ»-0.
Отже, суд критично ставиться до зауваження позивача стосовно неправомочності комісії за відсутності кворуму при засідання Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань 04 липня 2022 року, в зв'язку з приступністю на засіданні комісії трьох осіб, а саме: голови Дисциплінарної комісії, секретаря Дисциплінарної комісії та члена Комісії, як це і передбачено Положенням про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань.
Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення (ч.2 ст. 25 Закону №794-VIII).
На підставі рішення Дисциплінарної комісії стягнення на працівника центрального апарату Державного бюро розслідувань накладає Директор Державного бюро розслідувань; на працівника територіального управління - директор відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань (ч.3 ст. 25 Закону №794-VIII).
Як вже зазначалось судом, 04 липня 2022 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань, за результатами якого було складено висновок про наявність в діях працівника ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до висновку комісія встановила, що керівництвом ТУ ДБР у м. Краматорську та окремими керівниками не забезпечено виконання у повній мірі переліку дій, які б слугували підставою для підтвердження або спростування факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин. Проаналізувавши 46 довідок про стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, складених старшим слідчим Нігруцою, можна дійти висновку, що впродовж травня 2021 року по березень 2022 року слідчий Лень М.М. систематично ухилявся від належного виконання службових обов'язків та у порушення вимог ст.ст. 2,9,28,38,40 КПК України не забезпечив ефективного досудового розслідування кримінальних проваджень, допущено тяганину досудового розслідування, що призвело до порушення його розумних строків. За результатами розгляду матеріалів службового розслідування, заслухавши пояснення ОСОБА_1 дисциплінарна комісія встановила ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 2.3, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15.01.2021 року, введених в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16.01.2021 року №30 та рекомендовано накладання (застосування) дисциплінарного стягнення у виді догани.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що підставою для ініціювання службового розслідування стосовно працівників ДБР може бути, окрім іншого, дані про невиконання чи неналежне виконання обов'язків, службове розслідування може проводитися з метою з'ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника ДБР. Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) Директору ДБР для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом. Після затвердження висновку Управління внутрішньої контролю ДБР передає до Дисциплінарної комісії усі зібрані матеріали, яка складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до преамбули, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, присяги особи рядового і начальницького складу, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створені необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків, повазі до честі і гідності, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, окрім іншого, зобов'язує особу рядового і начальницького складу: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до положень статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. Наказ вищих органів, керівників, посадових та службових осіб не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
За порушення службової дисципліни особи рядового і начальницького складу незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність особи рядового і начальницького складу, що полягає в порушені ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством, а також у вчинені дій, що підривають авторитет поліції. (ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.13 визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи, вина якої у вчинені дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейського можуть застосовуватися такі види дисциплінарного стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Відповідно до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
При цьому, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (стаття 18 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Саме за результатами службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР складається і затверджується висновок службового розслідування, що в силу положень п.1, п.2 Розділу VIII Інструкції №9 має містити відомості, необхідні для прийняття рішення за результатом розгляду матеріалів службового розслідування, які в подальшому передаються до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань та яка в межах своїх повноважень складає висновок про наявність чи відсутність в діях працівника ДБР ознак дисциплінарного проступку у відповідності до ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування та формування Управлінням внутрішнього контролю ДБР висновку за його результатом, не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту встановлено строки застосування дисциплінарних стягнень. Так, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Стаття 148 КЗпП України визначає, що Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Таке тлумачення частини першої ст. 148 КЗпП лежить і в основі позицій Верховного Суду, який вважає за можливе місячний строк обчислювати з дня закінчення службового розслідування.
Відповідно до статті 23 Дисциплінарного статуту визначено, що строк дії дисциплінарного стягнення у вигляді догани з моменту оголошення його порушникові становить протягом трьох місяців.
Підсумовуючи зазначене суд вказує, що процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Державного бюро розслідувань обов'язково передує процедура проведення службового розслідування, яка врегульована Порядком про проведення службових розслідувань. Строки застосування дисциплінарного стягнення складають один місяць з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення.
Як встановлено судом, проведення службового розслідування було закінчено 20.06.2022 року, про що свідчить складений висновок за результатами службового розслідування, засідання Дисциплінарної комісії відбулось 04.07.2022 року, коли і було затверджено відповідний висновок. Наказ про застосовуватися дисциплінарного стягнення прийнятий 14.07.2022 року, в межах місячного строку з моменту виявлення дисциплінарного проступку. Отже, враховуючи встановлені законодавцем вимоги до строків притягнення до дисциплінарної відповідальності та строків застосування дисциплінарного стягнення, відповідачами вказані строки не порушено.
Щодо спірного наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську «Про накладання (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » від 14.07.2022 року №241-ос/вс, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи підстави притягнення до відповідальності в спірному наказі зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушенні пунктів 2.3, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15.01.2021 року, введених в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16.01.2021 року №30 до майора Державного бюро розслідувань Леня Максима Михайловича, слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, накладено (застосовано) дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підстава: висновок Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 04.07.2022 року №13дс.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі висновку службового розслідування, встановлено, що в діях слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, ОСОБА_1 не встановлено ознак кримінального та корупційного правопорушення, разом з тим вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення. Під час проведення службового розслідування вивчено протоколи оперативних нарад про заслуховування окремих кримінальних проваджень, досудове розслідування в яких проводиться слідчим Ленем М.М., а саме: оперативна нарада при начальнику Другого слідчого відділу (з дислокацією м. Сєверодонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 28.12.2021 року. Відповідно до протоколу №42 стан проведення слідчим 2 СВ ТУ ДБР в м. Краматорську Лень М.М. досудового розслідування у кримінальних провадженнях визнано незадовільним, у зв'язку з численними фактами тяганини у кримінальних провадженнях, самоусунення від проведення досудового розслідування в переважній більшості кримінальних провадженнях, відсутністю належного планування службової діяльності та роботи у кримінальних провадженнях; зобов'язано слідчого ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. виконати надані начальником Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську вказівки у кримінальних провадженнях, про що доповісти службовими записками; усунути недоліки роботи у кримінальних провадженнях, оголошені під час наради, невідкладно активізувати досудове розслідування у кримінальних провадженнях з метою дотримання розумних строків проведення слідчих та процесуальних дій, а також прийняття в них законних рішень; вжити вичерпних заходів до подання слідчому судді клопотань про затримання підозрюваних у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких зупинене у зв'язку з розшуком підозрюваних; попередити про персональну відповідальність за стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, дотримання вимог чинного кримінального процесуального законодавства та своєчасність прийняття процесуальних рішень; забезпечити невідкладне виконання визначених заходів та доповісти про їх виконання службовою запискою в строк не пізніше 17.01.2022 року.
Оперативна нарада при заступнику Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 17.02.2022 року за результатам заслуховування ОСОБА_1 керівником 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську. Відповідно до протоколу №13 відзначено незадовільний стан роботи слідчого ОСОБА_1 продовж 2021 року, який системно допускає факти тяганини у кримінальних провадженнях, слідчий фактично не застосовує можливість проведення негласних слідчих дій. Переважна більшість вказівок прокурорів та керівників слідчим ігноруються або виконуються несвоєчасно. Прийнято рішення про окреме заслуховування стану роботи ОСОБА_1 та вибіркового вивчення матеріалів кримінального провадження.
17.02.2022 року відповідно до протоколу №14 оперативної наради при заступнику Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (м. Сєверодонецьк) щодо обговорення стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчим 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. За результатам заслуховування ОСОБА_1 про обсяг виконаної роботи у кримінальних провадженнях №42016060360000206, 42016130610000529, 42019130610000163 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407 КК України, встановлено, що необхідні слідчі та процесуальні дії у вказаних кримінальних провадженнях проведені не в повній мірі. Вивченням кримінальних проваджень, в яких досудове розслідування зупинене у зв'язку з розшуком підозрюваних, встановлено, що слідчим не проводяться слідчі та процесуальні дії, направлені на встановлення місця перебування підозрюваних. Крім того, лише в 18 з 29 кримінальних проваджень зазначеної категорії отримані актуальні ухвали на затримання підозрюваних. Викладене свідчить про неналежне відношення слідчого ОСОБА_1 до своїх службових обов'язків та невиконання раніше наданих керівництвом відділу вказівок. Вирішено визнати стан проведення слідчим 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. досудового розслідування у вищезазначених кримінальних провадженнях незадовільним, такий який потребує негайної активізації; слідчому 2 СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Лень М.М. усунути виявлені недоліки в строк до 24.02.2022 року, про що доповісти доповідною запискою в зазначений строк.
В ході аналізу вказаних протоколів оперативних нарад та наданих письмових пояснень працівників ДБР, встановлено наступне.
По кримінальним провадженням №42016130610000401 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії з 20.05.2021р.; №42016130610000467 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії з 20.05.2021р.; №12016130530000712 від 20.10.2016р.- 01.04.22р. закриття (не забезпечено дотримання розумних строків); №42016060360000206 від 27.12.2019 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії ;№42016130610000550 від 30.12.2016 фактично досудове розслідування не проведено, не прийнято кінцеве процесуальне рішення; №42017130610000230 від 13.05.2017р не проведено жодної слідчої або процесуальної, з пояснень ОСОБА_1 скеровано запити, надано доручення; №42017130610000332 від 07.08.2017 провадження закрито 11.03.22р. (не забезпечено дотримання розумних строків); №42017130610000529 від 05.12.2016 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії, окрім направлення запитів; №12017130550000559 від 14.08.2017 жодної слідчої або процесуальної дії не проведено; №12018130370000259 від 25.01.2018 підготовлено клопотання про тимчасовий доступ, отримання ухвали слідчого судді та проведення вказаного заходу (не проведено жодної слідчої або процесуальної дії); №6201905000000095 від 28.01.2019 кримінальне провадження закрито (слідчої або процесуальної дії не проводились); №6201914000000631 від 24.06.2019 кримінальне провадження закрито; №62019050000001155 від 18.08.2019 кримінальне провадження закрито, лист в.о. керівника Луганської спеціалізованої прокуратури щодо неналежного здійснення досудового розслідування; №62019050000001508 від 11.10.2019 кримінальне провадження закрито, 31.05.22 заст. керівника Луганської спеціалізованої прокуратури постанова про закриття скасована; №42019130610000163 від 04.12.2019 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії; №62020050000000031 від 09.01.2020 кримінальне провадження закрито в зв'язку з завершенням досудового розслідування; № 12020130000000193 від 05.06.2020 кримінальне провадження закрито; №62020050000001679 від 28.07.2020 об'єднано з іншими матеріалами кримінального провадження; №62020050000002059 від 25.09.2020 не забезпечено проведення запланованих заходів, 27.02.22 закриття; №62020050000002587 від 30.12.2020 не виконано вказівки процесуального керівництва; №62021050000000340 від 24.02.2021, №62021050020000007 від 11.03.2021 жодної слідчої або процесуальної дії не проведено, окрім направлення відповідних запитів; №42021221750000009 від 30.03.2021 направлено запити та доручення, кримінальне провадження закрито, 31.05.22 заст. керівника Луганської спеціалізованої прокуратури постанова про закриття скасована; №4202113161 0000001 від 30.03.2021 кримінальне провадження закрито, 31.05.22 заст. керівника Луганської спеціалізованої прокуратури постанова про закриття скасована; №4202113161 0000004 від 06.05.2021 направлення відповідних запитів, кримінальне провадження закрито, 31.05.22 заст. керівника Луганської спеціалізованої прокуратури постанова про закриття скасована; №12016130530000042 від 18.01.2016 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії; №12021131500000113 від 26.05.2021 не проведено жодної слідчої або процесуальної дії; №62021050020000107 від 28.05.2021 закриття 02.03.22; №42021130000000084 від 31.05.2021 закриття 14.01.22 без проведення жодної слідчої або процесуальної дії; №62021050020000123 від 18.06.2021 закриття 16.03.22 (слідчі та процесуальні дії не проводились); №12021131510000112 від 14.07.2021 допустив тяганину, закриття 01.03.22; №42021130000000116 від 06.08.2021 закриття 18.03.22 (належні слідчі та процесуальні дії не проводились); №62021050020000230 від 21.09.2021 вказівки керівництва виконані в повному обсязі; №62021050020000246 від 28.09.2021 надано доручення, направлені запити, 24.03.22 прийнято рішення про закриття; №62021050020000270 від 05.10.2021, прийнято рішення про закриття, не дотримання розумних строків; №62021050020000274 від 06.10.2021 не проведено жодної процесуальної дії; №62021050020000287 від 21.10.2021 не проведено жодної процесуальної дії направлені доручення; №42021131610000014 від 20.10.2021 не забезпечено проведення експертизи, слідчі дії проведено, 02.03.22 прийнято рішення про закриття; №42021131610000013 від 12.10.2021 надано доручення не проведено жодної процесуальної дії; №62021050020000303 від 03.11.2021 направлено запити, допитано свідків, надано доручення; №12021131530000302 від 26.10.2021 не виконання протокольних вказівок; №62021050020000316 від 12.11.2021 11.03.22 прийнято рішення про закриття, направлено запити, допитано свідків, в матеріалах справи постанова про закриття відсутня; №62021050020000322 від 17.11.2021, 11.03.22 не вчинено належних процесуальних дій та інші. Зазначено про порушення розумних строків під час кримінальних проваджень. Відповідно до ч.1 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійсненні процесуальних дій. Враховуючи вказане, зроблено висновок, що впродовж травня 2021 року по березень 2022 року слідчий Лень М.М. систематично ухилявся від належного виконання службових обов'язків та у порушення вимог ст.ст. 2,9,28,38,40 КПК України останнім не забезпечено виконання завдань кримінального провадження та дотримання розумних строків його проведення.
04 липня 2022 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань, за результатами якого було складено висновок про наявність в діях працівника ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення. Відповідно до висновку комісія встановила, що керівництвом ТУ ДБР у м. Краматорську та окремими керівниками не забезпечено виконання у повній мірі переліку дій, які б слугували підставою для підтвердження або спростування факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин. Проаналізувавши 46 довідок про стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, складених старшим слідчим Нігруцою, можна дійти висновку, що впродовж травня 2021 року по березень 2022 року слідчий Лень М.М. систематично ухилявся від належного виконання службових обов'язків та у порушення вимог ст.ст.2,9,28,38,40 КПК України не забезпечив ефективного досудового розслідування кримінальних проваджень, допущено тяганину досудового розслідування, що призвело до порушення його розумних строків. За результатами розгляду матеріалів службового розслідування, заслухавши пояснення ОСОБА_1 дисциплінарна комісія встановила ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 2.3, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15.01.2021 року, введених в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16.01.2021 року №30 та рекомендовано накладання (застосування) дисциплінарного стягнення у виді догани.
Відповідно до статті 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчий уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Правила професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджені рішенням Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань від 15.01.2021 року, введені в дію наказом Державного бюро розслідувань від 16.01.2021 року №30 (далі-Правила).
Відповідно до визначених в спірному наказі порушень пунктів 2.3 2.8, 2.13 Правил вказано, що працівник ДБР має виконувати свої посадові (службові) обов'язки компетентно, об'єктивно й неупереджено, постійно підвищувати свій професійний рівень. У разі виявлення Директором ДБР, першим заступником та заступниками Директора ДБР відповідно до розподілу повноважень, керівником структурного підрозділу чи директором територіального управління, його заступниками систематичного умисного непрофесійного ставлення до виконання посадових (службових) обов'язків або ігнорування законних вимог підлеглим працівником обсяг таких посадових (службових) обов'язків працівника ДБР може бути переглянуто з наданням оцінки його діяльності на займаній посаді.
Працівник ДБР має усвідомлювати необхідність діяти відповідно до прийнятих етичних вимог і норм, свідомо і добровільно прийняти на себе моральне зобов'язання повністю підпорядковувати свою службову діяльність реалізації завдань ДБР. Працівник ДБР повинен сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов'язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення.
Відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» працівники ДБР за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Працівник ДБР, якому стала відома інформація про порушення Правил іншим працівником ДБР, зобов'язаний негайно письмово повідомити про це підрозділ внутрішнього контролю ДБР. Уповноваженим підрозділом з контролю за дотриманням працівниками ДБР Правил є підрозділ внутрішнього контролю.
Як вже зазначалось судом, дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення (ч.2 ст. 25 Закону №794-VIII).
На підставі рішення Дисциплінарної комісії стягнення на працівника територіального управління - директор відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань (ч.3 ст. 25 Закону №794-VIII).
За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейського можуть застосовуватися такі види дисциплінарного стягнення, зокрема, догана.
Отже, враховуючи викладене, в.о. Директора Державного бюро розслідувань отримавши інформацію про порушення у діях позивача, викладену у висновку Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 04.07.2022 року №13дск, діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, і був зобов'язаний прийняти рішення про накладання (застосування) дисциплінарного стягнення у виді догани.
Суд звертає увагу, що оскаржуваним наказом трудові відносини позивача не припинялись і виплата заробітної плати не зупинялася. Більш того, тримісячний строк дії дисциплінарного стягнення у вигляді догани на час розгляду справи вже сплинув.
Крім того, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:
«Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18».
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття спірного наказу, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
З врахуванням наведеного суд прийшов до переконання, що висновок службового розслідування про неналежне виконання службових обов'язків під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях підтверджується матеріалами службового розслідування, а відтак оспорюваний наказ в.о. директора Державного бюро розслідувань №13дск від 04.07.2022 «Про накладання (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » винесений обґрунтовано та відповідно до вимог законодавства.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що керівником до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що не є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення та відповідає критерію пропорційності встановлених порушень.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Суд зауважує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення “Аксу проти Туреччини” [Aksu v. Turkey] пункт 50; “Берден” [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; “Тенасе проти Молдови” [Tгnase v. Moldova]).
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наказ в.о. директора Державного бюро розслідувань №241-ос/вс від 14.07.2022 року «Про накладання (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким до слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани прийнятий на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є правомірним.
За таких обставин, позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123,132,159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-262,293-295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 12 січня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Троянова