16 січня 2023 року Справа № 160/660/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Софіївської селищної ради, землевпорядної організації «Товарна Біржа Українська міжрегіональна» в особі виконавця Качана І. М. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Софіївської селищної ради, землевпорядної організації «Товарна Біржа Українська міжрегіональна» в особі виконавця Качана І. М., в якій позивачі просять:
- визнати рішення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року та дії землевпорядної організації «Товарна Біржа Українська міжрегіональна» в особі виконавця Качана І. М., які не відповідають вимогам ст.14 Конституції України та ст.81,ч.1 ст.116, ст.ст.118,121,122, 123, 186-1 Земельного кодексу України - протиправними та скасувати їх;
- визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку відмічену у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- визнати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку відмічену у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку відмічену у вкопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- визнати право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку відмічену у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- визнати право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку відмічену у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- зобов'язати Софіївську селищну раду Софіївського району Дніпропетровської області для передачі у власність ОСОБА_1 на підставі безкоштовної приватизації надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відміченої у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га , яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- зобов'язати Софіївську селищну раду Софіївського району Дніпропетровської області для передачі у власність ОСОБА_2 на підставі безкоштовної приватизації надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відміченої у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га , яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- зобов'язати Софіївську селищну раду Софіївського району Дніпропетровської області для передачі у власність ОСОБА_3 на підставі безкоштовної приватизації надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відміченої у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- зобов'язати Софіївську селищну раду СофІївського району Дніпропетровської області для передачі у власність ОСОБА_4 на підставі безкоштовної приватизації надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відміченої у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад);
- зобов'язати Софіївську селищну раду Софіївського району Дніпропетровської області для передачі у власність ОСОБА_5 на підставі безкоштовної приватизації надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відміченої у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га , яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено, що вказану позовну заяву слід повернути позивачам на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Частиною 1 статті 172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
При цьому, ч.4 ст.172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Так, зі змісту вказаної позовної заяви встановлено, що частина позовних вимог, заявлених позивачами до Софіївської селищної ради, землевпорядної організації «Товарна Біржа Українська міжрегіональна» в особі виконавця Качана І. М. не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”.
З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, що виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З матеріалів адміністративного позову слідує, що позивачами заявлено частину позовних вимог, що стосуються оскарження рішень Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року про відмову у наданні позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відміченої у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області (бувший сад), а також щодо зобов'язання Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області надати такі дозволи позивачам, і такі позовні вимоги є такими, що мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства за суб'єктним складом, за предметом спору та за характером спірних правовідносин.
Разом з тим, поряд і з вищевказаними вимогами позивачами заявлено позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на земельні ділянки, відмічені у викопіюванні з кадастрової карти для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за межами села Трудолюбівка Софіївського (Криворізького) району Дніпропетровської області, і в цій частині спір стосується приватноправових відносин, а саме: речового права позивачів на спірні земельні ділянки, і для його розв'язання необхідне вирішення питання наявності у позивачів такого права.
Отже, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.
Таким чином, вищевказані вимоги, мають розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, суд доходить висновку, що в позовній заяві об'єднано кілька вимог, які належить розглядати різним судам в порядку різного судочинства.
Як зазначалося вище, відповідно до ч.4 ст.172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, ч.4 ст.172 КАС України встановлено заборону на об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що є загальним правилом, яке застосовується до інституту об'єднання в одне провадження кількох вимог.
Аналогічне правило закріплено і ч.6 ст.21 КАС України, згідно з якою не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Єдина можливість об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, передбачена ч.5 ст.21 КАС України, відповідно до якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У даному випадку позивачем порушено встановлене ч.6 ст.21 та ч.4 ст.172 КАС України правило об'єднання в одне провадження кількох вимог, через одночасне об'єднання вимог, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з вимогами, що мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, що є неприпустимим, оскільки не належить до встановленого законом (ч.5 ст.21 КАС України) виключення, за яким такі вимоги можливо б було поєднати.
Водночас, ч.4 ст.172 КАС України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даному випадку позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог внаслідок об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 172, 287, 248, 256 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Софіївської селищної ради, землевпорядної організації «Товарна Біржа Українська міжрегіональна» в особі виконавця Качана І. М. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачам.
Роз'яснити позивачам, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особам, які її подали, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова