09 січня 2023 року Справа № 160/16757/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспортів якому просив: - скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346142 від 01.09.2022 року до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що під час здійснення рейдової перевірки, посадовими особами відповідача зупинено та перевірено транспортний засіб , що належить позивачу, складено акт та винесено постанову про застосування штрафу на позивача за здійснення регулярного перевезення пасажирів без належних документів. Разом з тим, позивач здійснює періодичні нерегулярні пасажирські перевезення, які оформлені належним чином. Зазначені дії відповідача вважає протиправними, просив задовольнити позов.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що позивачем порушено законодавство про автомобільний транспорт, а спірна постанова прийнята відповідачем на підставі висновків про здійснення позивачем перевезення пасажирів за регулярним маршрутом «Кривий Ріг-Кропивницький-Черкаси-Київ». Разом з тим, належних документів водій транспортного засобу не мав, а отже прийнята постанова є обґрунтованою та законною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, та чинне законодавство суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що судом встановлено, що ОСОБА_1 має Ліцензію Державної Служби України з безпеки на транспорті № 791 від 01.11.2016р., дозволений вид робіт : - внутрішні перевезення пасажирів автобусами; - внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
01 вересня 2022 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346142 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», винесену на підставі акту № 338070 від 21.07.2022 року. Відповідальність за яке передбачена абз.3 .1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у сумі 17000 гривень.
Згідно зазначеного акту 21.07.2022 року було перевірено транспортний засіб MERSEDES BENZ 310D - ПЕ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , під час перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме здійснення регулярного перевезення пасажирів без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня схема маршруту, розклад руху, таблиці вартості, квитково-облікового листка, копії витягу дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування.
Копії акту та постанови отримані ФОП ОСОБА_1 01 вересня 2022 року.
Зазначена постанова оскаржена до Державної служби України з безпеки на транспорті 09.09.2022.
19.09.2022 року на електрону адресу за запитом позивача надійшла відповідь про розгляд скарги, де повідомлялось, що скаргу за Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346142 від 01.09.2022 року залишено без задоволення. Згідно вказаної відповіді, крім іншого, зазначено, що з допомогою WIM-комплексів встановлено, що перевізник ФОП ОСОБА_1 в період з 08.07.2022р. по 22.07.2022р. виконував регулярні пасажирські перевезення транспортними засобами MERSEDES BENZ 312D, номерні знаки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 за міжобласним автобусним маршрутом.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (Закон №2344-III), послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг. Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Відповідно до ст. 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно до пояснень позивача, транспортний засіб MERSEDES BENZ 310D - ПЕ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 на момент рейдової перевірки 21.07.2022 року о 12 год. 18 хв. виконував нерегулярні перевезення за маршрутом «Кривий Ріг- Черкаси-Київ».
На момент рейдової перевірки 21.07.2022 року о 12 год 18 хв у водія транспортного засобу, ОСОБА_2 , були наявні і надані для перевірки, всі документи, перелік яких передбачено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: ліцензія, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що підтверджує оплату транспортних послуг та інші документи, передбачені законодавством України при здійснення нерегулярних перевезень.
На підставі ч. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спірним в межах даної справи є встановлення того факту, який вид перевезень здійснює позивач: регулярні чи нерегулярні.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктами 51-56 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту визначено, що нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.
До нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.
У разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється: здійснення перевезень одним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень; організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду; встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів; самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення; здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням. У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Під час здійснення нерегулярних перевезень водію забороняється проводити посадку та/або висадку пасажирів у не визначених договором місцях. Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.
Також згідно п.3.1 договору від 21.07.2022р.№ 2107/1926 між ФОП ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_3 , розрахунки Замовника з Перевізником за перевезення організованої групи пасажирів здійснюються відповідно до вимог цивільного законодавства України шляхом перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Перевізника (згідно виставленого рахунку).
Відповідно до п.3.2 вказаного Договору розмір плати за цим договором визначається шляхом погодження Сторонами калькуляції, що є невід'ємною частиною цього договору.
Позивачем не надано документів, що підтверджують оплату за договором перевезення, не надано виставленого рахунку, калькуляції суми, яка згідно до умов договору є його невід'ємною частиною та підставою для здійснення остаточного розрахунку, так і підтвердження перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Перевізника (згідно виставленого рахунку).
Крім того, згідно пояснень пасажира ОСОБА_4 від 21.07.2022р., копія яких надана відповідачем та досліджена судом, останній замовив квиток через мережу інтернет за номером телефону, та був підібраний на зупинці у м.Черкаси на вул.Смілянській Ж/В автомобілем марки MERSEDES, реєстраційний номер НОМЕР_4 , заплатив кошти в розмірі 200 грн.
Наведене суперечить вищенаведеним вимогам законодавства щодо нерегулярних перевезень.
Будь-яких пояснень з даного приводу позивачем не надано, таким чином вищевказане не спростовано позивачем.
Доводи позивача з посиланням на те, що позивач в період з 08.07.2022р. по 22.07.2022р. виконував регулярні пасажирські перевезення транспортними засобами MERSEDES BENZ 312D, MERSEDES BENZ 310D - ПЕ, номерні знаки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 за міжобласним автобусним маршрутом, також підтверджуються наявністю в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду справ № 160/16744/22, № 160/16745/22, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не виключає обов'язку відповідача, як суб'єкта владних повноважень довести обґрунтованість власного рішення, у випадку його оскарження. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Наведена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.10.2016 по справі №810/7161/14.
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що відповідач, як сторона на яку законом покладено тягар доведення обґрунтованості та правомірності власних дій та рішень, належним чином довів обґрунтованість та законність прийнятої постанови. Будь-яких ґрунтовних спростувань чи пояснень позивачем не надано. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову.
Таким чином позивачем порушено законодавство про автомобільний транспорт, а спірна постанова прийнята відповідачем, є обґрунтованою та законною.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають
Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова