03 січня 2023 року Справа № 160/16575/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046850009258 від 14.02.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року та період роботи з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року та здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.02.2022 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні для цього документи, яких виявилось недостатньо. Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.12.1998 по 09.02.1995, оскільки запис завірено нечітким відтиском печатки, та період роботи з 16.09.2004 по 12.06.2005, так як між датою припинення виплати та датою наказу про припинення виплати розбіжність більше 3-х місяців. ОСОБА_1 вважає рішення відповідача протиправним, оскільки має достатньо стажу для призначення пенсії за віком.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що згідно наданих документів доданих до заяви, страховий стаж ОСОБА_1 становить 22 роки 02 місяці 11 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи: з 28.12.1988 по 09.02.1995 в радгоспі «Квіти Дніпропетровська», оскільки в трудовій книжці від 05.06.1978 НОМЕР_1 записи про періоди роботи завірено нечітким відтиском печатки; з 16.09.2004 по 12.06.2005 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки дата припинення виплати допомоги по безробіттю не співпадає з датою підстави на припинення виплат (рік).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що 08.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовлено в призначення пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та відкрито провадження у справі, та згідно ч. 2 ст. 257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно копії ІD-паспорту громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком та надала відповідні документи.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №046850009258 від 14.02.2022p., яким відмовлено у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що:
«Пенсійний вік відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону становить 29 років.
Страховий стаж особи становить 22 роки 02 місяці 11 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
До страхового стажу не враховано: період роботи з 28.12.1988 по 09.02.1995, оскільки запис завірено нечітким відтиском печатки; період отримання виплати допомоги по безробіттю з 16.09.2004 по 12.06.2005, так як між датою припинення виплати та датою наказу про припинення виплати наявна розбіжність більше 3-х місяців.»
Судом досліджена копія трудової книжки позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) НОМЕР_2 від 05.06.1978 року, згідно якої встановлено що: - з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року позивач працювала в Радгоспі «Цветы Днепропетровска»; - з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року позивач отримувала виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Вважаючи рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, у відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 21.02.2020 р. у справі № 307/3091/16-а (№ рішення в ЄДРСР 87779295), відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як слідує з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.06.1978 року:
- з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року позивач працювала в Радгоспі «Цветы Днепропетровска»;
- з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року позивач отримувала виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Таким чином періоди роботи позивача з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року та з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року підтверджуються даними трудової книжки НОМЕР_2 від 05.06.1978 року та мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162) встановлює порядок ведення трудових книжок.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Згідно п. 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні чи звільненні, а також про винагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За умовами п. 2.26 Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 дата звільнення; в графі 3 причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 162 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 27.04.1993 року діє постанова Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» № 301 від 27.04.1993 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Посилання ГУ ПФУ в Донецькій області в оскаржуваному рішенні на нечіткий відтиск печатки не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов?язкове держане пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відомостями трудової книжки підтверджено отримання позивачем виплати допомоги по безробіттю у період з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року.
Додатково отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у вказаний період підтверджено довідкою Солонянської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 287 від 13.10.2022 року.
У вказаній довідці зазначено, що 16.09.2004 року розпочато виплату позивачу допомоги по безробіттю на підставі наказу № 040618 від 18.06.2004 року, а 12.06.2005 року припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі того ж наказу.
Отже, жодних розбіжностей між датою припинення виплати та датою наказу про припинення виплати, які б слугували підставами для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, не існувало, зважаючи на те, що одним наказом призначено виплату допомоги по безробіттю та визначено період її отримання. Тобто саме цей наказ був також і підставою для припинення виплат.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року підлягає зарахуванню до її страхового стажу, оскільки вказаний період підтверджено відомостями трудової книжки та довідкою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зарахувало до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року та період роботи з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року, що на переконання суду, є безумною підставою для зобов'язання пенсійного органу зарахувати до стажу позивача вказані періоди.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії №046850009258 від 14.02.2022p. діяло не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи: з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року та період роботи з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.02.2022 року з врахуванням висновків суду в даній справі.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046850009258 від 14.02.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.12.1988 року по 09.02.1995 року та період роботи з 16.09.2004 року по 12.06.2005 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.02.2022 року з врахуванням висновків суду в даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн (дев'ятьсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова