Справа № 126/326/22
Провадження № 2/126/53/2023
"12" січня 2023 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В. І.
із секретарем Шевчуком С.П.
за участі представника позивача Михніцького Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач АТ "Альфа-Банк" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник позивача АТ "Альфа-Банк" адвокат Михніцький Г.Ю. в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причин неявки суд не повідомили.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Згідно вимог ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України)
За змістом ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Ч.2 ст. 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
В розумінні зазначених норм закону під зловживанням правом слід розуміти особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у процесуально шкідливих вчинках учасника справи, у використанні ним недозволених конкретних форм у межах дозволеного процесуальним законом типу поведінки, що суперечить завданням цивільного судочинства та цільовому призначенню права.
Аналогічної позиції щодо сутнісного розуміння поняття зловживання правом дотримується ЄСПЛ, який у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
При цьому, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Однак, невиконання процесуальних обов'язків відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 , які ухиляються від явки до суду унеможливлює проведення судового засідання.
Згідно ч.4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з ідеї про те, що саме до обов'язків національних органів влади належить недопущення неналежної та такої, що сприяє затягуванню розгляду справи поведінки сторони цивільного провадження (рішення від 03.03.2011р. у справі «Колесникова проти України», п. 30). При цьому, знайшовши у цій справі ознаки порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо тривалості провадження поза межами розумного строку, ЄСПЛ також звернув увагу на те, що суди, маючи в своєму розпорядженні механізми протидії зловживанню процесуальними правами, не вжили будь-яких заходів для покарання сторони, яка зловживає своїми правами з метою унеможливлення розгляду справи.
Аналогічні причини порушення п.1 ст. 6 Конвенції щодо тривалості провадження поза межами розумного строку ЄСПЛ констатував під час розгляду справи «Смірнова проти України» (рішення від 08.11.2005 р., п. 69).
Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Одним з таких заходів, згідно п.5 ч.1 ст. 144 ЦПК України, є накладення штрафу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
В справі, яка розглядається, внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених на них судом, суд позбавлений можливості провести розгляд справи, в тому числі судове засідання. Тому, така бездіяльність відповідача та третьої особи судом розцінюється, як недобросовісне виконання процесуальних обов'язків, що спрямоване на затягування розгляду справи та фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи протягом розумних строків.
В такому випадку, відповідно до вимог ст. 148 ЦПК України, з метою спонукання відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд вважає за необхідне накласти на них штраф.
З урахуванням наведеного, а також, керуючись такими засадами як справедливість, розумність та співмірність, суд вважає за необхідне накласти на відповідача ОСОБА_1 та третю особу ОСОБА_2 штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.9 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
В силу вимог ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн.
Відповідно, розмір накладеного штрафу становить 5368 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 44, 84, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд -
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
Стягнути з третьої особи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
Копію ухвали для виконання надіслати до Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) та для відома сторонам по справі.
Роз'яснити, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду.
Суддя В. І. Гуцол