вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2321/22
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури, м. Обухів, в інтересах держави в особі: 1) Фонду державного майна України, м. Київ,
2) Міністерства енергетики України, м. Київ,
до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Обухівського району Київської області,
2) Приватного підприємства «Флемос», м. Київ,
про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути нерухоме майно,
Суддя О.В. Конюх,
за участю представників:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача 1: Ломако Є.О.., в порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача 1: Ревенко О.В., адвокат, довіреність від 11.11.2022;
від відповідача 2: Дешевий О.А., адвокат, ордер серії АІ №1305844 від 22.11.2022;
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2022 підготовче судове засідання відкладено на 16.01.2023.
27.12.2022 до господарського суду Київської області від позивача 1 Фонду державного майна України надійшла заява від 26.12.2022 №10-25-19518 про залишення позову без розгляду.
Вказану заяву мотивовано тим, що прокурор до позову додає два листи, адресовані Фонду державного майна України та Міністерству енергетики України від 03.11.2022 №56-8749вих-22 та від 08.11.2022 №56-8924вих-22, проте, зі змісту даних листів не вбачається, що прокурор повідомив органи державної влади про подачу саме цього позову. В листах не уточнюється конкретний договір, який оспорюється, та стосовно передачі в оренду якого саме майна було нібито допущено порушення.
Щодо подачі позову в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України позивач 1 зазначає, що у матеріалах справи прокурором додано лист Міністерства №26/1.2-18.7-14994 від 11.10.2022, в якому чітко зазначається, що питання, порушені прокурором, не належать до компетенції Міністерства енергетики України, а майно набуте підприємством на підставах не заборонених законом, в тому числі передане до статутного капіталу товариства - є його власністю.
Також позивач 1 не погоджується з твердженням прокурора викладеним у позовній заяві, що Фонд державного майна «самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів», оскільки вказане не знаходить підтвердження у поданих прокурором доказах, адже Фонд діє в межах чинного законодавства та здійснив необхідне реагування на листи, які надходили, щодо перевірки дій ПАТ «Центренерго» стосовно укладення спірного договору оренди майна. Дані дії підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме листом Фонду №10-17-10219 від 04.08.2022 та №10-17-13256 від 20.09.2022.
Також Фонд державного майна України твердить, що прокурор не повідомив попередньо до звернення до суду відповідні органи державної влади про подачу саме цього позову та не обґрунтував наявність підстав для представництва прокурором у суді, у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
29.12.2022 до господарського суду Київської області від позивача 1 Фонду державного майна України надійшли пояснення від 22.12.2022 №10-25-19251 щодо позовної заяви.
05.01.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 ПП «Флемос» надійшла заява від 05.01.2023 на виконання вимог пункту 3 ухвали господарського суду Київської області від 16.11.2022.
09.01.2023 до господарського суду Київської області від Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області надійшли заперечення від 05.01.2023 №26-149вих-23 щодо заяви позивача про залишення позову без розгляду, в яких прокурор просить суд у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду відмовити у повному обсязі.
В поданих заперечення Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області наголошує на тому, що підставою (предметом) позовної заяви ним визначено порушення ПАТ «Центренерго» вимог законодавства під час передачі в оренду державного майна як суб'єктом господарювання державного сектора економіки, що включений до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.
Зокрема, у позовній заяві доводиться, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Центренерго», якому державне майно ніколи не належало на праві власності та яке у нього перебувало на праві повного господарського відання, у зв'язку з чим укладення між ПАТ «Центренерго» (як правонаступником всіх прав та обов'язків такого державного підприємства, у тому числі права господарського відання на передане до статутного капіталу державне майно) та ПП «Флемос» договору оренди нерухомого майна №21/3/1 від 14.07.2022 відбулось як з порушенням передбаченої Законом України «Про оренду державного та комунального майна» процедурою, а саме без проведення аукціону в електронній формі, так і в порушення чинних заборон на укладення такої угоди через запровадження Кабінетом Міністрів України (постанова від 27.05.2022 №634) особливостей оренди державного майна у період воєнного стану.
Також прокурор наголошує на тому, що йому достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Разом з тим, сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з цим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області зазначає, що у даному випадку прокурором доводиться факт нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах органом - Фондом державного майна України, у зв'язку з чим прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі цього органу.
Відтак, Обухівська окружна прокуратура твердить, що нею у повній мірі виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, направленим повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єктів владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Отже, прокурор у спірному випадку має не лише законне право, а й обов'язок здійснити захист суспільно-значимих інтересів держави, при цьому обравши відповідні способи захисту, передбачені ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.
Також прокурор наголошує на тому, що про здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом пред'явлення цього позову до господарського суду Обухівською окружною прокуратурою у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було повідомлено Фонд державного майна України та Міністерство енергетики України листами від 03.11.2022 за №56-8749вих-22 та від 08.11.2022 за №56-8924вих-22, копії яких долучено як додатки до позовної заяви.
При цьому, як чинним господарським процесуальним законодавством, так і Законом України «Про прокуратуру» не регламентовано форму та зміст вказаного повідомлення.
В той же час, із долучених до позовної заяви додатків (зокрема листів Фонду державного майна України від 31.08.2022 №10-17-11866 та від 20.09.2022 №10-17-13256 з додатками до них) вбачається, що між Обухівською окружною прокуратурою та Фондом державного майна України велась переписка виключно щодо одного договору, а саме укладеного 14.07.2022 між ПАТ «Центренерго» та ПІІ «Флемос» договору оренди №21/3/1 нерухомого майна - частини Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №0000020, довжиною 390 погонних метрів та частини Вугільного складу, інвентарний 0005376, площею 27000 кв.м, розташоване по вул. Промислова, 1Г в м. Українка Обухівського району Київської області. Інформація щодо жодних інших договорів окружною прокуратурою не витребовувалась.
Таким чином, Фонду державного майна України достеменно було відомо про подачу прокуратурою саме цього позову, а тому вказана позиція відповідача є формальною та необґрунтованою.
16.01.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 ПП «Флемос» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання учасникам справи 11.01.2023 копій відзиву на позов.
Також у вказаному клопотанні зазначено про подання 11.01.2023 представником ПП «Флемос» через систему «Електронний суд» відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 16.01.2023 з'явились представники позивача 1 Фонду державного майна України, відповідача 1 ПАТ «Центренерго» та відповідача 2 ПП «Флемос». Прокурор та позивач 2 Міністерство енергетики України до судового засідання не з'явились, уповноважених представників не направили, про причини не з'явлення суд не повідомили.
Відповідно до частини 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. За змістом частини 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до пункту 10 частини 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Суд, за участю присутніх представників розглянув у судовому засіданні заяву від 26.12.2022 №10-25-19518 позивача 1 Фонду державного майна України про залишення позову без розгляду, та вважає її такою, що не належить до задоволення, з огляду на таке.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У позові прокурор зазначив, що звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з нездійсненням Фондом державного майна як суб'єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Разом із тим, у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
«Нездійснення захисту» має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності, поміж іншим, є Фонд державного майна України.
Згідно з п. 9 Порядку передачі (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію або про припинення приватизації об'єкта приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №389, передача пакета акцій (частки), що належить державі у статутних капіталах господарських товариств, здійснюється у місячний строк з дня прийняття рішення про приватизацію шляхом оформлення акта приймання-передачі за формою згідно з додатком 2.
Державний орган приватизації набуває повноважень суб'єкта управління пакетом акцій з моменту підписання акта приймання-передачі пакета акцій, що належить державі у статутних капіталах господарських товариств, яким у даному випадку виступає Фонд державного майна України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема:
1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;
2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;
3) управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;
4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України;
5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Статтею 2 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що діяльність Фонду ґрунтується на принципах верховенства права, законності, безперервності, відкритості, прозорості та відповідальності.
В позовній заяві прокурор вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати представницькі функції у спірних правовідносинах через наявність станом на цей час функцій з управління пакетом акцій держави в статутному капіталі ПАТ «Центренерго», є Фонд державного майна України, який самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів.
Одночасно з цим, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №507 Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс); формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.
Згідно із п.п. 28, 29, 30, 36 п. 4 Положення про Міністерство енергетики України, Міненерго відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде облік об'єктів державної власності, що належать до сфери управління Міненерго, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави.
Також, відповідно до пп. 8 п. 5 Положення про Міністерство енергетики України, Міненерго з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво Міненерго як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, вказує, що саме управлінськими рішеннями Міністерства енергетики і електрифікації України (як правопопередником Міністерства енергетики України в силу закону) на базі державного майна Зміївської, Вуглегірської та Трипільської ДРЕС створене Державне підприємство «Центренерго» (наказ №49 від 17.03.1995), корпоратизоване останнім як єдиним засновником від імені держави в Державну акціонерну енергогенеруючу компанію «Центренерго» (наказ №174 від 31.08.1995) з внесенням як уповноваженим органом управління державним майном до статутного фонду перетвореного товариства державного майна для забезпечення виконання статутних цілей без зміни права власності на нього.
Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в позовній заяві твердить, що у правовідносинах, що виникли, Міністерство енергетики України із самого початку виступало уповноваженим органом управління державним майном ПАТ «Центренерго» та зобов'язано було здійснювати контроль за його ефективним використанням.
Обухівською окружною прокуратурою Київської області, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, з'ясування вжитих органом контролю заходів до поновлення порушених інтересів держави, 09.09.2022 до Регіонального відділення Фонду державного майна України скеровано відповідний запит №56-6539вих-22 (том 1 аркуш справи 129), в якому прокуратура керуючись положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила надати в строк до 23.09.2022 позицію Фонду державного майна України щодо обґрунтованості укладення між ПАТ «Центренерго» та Приватним підприємством «Флемос» договору оренди №21/3/1 від 14.07.2022 нерухомого майна (частини Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №0000020 та частини Вугільного складу, інвентарний №0005376), що обліковується на балансі Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», без попереднього включення цих об'єктів оренди до відповідного Переліку та проведення аукціону щодо їх оренди в електронній формі.
Також у вказаному запиті зазначено, що у разі підтвердження виявлених прокуратурою порушень прокуратура просить навести обґрунтовану позицію Фонду державного майна України щодо намірів та компетенції самостійного вирішення у позасудовому або судовому порядку порушених у цьому листі питань з метою усунення допущених порушень інтересів держави.
Одночасно проінформовано Фонд державного майна України, що у разі невжиття, зволікання або неможливості з незалежних причин та мотивів вжиття співмірних виявленим порушенням заходів на захист інтересів держави, прокуратура буде вимушена самостійно реагувати, у тому числі й представницькими заходами в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
На запит Обухівської окружної прокуратури за №56-6539вих-22 від 09.09.2022 Фонд державного майна України листом №10-17-13256 від 20.09.2022 (том 1 аркуш справи 133) повідомив, що Фонд відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», статуту ПАТ «Центренерго», рішення дирекції ПАТ «Центренерго» від 15.06.2022 (протокол №18/2022), рішення наглядової ради ПАТ «Центренерго» від 17.06.2022 (протокол №5/2022) та враховуючи лист ПАТ «Центренерго» від 22.06.2022 №11/1446, наказом від 12.07.2022 №727 надав згоду на вчинення ПАТ «Центренерго» (код за ЄДРПОУ 22927045) значного правочину, а саме укладення між ПАТ «Центренерго», в особі директора Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» та Приватним підприємством «Флемос» Договору оренди нерухомого майна (частини Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №00000020, довжиною 390 погонних метрів та частини Вугільного складу, інвентарний №0005376, площею 27000 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 11, м. Українка, Обухівський район, Київська область), що обліковується на балансі Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго».
Також Фонд державного майна України у вказаному листі зазначив, що законодавством України не встановлено обов'язок щодо проведення товариством електронного аукціону стосовно надання в оренду товариством власного майна.
На запит Обухівської окружної прокуратури за №56-7355вих-22 від 29.09.2022 (том 1 аркуш справи 147), Міністерство енергетики України листом від 11.10.2022 №26/1.2-18.7-14994 (том 1 аркуш справи 153) повідомило про те, що інформація щодо порушених у запиті прокуратури питань відсутня, а вказані питання, відповідно, не належать до компетенції Міністерства.
Обухівською окружною прокуратурою повідомлено Фонд державного майна України листом від 03.11.2022 за №56-8749вих-22 (том 1 аркуш справи 155) та повідомлено Міністерство енергетики України листом від 08.11.2022 за №56-8924вих-22 (том 1 аркуш справи 156) про підготовку та подання до господарського суду Київської області позовної заяви щодо здійснення представництва інтересів держави в суді. При цьому виходячи з текстів вказаних повідомлень, копії яких разом із доказами направлення (том 1 аркуші справи 202 та 203) залучені до матеріалів справи, прокуратура повідомила позивачів, із яким саме позовом має намір звернутися до суду.
Відтак, прокурором обґрунтовано підстави, з яких він вважає наявною необхідність представництва інтересів держави в суді прокурором, та виконано обов'язок попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». З огляду на викладене, заява позивача 1 про залишення позову прокурора у справі №911/2256/22 без розгляду із заявлених підстав задоволенню не підлягає.
Решта доводів позивача 1, зазначена у заяві, має бути повно та ґрунтовно досліджена судом у процесі розгляду справи по суті та прийняття обґрунтованого законного рішення. Зокрема, подання позову в інтересах неналежного позивача, відсутність порушень закону та інтересів держави, якщо такі будуть встановлені, є підставою для відмови у позові, а не для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити без задоволення заяву Фонду державного майна України від 26.12.2022 №10-25-19518 про залишення позову без розгляду.
2. У підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 30.01.2023 до 10:40. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108).
3. Повідомити учасників справи про судове засідання.
4. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Конюх