вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1653/22
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., дослідивши матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»
про стягнення 548 303,87 грн.
Учасники судового процесу:
від позивача: Дзюбайло О.О.;
від відповідача: Дзюбенко С.М.;
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення 548 303,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 16.04.2015, в частині здійснення оплати. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 342 393,03 грн основного боргу, 69 267,37 грн пені, 6 710,01 грн 3% річних та 58 030,92 грн інфляційних втрат та 71 902,54 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1653/22 від 14.09.2022 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив; вирішено призначити підготовче судове засідання на 12.10.2022.
03.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.10.2022 через електронний суд від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12.10.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12.10.2022 в судове засідання представники сторін не з'явилися, однак подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 12.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 09.11.2022.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.10.2022 та здійснено направлення вказаної ухвали на електронні адреси сторін.
13.10.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло заперечення.
09.11.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі; в судовому засіданні суд протокольно зобов'язав позивача подати до суду копію акту приймання-передавання об'єкта оренди.
Ухвалою суду від 09.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/1653/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.12.2022.
15.11.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог суду.
08.12.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по суті спору; суд після з'ясування обставин справи та дослідження доказів оголосив відкласти судове засідання на 22.12.2022 з метою підготовки сторін перед дебатами, про що занесено до протоколу судового засідання.
22.12.2022 в судове засідання прибули представники сторін.
В судовому засіданні 22.12.2022 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
В обґрунтування поданого позову позивач стверджує, що в порушення умов договору оренди відповідач не в повному обсязі сплатив орендодавцю 70 % орендної плати за листопад 2021, січень 2022 та за лютий 2022 (за 23 дні), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 342 393,03 грн за вказаний період. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 342 393,03 грн основного боргу, 69 267,37 грн пені, 6 710,01 грн 3% річних та 58 030,92 грн інфляційних втрат та 71 902,54 грн штрафу.
У свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що він неодноразово звертався до позивача із листами щодо звільнення його від сплати орендної плати та коригування розміру орендної плати та внесення змін до договору № 495 від 16.04.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 року № 611. Однак позивач, всупереч неодноразовим зверненням відповідача, починаючи з березня 2020 року і до кінця спірного періоду (лютий 2022) нараховував відповідачу орендну плату за договором в повному обсязі.
На переконання відповідача, орендна плата за договором № 495 від 16.04.2015 у спірний період підлягає зменшенню. Так відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» № 611 від 15.07.2020, стверджує, що він має право на зменшення орендної плати за договором, а орендна плата за наступними об'єктами оренди підлягає зменшенню до 25 %, а саме: за користування частиною приміщень на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 30,0 кв. м. (найменовано відповідачем як об'єкти 10 та 11), оскільки вони використовуються для розміщення кафе, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, та підпадають під абзац 2 додатку № 3 Постанови № 611; за користування частиною приміщень на другому та четвертому поверхах пасажирського терміналу «D», площею по 1 кв. м. кожне та 16 кв. м. (найменовано відповідачем як об'єкти 1-3, 13-16 та 18), оскільки вони використовуються для розміщення автомату з продажу гарячих напоїв, а також для розміщення торгівельного закладу - магазину безмитної торгівлі, та підпадають під абзац 6 додатку № 3 Постанови № 611.
З огляду на вказане вище, здійснивши власний розрахунок орендної плати за листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (по 23.02.2022) та врахувавши проведені ним оплати, відповідач зауважив на виникненні переплати в загальній сумі 15 288,71 грн, що свідчить про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем. У зв'язку із чим відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього неустойки, та відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач посилається на виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов'язань за договором в частині сплати орендних платежів за лютий 2022 у строк, передбачений умовами договору. Також відповідач зауважив, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1203/21 за позовом відповідача до позивача про визнання права на зменшення орендної плати за період з 18.03.2020 по 14.06.2020, зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.03.2021, а також зарахувати надміру сплачену орендну плату в рахунок майбутніх платежів. Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача повністю.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 22.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 26.12.2022 по 06.01.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано після виходу судді на роботу.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
16.04.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності, що посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 495 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частини приміщень на 1, 2, 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 152,5 кв. м., а саме:
- частину приміщення № 1.1.4 (частину приміщення № 2 - згідно технічного паспорту БТІ) на першому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 201 (частину приміщення № 327 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 14,0 кв. м.;
- частину приміщення № 201 (частину приміщення № 327 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 201 (частину приміщення № 327 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 205 (частину приміщення №311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 205 (частину приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 205 (частину приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 205 (частину приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 2.1.1 (частину приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 2.1.1 (частину приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 2.1.1 (частину приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 2.1.1 (частину приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.2.1 (частину приміщення № 78 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 28,1 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.27 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 3,4 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 15,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 15,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 30,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 30,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м.;
- частину приміщення № 3.1.4 (частину приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м., схеми розташування яких додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною, надалі - всі частини приміщень - майно, що розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, термінальний комплекс «D» (земельна ділянка місця розташування загальною площею 57,009 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3220883200:02:004:0065) та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль», загальна вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.10.2014 і становить без врахування ПДВ за незалежною оцінкою 11 091 516,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою:
- частина приміщення № 1.1.4 (частина приміщення № 2 - згідно технічного паспорту БТІ) на першому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 201 (частина приміщення № 327 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 14,0 кв. м. - розміщення пункту обслуговування пасажирів;
- частина приміщення № 201 (частина приміщення № 327 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 201 (частина приміщення № 327 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 205 (частина приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу снекової продукції;
- частина приміщення № 205 (частина приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу снекової продукції;
- частина приміщення № 205 (частина приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 205 (частина приміщення № 311 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 2.1.1 (частина приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 2.1.1 (частина приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 2.1.1 (частина приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення терміналу самообслуговування;
- частина приміщення № 2.1.1 (частина приміщення № 278 - згідно технічного паспорту БТІ) на другому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення терміналу самообслуговування;
- частина приміщення № 3.2.1 (частина приміщення № 78 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 28,1 кв. м. - здійснення діяльності з обслуговування пасажирів;
- частина приміщення № 3.1.27 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 3,4 кв. м. - здійснення діяльності з обслуговування пасажирів;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 15,0 кв. м. - розміщення пункту з обслуговування пасажирів;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 15,0 кв. м. - розміщення пункту з обслуговування пасажирів;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 30,0 кв. м. - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 30,0 кв. м. - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення платіжного терміналу;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення автомату з продажу гарячих напоїв;
- частина приміщення № 3.1.4 (частина приміщення № 226 - згідно технічного паспорту БТІ) на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1,0 кв. м. - розміщення платіжного терміналу.
Згідно п. 1.3 договору, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання майна, який надається орендодавцем та підписується орендарем не пізніше тридцяти днів з моменту укладення цього договору.
Відповідно до пп. 2.1-2.4 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати держаної реєстрації договору та підписання акта приймання-передавання майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за методикою оцінки.
Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання майна покладається на орендодавця.
Судом встановлено, що 15.05.2015 позивач на підставі акта приймання-передавання майна передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно на 1, 2, 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 152,5 кв. м., що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 15.05.2015 (копія наявна в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що надалі між сторонами укладено дві додаткові угоди про внесення змін до договору оренди - № 1 від 21.12.2018 та № 2 від 05.02.2019.
21.12.2018 між сторонами укладена додаткова угода № 1, за умовами якої сторони домовились внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 про таке:
1. В абзаці 3 пункту 1.1, абзаці 3 пункту 1.2 договору оренди та абзаці 4 акта 1 приймання-передавання орендованого майна від 15.05.2015 (далі - акт) знаки та цифри «№ 201» замінити на цифри та знаки «№ 76», слова «другому» замінити на слова «четвертому», цифру та знак « 14.0» замінити на цифру та знак « 16.0», а слова, цифри та знаки «(частину приміщення № 327 - згідно технічного плану БТІ)» виключити;
2. Абзаци 4-5 пункту 1.1, абзаци 4-5 пункту 1.2 договору оренди та абзаци 5, 6 акта виключити;
3. В абзацах 6, 7 пункту 1.1, абзацах 6, 7 пункту 1.2 договору оренди та абзацах 7, 8 акта знаки та цифри «№ 205», замінити на знаки та цифри «№ 78», слова «другому» замінити на слова «третьому», цифру та знак « 1.0» замінити на цифру та знак « 2.0» (з моменту підписання окремого акту), а слова, цифри та знаки «(частину приміщення № 311 - згідно технічного плану БТІ)» виключити;
4. Абзац 8 та абзац 10 пункту 1.1, абзац 8 та абзац 10 пункту 1.2 договору оренди, абзац 9 та абзац 11 акта виключити;
7. В абзаці 3 пункту 1.2 договору оренди слова «приміщення пункту обслуговування пасажирів» замінити словами, цифрами та знаками «вказаною в схемі № 2»;
8. В абзаці 6 пункту 1.2 договору оренди слова «розміщення автомату з продажу снекової продукції» замінити словами, цифрами та знаками «вказаною в схемі № 5»;
9. В абзаці 7 пункту 1.2 договору оренди слова «розміщення автомату з продажу снекової продукції» замінити словами, цифрами та знаками «вказаною в схемі № 6»;
12. Схеми № 2, № 5 та № 6 до договору оренди викласти в новій редакції (додаються до цієї додаткової угоди та є невід'ємною і складовою частиною договору оренди), а схеми № 3, № 4, № 07 та № 9 виключити із додатків договору оренди.
12.01.2019 сторонами складений та підписаний Акт про те, що з 12.01.2019 сторонами здійснено всі зміни, передбачені пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 21.12.2018 до договору оренди від 16.04.2015 (копія акта наявна в матеріалах справи).
05.02.2019 між сторонами укладена додаткова угода № 2, якою сторони домовилися внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 2 про таке:
1. В абзаці 1 пункту 1.1. договору оренди та абзаці 2 акта І приймання-передавання орендованого майна від 15.05.2015 після цифри « 3» доповнити знаком та цифрою «, 4».
Копії вказаних вище додаткових угод до договору оренди та схем розташування частин переданих в оренду приміщень наявні в матеріалах справи.
Відповідно до пп. 3.1-3.3 договору, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами і доповненнями) і за базовий місяць розрахунку - жовтень 2014 року без врахування ПДВ становить 137 658,96 грн згідно з розрахунком орендної плати, який додається.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
За умовами п. 3.6 договору, орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30 % до 70 % відповідно, щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (відповідно до рахунку-фактури, який надає орендодавець).
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 16.04.2015 до 15.04.2025 року включно.
Як зазначає позивач, ним, на виконання умов договору, було виставлено відповідачу, а останнім, у свою чергу, отримано рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 на загальну суму 1 138 063,53 грн.
На підтвердження вказаного, позивачем долучені до матеріалів справи рахунки-фактури № 904/323 від 30.11.2021 на суму 352 009,74 грн (на користь позивача підлягало сплаті 264 007,26 грн), № 904/324 від 30.11.2021 на суму 44 587,28 грн (на користь позивача підлягало сплаті 33 440,46 грн), № 904/17 від 31.01.2022 на суму 358 725,42 грн (на користь позивача підлягало сплаті 269 044,08 грн), № 904/18 від 31.01.2022 на суму 45 437,92 грн (на користь позивача підлягало сплаті 34 078,44 грн), № 904/54 від 28.02.2022 на суму 37 921,19 грн (на користь позивача підлягало сплаті 28 440,89 грн), № 904/55 від 28.02.2022 на суму 299 381,98 грн (на користь позивача підлягало сплаті 224 536,48 грн), а також оформлені акти приймання-здачі виконаних послуг за вказані місяці згідно договору, реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів.
З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-здачі виконаних послуг відповідачем не підписані. З приводу цього суд зазначає таке.
Відповідно до пп. 5.3 та 5.4. договору, орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та орендодавцю. Щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцю платіжні доручення з відміткою банку про сплату орендної плати до державного бюджету.
З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 10 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання, якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто орендодавцю він вважається підписаним сторонами.
Отже, враховуючи вищенаведені пункти договору та наявні в матеріалах справи докази направлення актів та рахунків на адресу відповідача, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення вказаних актів із запереченням або зауваженнями у строк, передбачений п. 5.4 договору, суд приходить до висновку, що акти виставлені позивачем належним чином та є такими, що підписані відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок зі сплати актів та рахунків відповідно до п. 3.6 договору.
Однак, за ствердженням позивача, відповідач розрахувався з ним не в повному обсязі, сплативши позивачу у період з 15.12.2021 до 27.05.2022 грошові кошти в загальній сумі 511 154,58 грн, що підтверджується картками рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи. У зв'язку із чим у відповідача перед позивачем, на його переконання, за період листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (до 23.02.2022 включно) виникла заборгованість у розмірі 342 393,03 грн.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (за 23 дні) в сумі 342 393,03 грн, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 69 267,37 грн пені, 6 710,01 грн 3 % річних, 58 030,92 грн інфляційних втрат та 71 902,54 грн штрафу.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 495 від 16.04.2015 та додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що договір за соєю правовою природною є договором оренди.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як було встановлено судом раніше, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором, передавши відповідачу 15.05.2015 на підставі акта приймання-передавання в строкове платне користування державне нерухоме майно на 1, 2, 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 152,5 кв. м., що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 15.05.2015.
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як зазначає позивач, ним, на виконання умов договору, було виставлено відповідачу, а останнім, у свою чергу, отримано рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (за 23 дні) на загальну суму 1 138 063,53 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 511 154,58 грн.
На підтвердження вказаного позивачем долучені до матеріалів справи рахунки-фактури та акти прийняття-здачі виконаних послуг за листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 року:
№ 904/323 від 30.11.2021 на суму 352 009,74 грн (на користь позивача підлягало сплаті 264 007,26 грн);
№ 904/324 від 30.11.2021 на суму 44 587,28 грн (на користь позивача підлягало сплаті 33 440,46 грн);
№ 904/17 від 31.01.2022 на суму 358 725,42 грн (на користь позивача підлягало сплаті 269 044,08 грн);
№ 904/18 від 31.01.2022 на суму 45 437,92 грн (на користь позивача підлягало сплаті 34 078,44 грн);
№ 904/54 від 28.02.2022 на суму 37 921,19 грн (на користь позивача підлягало сплаті 28 440,89 грн);
№ 904/55 від 28.02.2022 на суму 299 381,98 грн (на користь позивача підлягало сплаті 224 536,48 грн).
Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були надіслані відповідачу, однак акти приймання-здачі послуг відповідачем не підписані, разом з тим вмотивованої відмови від підписання у строки, визначені договором, відповідач не надіслав. Протилежного не доведено.
Однак, як було встановлено судом раніше, рахунки та акти виставлені позивачем належним чином та є такими, що підписані відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок зі сплати актів та рахунків відповідно до п. 3.6 договору.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом було встановлено, що в п. 3.6 договору сторонами узгоджений порядок сплати орендних платежів, а саме орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% відповідно, щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (відповідно до рахунку-фактури, який надає орендодавець).
Враховуючи умови п. 3.6 договору та визначені кінцеві дати оплати у виставлених позивачем рахунках, відповідач, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплатити на користь позивача орендну плату за оренду майна: за рахунком-фактурою № 904/323 від 30.11.2021 - 264 007,26 грн у строк до 15.12.2021; за рахунком-фактурою № 904/324 від 30.11.2021 - 33 440,46 грн у строк до 20.12.2021; за рахунком-фактурою № 904/17 від 31.01.2022 - 269 044,08 грн у строк до 15.02.2022; за рахунком-фактурою № 904/18 від 31.01.2022 - 34 078,44 грн у строк до 20.02.2022; за рахунком-фактурою № 904/54 від 28.02.2022 - 28 440,89 грн у строк до 20.03.2022; за рахунком-фактурою № 904/55 від 28.02.2022 - 224 536,48 грн у строк до 15.03.2022.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання є таким, що настав.
Водночас, за ствердженням позивача, відповідач розрахувався з ним не в повному обсязі, сплативши у період з 15.12.2021 до 27.05.2022 грошові кошти в загальній сумі 511 154,58 грн, а саме: 15.12.2021 на підставі рахунку-фактури № 904/323 від 30.11.2021 відповідачем сплачено 167 686,44 грн; 15.12.2021 на підставі рахунку-фактури № 904/324 від 30.11.2021 відповідачем сплачено 12 687,04 грн; 15.02.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/17 від 31.01.2022 відповідачем сплачено 170 885,60 грн; 15.02.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/18 від 31.01.2022 відповідачем сплачено 12 929,09 грн; 27.05.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/54 від 28.02.2022 відповідачем сплачено 10 790,25 грн; 27.05.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/55 від 28.02.2022 відповідачем сплачено 136 176,16 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість за період листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (за 23 дні) в загальному розмірі 342 393,03 грн.
При цьому судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до позивача із листами № 16/03-21 від 16.03.2020, № 01-12/1116 від 24.06.2020 року, № 01-12/1426 від 23.12.2020, № 01-12/87 від 04.03.2021 щодо звільнення його від сплати орендної плати та коригування розміру орендної плати та внесення змін до договору № 495 від 16.04.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 року № 611. Однак позивач всупереч неодноразовим зверненням відповідача, починаючи з березня 2020 року і до кінця спірного періоду (лютий 2022) нараховував відповідачу орендну плату за договором в повному обсязі.
Відповідач стверджує, що сплачував орендну плату в розмірі, установленому Постановою № 611 від 15.07.2020 та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 710 від 05.11.2020 року, в передбачені п. 3.6 Договору оренди строки, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжні доручення № 67 від 14.12.2021 на суму 167 686,44 грн, № 82 від 15.12.2021 на суму 12 687,04 грн, № 87 від 14.02.2022 на суму 170 885,60 грн та № 10671 від 15.02.2022 на суму 12 929,09 грн.
На переконання відповідача, орендна плата за договором № 495 від 16.04.2015 у спірний період підлягає зменшенню. Так відповідач, посилаючись на Постанову № 611 від 15.07.2020, стверджує, що він має право на зменшення орендної плати за договором, а орендна плата за наступними об'єктами оренди підлягає зменшенню до 25 %, а саме: за користування частиною приміщень на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 30,0 кв. м. (найменовано відповідачем як об'єкти 10 та 11), оскільки вони використовуються для розміщення кафе, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, та підпадають під абзац 2 додатку № 3 Постанови № 611; за користування частиною приміщень на другому та четвертому поверхах пасажирського терміналу «D», площею по 1 кв. м. кожне та 16 кв. м. (найменовано відповідачем як об'єкти 1-3, 13-16 та 18), оскільки вони використовуються для розміщення автомату з продажу гарячих напоїв, а також для розміщення торгівельного закладу - магазину безмитної торгівлі, та підпадають під абзац 6 додатку № 3 Постанови № 611.
Відповідач, здійснивши власний розрахунок орендної плати за листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (за 23 дні) та врахувавши проведені ним оплати, стверджує про наявність у нього переплати в загальній сумі 15 288,71 грн, що свідчить про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем. У зв'язку із чим відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього неустойки, та відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач посилається на виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов'язань за договором в частині сплати орендних платежів за лютий 2022 у строк, передбачений умовами договору. Також відповідач зауважив, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1203/21 за позовом відповідача до позивача про визнання права на зменшення орендної плати за період з 18.03.2020 по 14.06.2020, зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.03.2021, а також зарахувати надміру сплачену орендну плату в рахунок майбутніх платежів.
Дослідивши заперечення та аргументи відповідача, суд зазначає наступне.
Щодо розміру необхідної до внесення відповідачем у листопаді 2021, січні 2022 та лютому 2022 року орендної плати слід зазначити таке.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Так Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 11.05.2020 № 349, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236 та станом на момент розгляду даної справи не припинено.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Згідно додатку № 3 до вказаної вище постанови № 611 - «Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків», до цього переліку включено, зокрема, орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельних об'єктів.
Так, з пункту 1.2. договору оренди та схем розташування частин приміщень, з урахуванням внесених до договору та схем змін, а також з рішення про створення зони митного контролю слідує, що у користування відповідачу передано приміщення:
- для розміщення автоматів з продажу гарячих напоїв, терміналів самообслуговування - площею по 1,0 кв. м. (іменовані відповідачем як об'єкти 1-5, 12-17);
- для здійснення діяльності з обслуговування пасажирів - площею 28,1 кв. м. та 3,4 кв. м. (об'єкт 6-7);
- для розміщення пунктів обслуговування пасажирів - площею по 15 кв. м. (об'єкт 8-9);
- для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи - площею по 30 кв. м. (об'єкт 10 та 11);
- для розміщення торгівельного закладу (магазину безмитної торгівлі) - площею 16,0 кв. м. (об'єкт 18).
З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що відповідач має право на зниження орендної плати та, відповідно, право на сплату 25 % суми нарахованої орендної плати згідно додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину», як орендар, що використовує на території аеропорту нерухоме державне майно для розміщення:
- кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи - площею по 30 кв. м. (іменований відповідачем як об'єкт 10 та 11);
- торгівельного закладу (магазину безмитної торгівлі) - площею 16,0 кв. м. (об'єкт 18).
При цьому суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод про внесення змін до договору оренди, а нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 такої постанови, є державним регулюванням плати та виникає автоматично, в силу прямої норми закону і не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 911/354/21, від 21.09.2021 у справі № 910/13158/20 та від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20.
Так, право на зменшення орендної плати (або звільнення від її сплати) орендарі відповідної категорії отримують автоматично, за умови відповідності критеріям, прямо визначеним Постановою № 611 та не залежно від того, чи припинили такі орендарі свою діяльність на орендованому майні внаслідок запровадження карантину.
Водночас, доводи відповідача про необхідність зменшення орендної плати за користування іншими приміщеннями, переданими під розміщення автоматів з продажу гарячих напоїв, із віднесенням останніх до торговельних об'єктів, слід зазначити таке судом відхиляються з огляду на наступне.
Згідно пунктів 6, 7 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, суб'єкт господарювання може мати: - торговельні об'єкти оптової торгівлі, складське приміщення або мережу складів - для провадження оптової торговельної діяльності; - роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу - для провадження роздрібної торговельної діяльності; - мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо) - для здійснення ресторанного обслуговування.
Торговельними об'єктами є: 1) у сфері оптової торгівлі: склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний); магазин-склад; 2) у сфері роздрібної торгівлі: магазин, який може бути: - продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією); - універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом); - з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів); павільйон; кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рундук; склад товарний; крамниця-склад, магазин-склад.
Згідно пункту 3 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369, роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів.
Продаж товарів здійснюється, зокрема, через пункти некапітальної забудови - кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати.
Згідно пункту 1.4. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, пересувна ТС - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності.
Відповідно до абз. 13 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості та створює контрольну стрічку в електронному вигляді.
Приписами частин 1 та 2 ст. 701 ЦК України передбачено, що якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.
Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.
З аналізу зазначених вище нормативних приписів слідує, що торговий автомат є не торговим/торгівельним об'єктом, а спеціалізованим обладнанням (технічним засобом) через яке здійснюється роздрібна торгівля та яке може розміщуватися як у торговому об'єкті, так і поза його межами.
Як було встановлено судом раніше та передбачено в п. 1.2 договору, цільове призначення частини приміщень на 2-му та 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1 кв. м., що визначені відповідачем як об'єкти 1-3 та 13-16, є розміщення автоматів з продажу гарячих напоїв.
Так Постановою № 611 не передбачено застосування до орендаря знижки у розмірі 25 % за користування майном з цільовим призначенням - для розміщення автоматів з продажу гарячих напоїв, а тому, орендар не відноситься до переліку орендарів, до яких може бути застосовано знижку у розмірі 25%.
З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що передані в користування відповідачу частини приміщень на 2-му та 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», площею 1 кв. м. із цільовим призначенням - автомат з продажу гарячих напоїв (неіменовані відповідачем як об'єкти оренди 1-3, 13-16), не відповідають визначеним Постановою № 611 та додатком № 3 до неї критеріям, як наслідок нарахування орендної плати за користування відповідними приміщеннями не потребує передбаченого Постановою № 611 зменшення.
Отже, враховуючи встановлені судом вище обставини та зроблені судом висновки щодо необхідності зменшення відповідачу орендної плати згідно додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» від 15.07.2020 № 611, суд дійшов висновку, що належною до нарахування та сплати відповідачем на користь позивача, як орендодавця, є орендна плата в розмірі 70 %, розрахована відповідно до визначеної Методики, із зменшенням до 25 % орендної плати за оренду майна - частину приміщення № 3.1.4 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 30 кв. м., частину приміщення № 3.1.4 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 30 кв. м. для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (об'єкти 10 та 11) та частину приміщення № 76 на 4-му пасажирського терміналу «D» площею 16 кв. м. для розміщення торгівельного закладу (об'єкт 18).
Таким чином, враховуючи зменшення орендної плати до 25 % від суми нарахованої орендної плати, у тому числі податок на додатну вартість, в силу норм чинного законодавства, належною до сплати з відповідача на користь позивача є орендна плата згідно рахунку-фактури № 904/323 від 30.11.2021 за листопад 2021 в сумі 167 686,44 грн, згідно рахунку-фактури № 904/324 від 30.11.2021 за листопад 2021 в сумі 12 687,04 грн, згідно рахунку-фактури № 904/17 від 31.01.2022 за січень 2022 в сумі 170 885,60 грн, згідно рахунку-фактури № 904/18 від 31.01.2022 за січень 2022 в сумі 12 929,09 грн, згідно рахунку-фактури № 904/54 від 28.02.2022 за лютий 2022 за 23 дні в сумі 10 790,25 грн, згідно рахунку-фактури № 904/55 за лютий 2022 за 23 дні від 28.02.2022 в сумі 142 616,22 грн.
Отже, всього сума орендних платежів, що підлягала сплаті з відповідача на користь позивача, з урахуванням зменшення орендної плати до 25 % за оренду майна для розміщення кафе та торгівельного закладу, за період листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 (за 23 дні) складає 517 594,64 грн.
Як вже встановлено судом вище та не заперечується сторонами, у період з 15.12.2021 до 27.05.2022 відповідачем сплачено орендні платежі за листопад 2021, січень 2022 та лютий 2022 в загальній сумі 511 154,58 грн, а саме:
15.12.2021 на підставі рахунку-фактури № 904/323 від 30.11.2021 відповідачем сплачено 167 686,44 грн;
15.12.2021 на підставі рахунку-фактури № 904/324 від 30.11.2021 відповідачем сплачено 12 687,04 грн;
15.02.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/17 від 31.01.2022 відповідачем сплачено 170 885,60 грн;
15.02.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/18 від 31.01.2022 відповідачем сплачено 12 929,09 грн;
27.05.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/54 від 28.02.2022 відповідачем сплачено 10 790,25 грн;
27.05.2022 на підставі рахунку-фактури № 904/55 від 28.02.2022 відповідачем сплачено 136 176,16 грн.
З огляду на вказане вище та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду вказаної справи відповідачем повністю сплачено оренду плату в сумах, які визначено вище судом з урахуванням знижки, передбаченої Постановою № 611, за рахунками № 904/323 від 30.11.2021 за листопад 2021, № 904/324 від 30.11.2021 за листопад 2021, № 904/17 від 31.01.2022 за січень 2022, № 904/18 від 31.01.2022 за січень 2022 та № 904/54 від 28.02.2022 за лютий 2022.
Водночас орендна плата в сумі, яка визначено вище судом з урахуванням знижки, передбаченої Постановою № 611, згідно рахунка № 904/55 від 28.02.2022 за лютий 2022 року відповідачем сплачено частково в сумі 136 176,16 грн. У зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 6 440,06 грн.
Посилання ж відповідача на перебуванні на розгляді Господарського суду Київської області справи № 911/1203/21 за позовом відповідача до позивача про визнання права на зменшення орендної плати за період з 18.03.2020 по 14.06.2020, зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.03.2021, а також зарахувати надміру сплачену орендну плату в рахунок майбутніх платежів, судом відхиляються, оскільки встановлення обставин в межах справи № 911/1203/21 не спростовує встановлені судом обставини у зазначеній справі та зроблені вище висновки.
Щодо посилань відповідача на виникнення форс-мажорних обставин (введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022), що унеможливили виконання зобов'язань за договором в частині сплати орендних платежів за лютий 2022 у строк, передбачений умовами договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.6.1 та 9.6.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажор), які настали після укладення договору, і на які сторони не могли вплинути, і які цілком або частково перешкоджають належному виконанню сторонами своїх зобов'язань, передбачених договором. Форс-мажорними обставинами за договором визнаються повені, епідемії, епізоотії, землетруси й інші природні стихійні лиха і штучні (техногенні) катастрофи, постання, акції громадянської непокори, порушення громадського порядку, страйки, економічні ембарго, війни або військові дії чи конфлікти будь-якого виду, окупація, мобілізація, анексія, дії чи рішення органів влади або будь-які інші обставини, що перебувають поза контролем і волею сторін, які настали після укладення договору, та які не дають стороні (сторонам) можливості належним чином виконувати свої договірні зобов'язання.
Так в п. 9.6.3 договору сторонами узгоджено, що сторона, яка зазнала дії обставин форс-мажору, зобов'язана негайно (наскільки це дозволяють обставини, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення) повідомити другу сторону про їх виникнення, характер і приблизну тривалість. Невиконання стороною цього обов'язку позбавляє її права посилатися на ці обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені п. 9.6.3 договору, із повідомленням про обставини виникнення непереборної сили.
Посилання відповідача на роздруківку листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та лист відповідача № 01-12/78 від 23.03.2022 не можуть бути прийняті судом в якості доказу належного повідомлення позивача про настання форм-мажорних обставин на виконання п. 9.6.3 договору. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 9.6.3 договору, відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.
Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати в сумі 6 440,06 грн згідно рахунка № 904/55 від 28.02.2022 за лютий 2022. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати рахунка № 904/55 від 28.02.2022 до суду не надано.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 6 440,06 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.
За умовами п. 3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.
Позивач за прострочення виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, керуючись пп. 3.7 та 3.8 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 69 267,37 грн пені та 71 902,54 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як було зазначено судом вище, відповідачем не допущено порушення строків оплати, з урахуванням обґрунтованого зменшення орендної плати, за рахунками-фактурами № 904/323 від 30.11.2021, № 904/323 від 30.11.2021, № 904/17 від 31.01.2022, № 904/18 від 31.01.2022. Як наслідок, не підлягають нарахуванню штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати за вказаними рахунками.
Отже, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання лише за рахунками-фактурами № 904/54 від 28.02.2022 та № 904/55 від 28.02.2022.
Оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій здійснюється на суми боргу з урахуванням цього зменшення, крім того, судом враховуються здійснені відповідачем часткові оплати.
Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановлених дат прострочення платежів, з урахуванням зменшення орендної плати, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків оплати орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 6 817,76 грн.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Зі змісту приписів ст. ст. 610-612 ЦК України та п. 3.8. договору оренди слідує, що для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу, необхідним є встановлення обставин як прострочення грошового зобов'язання у строк понад три місяці, так і розміру відповідно простроченого зобов'язання.
Зі встановлених судом вище обставин вбачається, що понад три місяці зобов'язання зі сплати оренди відповідачем порушено лише щодо оплати рахунка № 904/55 від 28.02.2022 (кінцева дата оплати 15.03.2022) на суму 6 440,06 грн, що є підставою для нарахування на вказану суму штрафу в порядку п. 3.8 договору.
Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу за порушення строків оплати орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 1 352,41 грн (6 440,06*21%).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати орендних платежів 3 % річних в сумі 6 710,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 58 030,92 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих за прострочення оплати орендних платежів, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дати прострочення платежу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 952,80 грн, а інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню в сумі 9 025,98 грн.
Заперечення відповідача щодо неможливості нарахування інфляційних втрат на суми орендної плати, яка вже відкоригована на індекс інфляції, судом відхиляються, оскільки, право на нарахування інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає з моменту прострочення та триває до повного виконання грошового зобов'язання.
Водночас, згідно умов договору та Методики, орендна плата за поточний місяць встановлюється шляхом коригування орендної плати за по передній місяць на індекс інфляції за наступний, а тому, стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору та Методики не є тотожними поняттями.
Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України, орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, тоді як сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 368,83 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (місцезнаходження: 08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіл-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт; код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; код ЄДРПОУ 20572069) 6 440,06 грн основного боргу, 6 817,76 грн пені, 952,80 грн 3 % річних, 9 025,98 грн інфляційних втрат, 1 352,41 грн штрафу та 368,83 грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2023.
Суддя Л.В. Сокуренко