ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.01.2023Справа № 910/12293/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 10 624,00 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 10 624,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2022 року прийнято позовну заяву Товариства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12293/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
28 грудня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Компанії надійшов відзив від 19 грудня 2022 року № 03/3396, у якому остання заперечила проти задоволення позову, оскільки Товариство не надало жодних належних доказів, з яких можна було б встановити вину страхувальника відповідача щодо завданої матеріальної шкоди власнику пошкодженого автомобіля. Відтак, на думку відповідача, відсутні правові підстави для стягнення з Компанії на користь Товариства вказаної суми страхового відшкодування. Також у своєму відзиві відповідач просив суд поновити строк для його подачі.
4 січня 2023 року через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшла відповідь на відзив, у якій позивач навів свої аргументи на спростування позиції відповідача, зазначивши, що відсутність у матеріалах справи доказів про притягнення судом учасника спірної ДТП до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає в разі наявності вини особи незалежно від того, чи є у діях такої особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 січня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Компанії про поновлення процесуального строку на подання відзиву, проте за ініціативою суду вказаний строк було продовжено до 23 грудня 2022 року.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
13 жовтня 2021 року в місті Києві на вулиці Академіка Білецького, будинок 11 сталася ДТП за участю автомобіля «Skoda», державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 . На думку позивача, вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 , Правил дорожнього руху.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Skoda», державний номерний знак: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг».
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 1 жовтня 2019 року № 1362/19-T/ДГО/НС/Ц2 та додаткової угоди щодо страхування відповідного переліку транспортних засобів від 16 листопада 2020 року № 2043/20-Т/Ц2/2364. Копії цих правочинів наявні в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що позивачем було складено страховий акт від 1 листопада 2021 року № 006.02384021-1 (належна копія зазначеного документа наявна в матеріалах справи).
Відповідно до цього документа загальна сума страхового відшкодування склала 12 624,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ця сума страхового відшкодування (разом із ПДВ) була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: платіжного доручення від 3 листопада 2021 року № 64015726, рахунком на оплату від 18 жовтня 2021 року № АЦ-САСТ-2123915 та актом виконаних робіт від 30 січня 2021 року № АСК-2100080.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією від 9 листопада 2021 року № 091121-2834 про виплату страхового відшкодування в розмірі 12 624,00 грн.
У своїй відповіді на вказану претензію від 13 січня 2022 року № 12/145 Компанія вказала про відстрочення у прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування в зв'язку з тим, що поданий позивачем пакет документів не відповідає вимогам статті 35.2. Закону.
Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з Компанії компенсацію матеріальної шкоди із врахуванням франшизи, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 10 624,00 грн.
За змістом частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статтею 9 Закону страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У своїй позовній заяві Товариство вказувало на те, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП - водія автомобіля «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 , застрахована в Компанії на підставі полісу серії АР № 007524264.
Судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем інформації, яка міститься на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України за полісом серії АР № 007524264 у Компанії було застраховано автомобіль «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN (номер кузова): НОМЕР_3 .
З наданої Товариством відповіді Національної поліції України № 3021295622054755 вбачається, що спірна ДТП відбулася за участю автомобіля «Skoda», державний номерний знак: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (власник ТОВ «ОТП Лізинг») та автомобілем «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Особи, яка керувала автомобілем «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 не зазначено в зв'язку з тим, що вказаний автомобіль зник з місця вказаної ДТП.
Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За приписами статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 124 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції України.
Зі змісту статті 256 КупАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до пункту 1 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція) у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів (у разі їх наявності); показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Пунктом 4 Інструкції передбачено, що на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об'єкти, зокрема: ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; ширина тротуарів, узбіччя; розташування дорожньої розмітки; розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху.
В обов'язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.
На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; номерний знак транспортного засобу; власник (співвласник) транспортного засобу; серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою; перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; вид пригоди; кількість учасників ДТП; порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; результати огляду на стан сп'яніння (у випадку його проведення); тип транспортного засобу. Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.
Уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п'ятиденний строк надіслати його до відповідного суду (пункт 7 Інструкції).
Згідно з пунктом 8 Інструкції, якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов'язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців. Розшук осіб, що зникли з місця ДТП, здійснюється шляхом використання баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, відкритих джерел інформації, надсилання запитів про отримання необхідних фото- та/або відеофіксацій відповідної пригоди, виклику осіб для прибуття до підрозділу або відвідування їх за місцем проживання (перебування), роботи. При встановленні транспортного засобу, який зник з місця пригоди, проводяться його огляд на предмет наявності характерних пошкоджень, інших обставин ДТП та фотофіксація.
Проте позивач не надав суду жодних доказів, на підставі яких можливо встановити дійсні обставини, час і місце вказаної ДТП, зокрема, Товариство не надало суду копій: повідомлення про спірну ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, пояснень учасників пригоди та/або свідків, відібраних уповноваженими на це посадовими особами, інформації із засобів фото- та/або відеоспостереження, а також фото з місця ДТП. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.
Слід також зазначити, що з наданої позивачем копії відповіді Національної поліції України про обставини ДТП лише вбачається, що у спірній ДТП брав участь автомобіль «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 . Проте у цій довідці взагалі відсутня інформація про номер шасі, кузова вказаного автомобіля та не вказано, що водій вказаного автомобіля був правопорушником.
Судом враховано правові позиції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 13 вересня 2017 року в справі № 910/2552/17, відповідно до яких відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому незалежно від того, чи є у діях такої особи склад адміністративного проступку чи злочину, а також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 442/2458/19, відповідно до якої відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.
Проте, за частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами частин 1 - 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки позивач у порушення зазначених приписів чинного ГПК України не надав належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би встановити дійсні обставини вказаної ДТП, час і місце цієї події, всіх її учасників, що в свою чергу позбавляє можливості встановити особу (осіб), з вини якої (яких) було заподіяно шкоду автомобілю, що був застрахований позивачем, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Крім того, у самому позові містяться суперечливі дані щодо марки автомобіля, який був учасником спірної ДТП. Так, на першій сторінці позову Товариство зазначило, що вказана подія відбулась за участю автомобіля «Ford», державний номерний знак: НОМЕР_2 . Проте вже на другій сторінці позову та у своїй відповіді на відзив Товариство вказало про автомобіль «Mazda», державний номерний знак: НОМЕР_4 .
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16 січня 2023 року.
СуддяЄ.В. Павленко