ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2023Справа № 910/8213/22
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд"
про стягнення 177 744,04 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КПП Центр (далі - ТОВ "КПП Центр", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд" (далі - ТОВ "Сіланд", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 177 744,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 551397 від 25.03.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.
У позові ТОВ "КПП Центр" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 46 610,47 грн., пеню в сумі 5 176,96 грн., штраф у сумі 117 458,38 грн. та інфляційні втрати у сумі 8 498,23 грн., що разом становить 177 744,04 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 25.03.2021 між ТОВ "КПП Центр" (постачальник) та ТОВ "Сіланд" (покупець) був укладений договір поставки № 551397 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується прийняти товар (запасні частини, аксесуари до транспортних засобів та розхідних матеріалів) за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1, 1.2 договору).
Загальна сума договору визначається за сумою усіх видаткових накладних, виданих постачальником (п. 5.1 договору). Товар передається на умовах оплати згідно п. 5.5 договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (п. 5.4 договору). Оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 4.1, 4.3 договору строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (п. 5.7 договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, з подальшою його пролонгацією (п. 10.1).
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов'язання за вказаним договором 29.12.2021 поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 71 705,66 грн., що підтверджується видатковими накладними № FTM00351681/21 від 19.10.2021 та № FTM00373096/21 від 05.11.2021,
Однак, відповідач, зі свого боку, зобов'язання з оплати товару виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 25 095,19 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками, платіжними дорученнями № 3025 від 22.10.2021, № 3118 від 22.11.2021.
Отже, за договором поставки № 551397 від 25.03.2021 у відповідача виникла заборгованість у сумі 46 610,47 грн.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з нього 46 610,47 грн. боргу підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 5 176,96 грн., нараховану за прострочення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з п. 6.1 договору, сторони домовились, що в разі порушення строків оплати товару, встановлених умовами договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем пені відповідно до наведених положень закону та договору, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 5 176,96 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.
Щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 117 458,38 грн., нарахованого відповідно до п. 6.3 договору, суд дійшов висновку про наступне.
Так, згідно з п. 6.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 1 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.
Разом з тим, частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши зміст п. 6.3 договору в контексті вищенаведеного, суд дійшов висновку, що погоджена у договорі штрафна санкція, розмір якої обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.
Також за змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов'язання Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 204/5406/17.
Отже, оскільки в даному випадку визначений у договорі порядок та розмір нарахування штрафу суперечить вимогам закону щодо нарахування та стягнення такого штрафу (законом не передбачено його нарахування за кожен день протсрочення), то суд вважає, що сторони не узгодили розміру штрафу у відповідності до чинного законодавства. Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 117 458,38 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 8 498,23 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перерахунок суми заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 8 498,23 грн., як просив позивач.
З приводу стягнення 3 % річних, суд зазначає, що у прохальній частині позову суму цієї складової боргу позивач не визначив, тому фактично суд позбавлений можливості на власний розсуд визначати розмір такої вимоги, а вихід за межі позовних вимог без відповідної заяви позивача законом не передбачено.
За таких обставин позов ТОВ "КПП Центр" підлягає частковому задоволенню.
У разі часткового задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд" про стягнення заборгованості у сумі 177 744,04 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2, ідентифікаційний код 42237225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська обл., с. Черляни, вул. Польова, 97, ідентифікаційний код 38169102) основний борг у сумі 46 610 (сорок шість тисяч шістсот десять) грн. 47 коп., пеню у сумі 5 176 (п'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 96 коп., інфляційні втрати у сумі 8 498 (вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 23 коп., судовий збір у сумі 904 (дев'ятсот чотири) грн. 28 коп.
У решті вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 13 січня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.