ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.12.2022Справа № 910/11162/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу №910/11162/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (ідентифікаційний код: 34350636; 08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська,21, корп. В п.1; e-mail: office@vartis.com.ua)
до товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД" (ідентифікаційний код: 35455307; 03022, м. Київ, вул. М.Максимовича, 3-Г, оф. 485)
про стягнення 3 739 256,71 грн,
за участю представників:
позивача: Соболевська І.В.;
відповідача: Корольова Ю.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (далі - позивач; ТОВ "ВАРТІС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД" (далі - відповідач; ТОВ "БОРИСПІЛЬБУД") про стягнення заборгованості за поставлений на виконання договору від 17.03.2021 №85/21 (далі - Договір) у розмірі 2 500 000 грн, 666 970,81 грн пені, 56 375,33 грн 3 % річних, 515 910,57 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовуються частковою оплатою товару та ухиленням покупця від виконання обов'язку з оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/11162/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.11.2022.
15.11.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на настання форс-мажорних обставин і просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 666 970,81 грн, 3 % річних - 515 910,57 грн і інфляційних втрат - 515 910,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 учасників процесу повідомлено про те, що у зв'язку з відпусткою судді засідання призначене на 29.11.2022 не відбудеться та про призначення на 06.12.2022.
29.11.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
05.12.2022 відповідач подав суду: - клопотання про відкладення розгляду справи; - заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 06.12.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.12.2022.
20.12.2022 відповідач подав суду клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження, в якому просив повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні, визнати поважними причини неподання доказів і встановити додатковий час для подання доказів протягом 30 днів.
Суд відхилив вказане клопотання, виходячи з такого.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, за виключенням частини чотирнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено підстав, за яких є можливість повернутись на попередню стадію розгляду справи, і, як наслідок, на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження, не підлягають задоволенню заяви відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження.
Слід зазначити, що на стадії підготовчого провадження відповідачем клопотань про продовження строку підготовчого провадження в порядку частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України не заявлялося.
Строк може бути продовженим лише для належної підготовки справи до розгляду, однак, відповідачем не надано клопотання про продовження строку підготовчого провадження саме на стадії підготовчого провадження.
Враховуючи викладене, підстав для повернення на стадію підготовчого провадження та встановлення додаткового часу для подання доказів відсутні.
У судовому засіданні 20.12.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.
Суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 20.12.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.03.2021 ТОВ «Бориспільбуд» (покупець) і ТОВ «Вартіс» (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);
- загальна ціна Договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних (пункт 3.1 Договору);
- при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару (пункт 3.5.2 Договору);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які постачальник або покупець не могли ні передбачити, ні запобігти їх виникнення розумними заходами (пункт 7.1 Договору);
- виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови сторін від розрахунків за товар, поставлений до моменту їх виникнення (пункт 7.2 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік (пункт 9.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку вказаний правочин не оспорено та не визнано недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
06.08.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої викладено пункт 3.5.2 Договору у такій редакції:
«При відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Сторони погодили, що вартість отриманого та неоплаченого товару не може перевищувати 2 000 000 (два мільйони) гривень з ПДВ.
При збільшені офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3 %, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції.
Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Такий самий порядок, визначений в п. 3.5 Договору оплати транспортних послуг».
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури на суму 21 892 951,80 грн (а.с. 43-70 том І справи) та поставив ТОВ «Бориспільбуд» товар на загальну суму 21 822 814,56 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 71-115 том І справи), товарно-транспортними накладними (а.с. 116-141 том І справи), належним чином засвідчені копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.
Отримання товару повноважними представниками відповідача підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 142-149 том І справи), копії яких долучені до матеріалів справи.
У свою чергу, відповідач частково оплатив отриманий товар, перерахувавши 19 129 252,05 грн, внаслідок чого заборгованість склала 2 500 000 грн.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 2 500 000 грн заборгованості підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач заявив до стягнення 515 910,57 грн втрат від інфляції, 56 375,33 грн 3 % річних і 666 970,81 грн пені.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції, пені та 3 % річних, вказував на настання форс-мажорних обставин, а саме повномасштабного вторгнення російської федерації з 24.02.2022.
Однак, умовами Договору чітко визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які постачальник або покупець не могли ні передбачити, ні запобігти їх виникнення розумними заходами.
Разом з тим, поставка товару відбувалася до повномасштабного вторгнення і строк оплати за отриманий товар також настав до 24.02.2022, а тому посилання не невиконання Договору в частині оплати за вже отриманий товар до настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
З огляду на викладене заперечення відповідача є необґрунтованими.
Слід зазначити, що відповідач мав право заявити клопотання про зменшення пені в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України та 551 ЦК України.
Однак відповідач таким правом не скористався та відповідного клопотання не заявив.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до пункту 6.3 Договору у разі порушення строків оплати за товар, указаних у пункті 3.5.2 Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період за який сплачується пеня.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат і пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що ж до решти доводів і тверджень позивача та відповідача, які викладені у позові, відзиві на позов, відповіді на позов і запереченнях на відповідь, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані позивачем докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.
За приписами частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 130, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (ідентифікаційний код: 34350636; 08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська,21, корп. В п.1; e-mail: office@vartis.com.ua) до товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД" (ідентифікаційний код: 35455307; 03022, м. Київ, вул. М.Максимовича, 3-Г, оф. 485) про стягнення 3 739 256,71 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСПІЛЬБУД" (ідентифікаційний код: 35455307; 03022, м. Київ, вул. М.Максимовича, 3-Г, оф. 485) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (ідентифікаційний код: 34350636; 08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська,21, корп. В п.1; e-mail: office@vartis.com.ua): 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн заборгованості; 56 375 (п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн 33 коп. 3 % річних; 666 970 (шістсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 81 коп. пені; 515 910 (п'ятсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот десять) грн 57 коп. інфляційних втрат і 56 088 (п'ятдесят шість тисяч вісімдесят вісім) грн 85 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.01.2023.
Суддя Ігор Курдельчук