номер провадження справи 28/82/22
17.01.2023 Справа № 908/1797/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГРАНІТБУД» (69097, місто Запоріжжя, вул. Лахтінська, буд. 17/27)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, буд. 133, місто Енергодар, Запорізька область, 71503)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГРАНІТБУД» з позовом до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 132.343,35 грн, з яких: 103.930,25 грн основний борг, 3.843,99 грн 3% річних та 24.569,11 грн інфляційні втрати.
Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання замовником (відповідачем) зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт за договором №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020. У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання позивач, враховуючи приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
В позові наведений орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи у розмірі 9.000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2022 позовну заяву ТОВ «ЗАПОРІЖГРАНІТБУД» залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.
29.09.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними доказами.
Ухвалою суду від 29.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1797/22, присвоєно справі номер провадження 28/82/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 28.10.2022. Копію ухвали направлено учасникам справи засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомлення.
19.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ДП «НАЕК» в особі ВП «ЗАЕС» заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилався на невстановлення в договорі строку виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості робіт в розмірі ПДВ. Зауважував про недотримання позивачем обов'язку щодо направлення на електронну адресу відповідача зареєстрованої податкової накладної для оплати частини вартості робіт у розмірі ПДВ. Зазначав про неправильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Також зазначав, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу в розмірі 9.000,00 порівняно зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), є неспівмірними та достатньо завищеними, тому просив зменшити ці витрати. З урахуванням викладеного просив у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.
23.12.2022 судом отримано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач заперечив проти доводів відповідача, що викладені у відзиві на позов. Зауважив, що відповідач отримав не тільки податкову накладну, а й квитанцію про реєстрацію податкової накладної та, як наслідок, податковий кредит. Зауважував, що обов'язок відповідача оплатити виконані роботи по договору виникає в силу закону, а саме ст. 837 ЦК України, а факт отримання відповідачем квитанції про реєстрацію податкової накладної лише підтверджує факт отримання податкового кредиту в рамках виконання сторонами договору №04/08-20/1-121-13-20-09628. Підтримав вимогу про задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у позові.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача судом не отримані.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Беручи до уваги введення в Україні воєнного стану та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Федорової О.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.01.2023.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи рішення прийнято без його проголошення - 17.01.2023.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГРАНІТБУД» (підрядник, позивач у справі) та Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник, відповідач у справі) 11.08.2020 уклали договір №04/08-20/1-121-13-20-09628 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язується на свій ризик, в порядку і на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу «ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 Капітальний ремонт. Заміна віконних та дверних блоків на металопластикові в блоках майстерень, спецводоочищення та санітарно-побутовому блоці спец корпусу №2 (Код ДК 021:2015 - 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація».
Договірна ціна робіт з цим договором складає 1.360.000,00 грн, крім того ПДВ 20% 272.000,00 грн, разом 1.632.000,00 грн (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 120 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 4.1 договору підрядник протягом п'яти днів після завершення виконання робіт надає замовнику акт приймання виконаних робіт у трьох примірниках для розгляду і належного оформлення з додаванням документів, що підтверджують використання матеріалів (копії актів на списання та інше).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник протягом 10 (десяти) днів з дня отримання акта приймання виконаних робіт зобов'язаний його розглянути і оформлений належним чином зі своєї сторони, повернути підряднику або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт».
Згідно з п. 6.3. договору замовник зобов'язується своєчасно прийняти роботу, виконану підрядником згідно з умовами договору, оглянути її і в разі виявлення будь-яких недоліків, негайно заявити про них підряднику; прийняти виконані роботи по акту приймання виконаних робіт; здійснити оплату виконаних робіт згідно з умовами цього договору.
На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 1.611.592,38 грн в тому числі ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме:
- акт № 11, КБ-3 від 31.08.2020 на суму 176.382,60 грн в тому числі ПДВ,
- акт № 14, КБ-3 від 17.09 2020 на суму 511.628,28 грн в тому числі ПДВ,
- акт № 22, КБ-3 від 20.10.2020 на суму 923.581,50 грн в тому числі ПДВ.
Зазначені акти містять печатки підприємств. Претензій з боку відповідача щодо виконаних робіт не надходило.
Позивач у позові зазначив, що різниця по актам виконаних робіт №11, 14, 22 від договірної ціни зазначеної в п. 2.1 договору в сумі 20.407,62 грн виникла за рахунок економії позивачем (Підрядником) розходів на відрядження, які не виплачуються позивачу відповідачем (Замовником).
З урахуванням умов п. 2.3 договору позивач реєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач частково оплатив виконані роботи, а саме: по акту № 11 від 31.08.2020 на суму 176.382,60 грн у тому числі з ПДВ 20%, по акту № 14 від 17.09.2020 на суму 511.628,28 грн у тому числі з ПДВ 20%, по акту № 22 від 20.10.2020 на суму 923.581,50 грн в тому числі ПДВ 20% було сплачено 818.651,25 грн, таким чином заборгованість склала - 103.930,25 грн, що підтверджується випискою з картки рахунку: 361 за 06.09.22.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виконаних робіт на його адресу був надісланий лист №251 від 28.10.2020, в якому позивач просив, зокрема погасили заборгованість за договором №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020.
У листі-відповіді №42-30/24434 від 12.11.2020 відповідач зазначив про відсутність можливості погасити заборгованість у встановлені договором строки. Повідомив, що заборгованість буде погашена за фактом розподілу з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів для розрахунків.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК України та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як вже зазначалося судом вище, вартість робіт за цим договором складає 1.360.000,00 грн, крім того ПДВ - 272.000,00 грн, загальна вартість становить 1.632.000,00 грн.
Позивач у позові зазначив, що загальна вартість виконаних за договором робіт з ПДВ фактично склала 1.611.592,38 грн у зв'язку з економією підрядником розходів на відрядження.
Умовами п. 2.3 договору сторонами узгоджений порядок та строки оплати, а саме протягом 120 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
З огляду на викладене слідує, що сторони розмежували порядок і строки сплати вартості робіт та сплати ПДВ на виконані роботи.
Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
В пункті 6.2.7 договору учасниками правочину узгоджено, що підрядник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvsaes@mgw.zp.ua.
Відповідно до пунктів 6.3.2 та 6.3.3 договору замовник зобов'язується прийняти виконані роботи по акту приймання виконаних робіт, здійснити оплату виконаних робіт згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.5 договору встановлено, що у випадку ненадання підрядником замовнику у встановлений Податковим кодексом України строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього договору на суму ПДВ. Після усунення підрядником перешкод, вказаних в ч. 1 п. 8.5 даного договору, та отримання замовником податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник перераховує підряднику несплачену суму ПДВ протягом 120 днів з моменту отримання податкової накладної.
Суду надані належні та допустимі докази виконання позивачем послуг в рамках договору №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2022 та прийняття відповідачем цих послуг без будь-яких претензій. Також надані квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9231751225 від 14.09.2020 на суму 176.832,60 грн (по акту №11 від 31.08.2020), за № 9246183141 від 28.09.2020 на суму 511.628,28 грн (по акту №14 від 17.09.2020) та за №9372422463 від 19.02.2021 на суму 923.581,50 грн (по акту №22 від 20.10.2020).
Матеріали справи містять листування між сторонами щодо виконання зобов'язань, зокрема за договором 04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020, в яких учасники правочину повідомляли однин одного про порушення строків оплати, про затримку реєстрації податкових накладних, дефіцит грошових коштів для погашення заборгованості, відсутність доказів реєстрації податкових накладних.
Також суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості наданих послуг та сплати ПДВ на загальну суму 1.507.662,13 грн (вартість виконаних за договором робіт з ПДВ фактично склала 1.611.592,38 грн), що в свою чергу спростовує твердження відповідача про його необізнаність щодо виконання позивачем зобов'язань по реєстрації податкових накладних.
Доказів повідомлення відповідачем позивача про зменшення в односторонньому порядку ціни договору на суму ПДВ у зв'язку ненаданням підрядником замовнику у встановлений Податковим кодексом України строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, суду не надано.
Стосовно заперечень відповідача щодо порушення позивачем зобов'язань в частині надіслання замовнику зареєстрованих податкових накладних та як наслідок відсутності у нього обов'язку зі сплати суми ПДВ, суд зазначає наступне:
Як зазначалося вище у п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Таким чином, відповідач, як замовник робіт, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.
Крім того, дії відповідача щодо часткової оплати як вартості виконаних робіт, так і сплати ПДВ свідчать про прийняття відповідачем факту прострочення реєстрації позивачем податкових накладних та наявності у замовника правових підстав для розрахунку.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 103.930,25 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3.843,99 грн за період з 20.06.2021 по 12.09.2022 та інфляційні втрати у розмірі 24.569,11 грн за період з липня 2021 по вересень 2022 (14 місяців).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період (з липня 2021 по серпень 2022 включно 14 місяців) складає 24.576,11 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж перераховано судом, вимога позивача щодо 24.569,11 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача про неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат за вересень 2022 є безпідставними, оскільки, як вже зазначалося судом, розрахунок виконано за 14 повних місяців з липня 2021 по серпень 2022 включно, а не як помилково вважає відповідач і за вересень 2022 року.
Також суд визнав неправильним розрахунок 3% річних, оскільки позивачем не прийнято до уваги положення ст. ст. 251, 253, 254 ЦК України, якими встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Позивач розрахунок 3% річних здійснює з 20 червня 2021 року, втім це є неділя, таким чином останнім днем виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт та ПДВ є 21.06.2021, прострочення починається з 22.06.2021.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%21.06.202112.09.2022448103930,253826,91
Таким чином вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 3826,91 грн, в решті вимоги про стягнення 3% річних (в сумі 17,08 грн) слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2.480,68 грн (132.326,27 грн (задоволено) : 132.343,35 грн (заявлено) х 2481,00 грн (сплачений судовий збір).
Решта судового збору у розмірі 0,32 грн залишається за позивачем.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять докази сплати позивачем судового збору в загальному розмірі 4.167,00 грн, в той час, як у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2.481,00 грн. Таким чином позивачем зайво сплачений судовий збір у розмірі 1.686,00 грн.
Відповідно до ч 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
З огляду на зазначене, зайво сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1.686,00 грн буде повернутий його платнику після звернення з відповідним клопотанням до суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9.000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги №01/09-22 від 05.09.2022, Акт здачі-приймання послуг №1-г від 12.09.2022.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу юридичних та інформаційних послуг, обумовлених цим договором, а саме: послуги з ознайомлення та аналізу документів необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020, укладеного між ТОВ «Запоріжгранітбуд» і ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС».
Пунктом 4.1 договору встановлено, що послуги за цим договором надаються Адвокатом Клієнту на платній основі. Вартість послуг складає 9.000,00 грн.
Відповідно до Акту здачі-приймання послуг від 12.09.2022 №1-г адвокатом Кириченко Р.В. надані наступні послуги:
№ Найменування наданих послугВартість
1юридичний аналіз та консультація по договору №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020 р1500 грн 00 коп.
2ознайомлення та аналіз документів необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором (всі первинні документи, листування між сторонами по Договору)2500 грн 00 коп.
3підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №04/06-20/1-121-13-20-09628 від 11 серпня 2020 року5000 грн 00 коп.
Всього:9000 грн 00 коп.
Загальна вартість наданих за Договором послуг складає 9 000 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок (без урахування участі Адвоката в судових засіданнях).
Підписанням цього Акту Клієнт підтверджує відсутність будь-яких претензій зі свого боку, щодо змісту, кількості, вартості та якості наданих послуг.
Як свідчать матеріали справи, послуги, які перелічені в Акті приймання-передачі від 12.09.2022, були виконані, а саме: подано до суду відповідну позовну заяву.
Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті здачі-приймання послуг від 12.09.2022 №1-г, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, оскільки вважає, що ознайомлення та аналіз документів, необхідних для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором (вартість 2500,00 грн) вже входить в юридичний аналіз та консультацію по договору №04/08-20/1-121-13-20-09628 від 11.08.2020, тобто зазначені роботи є тотожними. Також зазначав, що заявлена до стягнення сума є неспівмірною щодо складності даної справи. У зв'язку із цим відповідач просить суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті здачі-приймання послуг №1-г від 12.09.2022 до Договору про надання правової допомоги № 01/09-22 від 05.09.2022, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 01/09-22 від 05.09.2022.
Разом із тим, суд зауважує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт та сплати ПДВ. При цьому, відповідач проти наявності господарських правовідносин між сторонами, виконання позивачем послуг на вказану у позові суму не заперечив. Заперечення зводились лише щодо невиконання позивачем зобов'язань щодо направлення відповідачу зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН.
Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Судова практика з розгляду аналогічної категорії справ є сталою.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 7.500,00 грн від попередньо заявленої суми (9.000,00 грн), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 1.500,00 грн покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ТОВ «ЗАПОРІЖГРАНІТБУД» до відповідача ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 132.343,35 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, буд. 133, місто Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГРАНІТБУД» (69097, місто Запоріжжя, вул. Лахтінська, буд. 17/27, ідентифікаційний код 39698620) 103.930,25 грн (сто три тисячі дев'ятсот тридцять грн 25 коп.) заборгованості, 24.569,11 грн (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн 11 коп.) інфляційних втрат, 3.826,91 грн (три тисячі вісімсот двадцять шість грн 91 коп.) 3% річних, 2.480,68 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят грн 68 коп) судового збору, 7.500,00 грн (сім тисяч п'ятсот грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 3% річних у розмірі 17,08 грн.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 0,32 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1.500,00 грн покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 січня 2023 року.
Суддя О.В. Федорова