номер провадження справи 28/94/22
17.01.2023 Справа № 908/2156/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд. 137; адреса для листування: 69076, м.Запоріжжя, вул.Василя Сергієнка, буд. 7)
до відповідача фізичної особи-підприємця Висоцької Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» з позовом до фізичної особи-підприємця Висоцької Валентини Григорівни про стягнення 10.774,69 грн заборгованості.
В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання у період з листопада 2020 по квітень 2021 в рамках договору №390 від 01.10.2002, внаслідок чого виникла заборгованість. В прохальній частині позову позивач просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2156//22, присвоєно справі номер провадження 28/94/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 01.12.2022.
Ухвала суду від 01.11.2022 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 11.11.2022, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2156/22 та надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції щодо заявленого предмету спору.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.01.2023, оскільки суд визнав матеріали справи достатніми для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
01 жовтня 2002 року між Концерном «Міські теплові мережі» (далі-постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Висоцькою Валентиною Григорівною (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 390 на відпуск теплової енергії в гарячій воді (далі - договір).
Відповідно до умов договору Заявник бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за діючими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (копія договору з додатками надається).
Договором визначено, що його укладено для об'єктів - нежиле приміщення № 210, літ. А-9, загальною площею 92,4 кв.м., що знаходяться по вулиці Хортицьке шосе, буд. 12 в місті Запоріжжі та нежитлове приміщення № 285 першого поверху (літера А-9), загальною площею 33,5 кв.м., яке розташоване по вулиці Хортицьке шосе, буд. 12 в місті Запоріжжі, (далі - об'єкт теплопостачання).
Об'єкти теплопостачання належать відповідачу на праві приватної власності на підставі договору № 104 купівлі - продажу об'єкта права комунальної власності від 30.05.2006 та договору № 103 купівлі - продажу об'єкта права комунальної власності від 30.05.2006 (копії Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно та договору №104 купівлі - продажу об'єкта права комунальної власності від 30.05.2006 додаються).
За таких обставин відповідач є законним користувачем зазначених об'єктів нерухомості та несе цивільну та адміністративну відповідальність щодо його використання.
Розподіл теплової енергії спожитої будинковим приладами обліку, згідно з «Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житла та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» і затверджені Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству (КТМ 204 УКР. 244-94 від 1998 року), здійснюється пропорційно договірним навантаженням, з урахуванням годин роботи теплового обладнання споживачів.
Величина теплового навантаження на опалення житлової частини будинку та інших споживачів за адресою: б-р. Будівельників, 8 складає 558589,52 кал/год.
Величина теплового навантаження на опалення житлової частини будинку та інших споживачів за адресою: вул. Хортицьке шосе, 12 складає 231387,14 кал/год.
На виконання умов договору позивач відпустив теплову енергію на потреби опалення в період з листопада 2020 по квітень 2021 року на загальну суму 10 774,69 грн.
Згідно п. 3.2 договору № 390 від 01.10.2002 на відпуск теплової енергії у гарячій воді споживач здійснює оплату платіжних документів, пред'явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.
Споживач взяв на себе зобов'язання щомісяця приймати та сплачувати за поставлену теплову енергію відповідно до встановлених тарифів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок КОНЦЕРНУ згідно з п. 5.1. договору № 390 від 01.10.2002.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 12 та б-р. Будівельників, б. 8 в якому знаходяться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021р. відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м.Запоріжжі.
В період з листопада 2020 по квітень 2021 р. рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії в необхідній кількості примірників були направлені на адресу споживачу поштовою кореспонденцією (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача додані до матеріалів справи).
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну не надані, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Заперечень саме на акти приймання - передачі теплової енергії споживачем не надавались та в судовому порядку не оскаржувались.
Пунктом 7.1., 7.2 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:
- прийняття рішення Господарським судом;
- ліквідації сторін.
На момент подання заяви жодних заяв про припинення дії договору від споживача не надходило.
Таким чином, договір є діючим та таким, що підлягає виконанню сторонами.
Згідно Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до Правил споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).
Жодних оплат у зазначений період відповідач не вносив, тому сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 10 774,69 грн. (розрахунок основного боргу додається).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 390 від 01.10.2002 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Позивач підставою для звернення з позовом зазначав порушення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання за період з листопада 2020 по квітень 2021 в рамках договору № 390 від 01.10.2002 на загальну суму 10744,69грн.
Суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер'єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.
Необхідно відзначити, що внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно п. 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство, яке регулює відносини пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, (надалі - Порядок відключення від 22.11.2005 №4).
Порядком відключення від 22.11.2005 № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 внесено зміни до Порядку відключення від 22.11.2005 № 4, які унеможливили відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють відключення лише будинку в цілому.
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від 22.11.2005 № 4 процедури.
При цьому тип приміщення (житлове/нежитлове) у цьому питанні не має значення, оскільки об'єкти теплопостачання є вбудованими у багатоквартирний будинок, тип вбудованого у багатоквартирний будинок приміщення не впливає на порядок його відключення від мережі централізованого опалення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2020 у справі № 908/1349/19.
Відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії та гарячої води на суму 10744,69 грн, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 10744,69 грн основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до фізичної особи-підприємця Висоцької Валентини Григорівни про стягнення 10744,69 грн задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Висоцької Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_2 у Філії - АТ «Укрексімбанк», код МФО 322313) 10 744,69 грн (десять тисяч сімсот сорок чотири гривні 69 коп) основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Висоцької Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_3 ПАТ АБ «Укргазбанк», код МФО 320478) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.01.2023 року.
Суддя О.В. Федорова