номер провадження справи 28/96/22
17.01.2023 Справа № 908/2151/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі суду судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ЕНЕРГО СЕРВІС» (21001, місто Вінниця, вул. Коцюбинського, 20)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-ЕЛЕКТРО» (69063, місто Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 107)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «БУД ЕНЕРГО СЕРВІС» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-ЕЛЕКТРО» про стягнення 251.788,32 грн основного боргу та 61.625,98 грн (пені, 3% річних та інфляційних втрат).
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №2420 від 24.01.2022, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 251.788,32 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
В позові позивач просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2151/22, присвоєно справі номер провадження 28/96/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 01.12.2022.
Сторони належним чином повідомлені про порушення провадження у справі, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення.
Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який на даний час продовжено.
Суд враховує, що у зв'язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану строки, визначені законом, за наявності відповідних обставин та поважних причин, можуть бути продовжені (поновлені).
Сторони не позбавлені права звернення до суду з відповідними заявами про продовження процесуальних строків чи відсутності заперечень щодо розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.
08.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву на позов, в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що 31.01.2022 позивач перерахував передоплату у розмірі 251.788,32 грн. Враховуючи пункт 5 Специфікації №1, кінцевий строк поставки товару становить 01.04.2022. Втім, в пункті 7.3 договору сторони погодили та зафіксували, що при настанні обставин непереборної сили, строки, відведені на виконання цього договору, будуть автоматично продовжені на період дії цих обставин, якщо сторонами не буде обумовлено інше. Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення основного боргу та застосування до відповідача положень ст. ст. 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із частиною четвертою статті 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до частин 6-8 статті 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд в ухвалі від 01.11.2022 встановив граничний строк для надання відповідачем своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог - до 01.12.2022. Як свідчать матеріали справи відповідач примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/2151/22 отримав 01.12.2022, приймаючи до уваги положення ст. 165 ГПК України, п'ятнадцятиденний строк на подачу відзиву спливає 16.12.2022.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність поважних причин щодо пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, в зв'язку з чим суд задовольняє клопотання відповідача на поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.
20.12.2022 судом від позивача отримано письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог та заяву про продовження процесуального строку для надання пояснень. В обґрунтування доводів позивач посилався на ведення в Україні воєнного стану та обмеження в подачі електроенергії на території області його розташування. В поясненнях позивач зазначив, що просить суд стягнути з ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» 313.414,30 грн, з яких: 251.788,32 грн основний борг, 51.185,40 грн пеня, 3.642,30 грн 3% річних та 6.798,28 грн інфляційні втрати. Зауважив, що через усні домовленості сторін щодо відстрочення виконання відповідачем зобов'язань нарахування штрафних санкцій позивачем здійснено з 18.04.2022, тоді, як відповідно до умов договору необхідно було нараховувати з 02.04.2022.
Суд визнав доводи позивача щодо пропущення строку на надання пояснень поважними, надані позивачем пояснення прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача судом не отримані.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Беручи до уваги введення в Україні воєнного стану та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Федорової О.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.01.2023.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи рішення прийнято без його проголошення - 17.01.2023.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД ЕНЕРГО СЕРВІС» (покупець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС-ЕЛЕКТРО» (постачальник, відповідач у справі) 24.01.2022 уклали договір поставки №2420 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар електротехнічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти цей товар то своєчасно здійснити його оплату на умовах визначених даним договором та Специфікаціями.
Вартість товару визначається у кожній окремій Специфікації на поставку Товару. Вартість товару може бути змінена лише за погодженням сторін, шляхом підписання Специфікації або Додаткової угоди до Договору (п. 4.1. договору).
Пунктом 4.3.1. договору встановлено, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 70% від загальної вартості товару, визначену у відповідній Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання відповідної Специфікації на підставі рахунка-фактури постачальника.
Пунктом 4.3.2. договору встановлено, що покупець проводить остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної вартості товару, визначеному у відповідній Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність товару до поставки на підставі рахунку-фактури постачальника.
Постачальник зобов'язаний поставити та передати у розпорядження покупця товар у строки та умовах визначених у Специфікації.
В момент приймання-передачі товару, представник покупця зобов'язаний надати постачальнику оригінал належним чином оформленої відповідно до вимог законодавства довіреності на отримання ТМЦ (п. 5.6. договору).
В Специфікації №1 до договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити комплектний розподільчий пристрій КМ-1Ф УЗ у кількості 1 штуки загальною вартістю 359.697,60 грн з ПДВ.
В п. 4 Специфікації сторонами узгоджені умови оплати:
- попередня оплата у розмірі 70% Від загальної вартості товару протягом трьох календарних днів з дати підписання цієї Специфікації на підставі рахунку-фактури від постачальника;
- остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної вартості товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті протягом трьох календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність товару для поставки.
Пунктом 5 Специфікації встановлено, що термін виготовлення товару: 60 робочих днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати у розмірі 70% від загальної вартості) з правом дострокової поставки за погодженням покупцем.
Пунктом 6 Специфікації встановлені умови поставки: ЕХW,склад постачальника, згідно «Інкотермс-2010». Поставка здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту закінчення терміну виготовлення товару.
Як свідчать матеріали справи позивач, на виконання п. 4 Специфікації перерахував відповідачу 70% попередньої оплати у розмірі 251.788,32 грн, про що свідчить платіжне доручення №2949 від 31.01.2022.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором позивач 23.06.2022 направив на його адресу претензію №23-06/432 з вимогою негайно поставити вже оплачений товар або повернути суму авансу. Попереджено, що у разі невиконання позивач буде вимушений звернутися з позовом до суду.
27.09.2022 на адресу відповідачу була направлена вимога №27-09/720 про повернення протягом семи днів попередньої оплати за товар у розмірі 251.788,32 грн.
Претензія та вимога залишені відповідачем без реагування, товар не поставлений, сума попередньої оплати в добровільному порядку не повернута.
Невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №2420 від 24.01.2022 щодо поставки товару або повернення отриманого авансу стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо перерахування на користь відповідача 70% вартості товару, що складає 251.788,32 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки комплектного розподільчого пристрою КМ-1Ф УЗ у кількості 1 штуки загальною вартістю 359.697,60 грн з ПДВ.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суду надані докази звернення позивача з вимогою №27-09/720 від 27.09.2022 до відповідача про повернення суми попередньої оплати.
Доказі добровільного повернення отримання відповідачем грошових коштів (70% вартості товару) суду не надано.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної поставки товару або повернення попередньої оплати, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 251.788,32 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Щодо посилань відповідача на п. 7.1, 7.3 договору та на обставини непереборної сили - військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, який діє по теперішній час, господарський суд зазначає наступне.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили: пожежі, повені, вибуху, шторму, епідемії, інших стихійних явищ, а також війни чи військових дій у регіоні, запровадження карантину, надзвичайного стану; або у випадку діяльності або бездіяльності третіх сторін, прийняття владними структурами правових актів, що роблять неможливим виконання цього договору через надзвичайний характер цих обставин.
Сторона, для якої створюється неможливість належного виконання договірних обов'язків, повинна негайно в письмовому вигляді інформувати іншу сторону про настання та припинення обставин, які не дозволяють належним чином виконувати свої зобов'язання (п. 7.2 договору).
Пунктом 7.3. договору встановлено, що при настанні зазначених обставин, строки, відведені на виконання цього договору будуть автоматично продовжені на період дії цих обставин, якщо сторонами не буде обумовлено інше.
Належним підтвердженням дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Крім того, відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов'язання за Договором №2420.
Суд констатує, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови договору щодо порядку та строків поставки товару, тощо. Також відповідач не повернув на вимогу позивача отриману суму попередньої оплати. Окрім цього, судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
Також в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за Договором №2420 від 24.01.2022, шляхом видачі відповідного сертифіката, як то передбачено п. 7.2 договору.
За порушення відповідачем строків поставки товару позивач, посилаючись на п. 13.2 договору, просив стягнути 51.185,40 грн пені за період прострочення з 18.04.2022 по 10.10.2022.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Аналіз умов договору свідчить про відсутність пункту 13.2, на який посилається позивач як на підставі нарахування пені.
Втім, в п. 8.2 договору сторонами узгоджено застосування до постачальника штрафних санкцій у разі порушення ним строків поставки.
Так, згідно з п. 8.2 договору постачальник у випадку прострочення поставки або недопоставки товару у строки, які зазначені у Специфікації на окрему партію товару, сплачує покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.
Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у розпорядження покупця товар у строки та умовах визначених у Специфікації.
В пункті 5 Специфікації сторонами погоджений термін виготовлення товару, а саме 60 робочих днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати у розмірі 70% від загальної вартості) з правом дострокової поставки за погодженням покупцем.
Як було зазначено вище позивач на виконання умов договору та Специфікації №1 31.01.2022 перерахував 70% вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №2949 від 31.01.2022.
Таким чином, враховуючи умови п. 5 Специфікації №1 граничний строк поставки товару становить - 25 квітня 2022 року.
Позивач дійшов неправильного висновку, що строк поставки товару в рамках договору №2420 від 24.01.2022 становить 01.04.2022, оскільки учасниками правочину узгоджено, що строк рахується в робочих днях, а не в календарних, як вважає позивач.
Також позивач при розрахунку пені не врахував, що умовами п. 8.2 договору сторонами узгоджено нарахування пені на вартість несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до специфікації №1 до договору постачальник зобов'язався поставити позивачу комплектний розподільний пристрій загальною вартістю 359.697,60 грн.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, яка нарахована на загальну вартість непоставленого товару, суд встановив, що сума пені за період прострочення з 26.04.2022 по 10.10.2022 складає 71.545,33 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж перераховано судом, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 51.185,40 грн задовольняються судом.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.
2*Ставка НБУ25.04.202210.10.2022168359697,671545.33
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3.642,30 грн за період з 18.04.2022 по 10.10.2022 (176 днів) та інфляційні втрати у розмірі 6.798,28 грн за травень 2022.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВС від 30.01.2019 року у справі №922/175/18).
Порушення відповідачем умов договору щодо повернення суми попередньої оплати є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12 квітня 2017р. у справі № 3-1462гс16)
Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції по причині форс-мажорних обставин та неправомірність застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, які не є штрафними санкціями.
Як було встановлено судом вище, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару настав 25 квітня 2022 року, прострочення починається з 26 квітня 2022 року.
Розрахунок 3% річних є неправильним у зв'язку з невірним визначенням дати прострочення виконання відповідачем зобов'язань.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що сума 3% річних за період прострочення з 26.04.2022 по 10.10.2022 складає 3476,75 грн. позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті вимог про стягнення 3% річних (у розмірі 165,55 грн) суд відмовляє.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%25.04.202210.10.2022168251788,323476.75
Розрахунок інфляційних витрат є правильними та виконаними з дотриманням вказаних норм права, тому вимоги позивача щодо інфляційних втрат у розмірі 6798,28 грн за травень 2022 судом задовольняються.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної поставки товару або повернення отриманої попередньої оплати не надав, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, доведеними та підлягають частковому задоволенню.
Заперечення відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, умов п. 7.1. та п. 7.3 договору та, як наслідок, відсутності підстав для виконання ним умов договору та безпідставності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат судом спростовані.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4.698,73 грн. Решта судових витрат у розмірі 2,48 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ЕНЕРГО СЕРВІС» до товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-ЕЛЕКТРО» про стягнення 313.414,30 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-ЕЛЕКТРО» (69063, місто Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 107, ідентифікаційний код 40905126) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ЕНЕРГО СЕРВІС» (21001, місто Вінниця, вул. Коцюбинського, 20, ідентифікаційний код 38717296) 251.788,32 грн (двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот вісімдесят вісім грн 32 коп) попередньої оплати, 51.185,40 грн (п'ятдесят одну тисячу сто вісімдесят п'ять грн 40 коп) пені, 6.798,28 грн (шість тисяч сімсот дев'яносто вісім грн 28 коп) інфляційних втрат, 3.476,75 грн (три тисячі чотириста сімдесят шість грн 75 коп) 3% річних, 4.698,73 грн (чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім грн 73 коп) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 3% річних в розмірі 165,55 грн.
4. Судовий збір у розмірі 2,48 грн покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 січня 2023 року.
Суддя О.В. Федорова