номер провадження справи 24/23/22
19.12.2022 Справа № 908/257/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/257/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГетманГлобал” (вул. Дмитра Кедріна, буд. 44, офіс 4, м. Дніпро, 49008, ідентифікаційний код 34735259)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування” (вул. Герцена, буд. 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування” (вул. Камяногірська, буд. 1, прим. 63, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код ВП 26337174)
про стягнення 69052,88 грн.
за участю представників:
від позивача: Архипов А.С., довіреність від 15.07.2021 № 1119 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Синюк С.Л., адвокат, ордер серія АІ № 1056874 від 20.04.2022 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”)
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГетманГлобал” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Просто-страхування” про стягнення страхового відшкодування в сумі 58490,00 грн., пені в сумі 1064,52 грн., інфляційних витрат у сумі 7281,15 грн., три процента річних у сумі 2216,21 грн.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. Між ТОВ “ГЕТМАНГЛОБАЛ” та ПрАТ “ПРОСТО-страхування” 04.01.2020 був укладений договір PKS № 2000024 добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля. За умовами договору страховою компанією прийнято під страховий захист автомобіль Ravon, модель R2, державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу. 01.08.2020 у місті Києві на перехресті вулиці Попудренка та проспекту Юрія Гагаріна відбувся страховий випадок, при якому застрахований автомобіль, було пошкоджено у результаті ДТП. Подія сталася коли застрахований автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зіткнувся з автомобілем Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення належний позивачу автомобіль Ravon, модель R2, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав пошкодження. На виконання умов Договору, позивачем було повідомлено відповідача про подію, надано копії відповідних документів Представник відповідача Василенко О.В. 03.08.2020 проводив огляд пошкодженого автомобіля Ravon, модель R2, державний номерний знак НОМЕР_1 , про що ним було складено акт технічного стану. З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, позивач звернувся до СТО ФОП Сінькевич О.С., від якого було отримано рахунок № 2833/04/08/20 від 04.08.2020 на суму 57840,00 грн. та в зв'язку з виявленням прихованих пошкоджень рахунок № 2833/07/09/20 від 07.09.2020 на суму 4290,00 грн. Загальна сума складає 62130,00 грн. Також, між позивачем та ФОП Сінькевич О.С. було складено два акти виконаних робіт: № 2833/04/08/20 від 18.08.2020 та № 2833/07/09/20 від 09.09.2020. Розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП становить 62130,00 грн. Франшиза на рівні 2% від страхової суми становить 3640,00 грн. Таким чином, відповідач повинен сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 58490,00 грн. Позивачем 23.09.2020 подано відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування, але останнім не було повідомлено про прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування та не проведено жодних виплат. За порушення відповідачем строків сплати страхового відшкодування позивачем нараховано пеня за 182 дні у розмірі 1064,52 грн., інфляція у розмірі 7281,15 грн за період листопад 2020 року - грудень 2021 року та 3% річних в сумі 2216,21 грн. за період з 14.10.2020 по 17.01.2020 року. Позов обґрунтовано, зокрема, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 625, 900, 979, 990 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування»
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 01.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/257/22 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/23/22. Судове засідання для розгляду справи призначено на 02.03.2022 о 09год. 30 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2022 справа № 908/257/22, у зв'язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, відкладено розгляд справи, дата та час судового засідання не визначена.
15.04.2022 на електронну пошту господарського суду Запорізької області від ПрАТ “ПРОСТО-страхування” надійшов відзив на позовну заяву від 20.04.2022 № 138-146494, в якому відповілач вважає, що позивач безпідставно зазначає про порушення з боку Страховика умов Договору страхування та не виплату страхового відшкодування з огляду, зокрема на те, що АТ «ПРОСТО-страхування» не було надано всіх вхідних документів по страховому випадку, не надано для огляду пошкодженого ТЗ Страховиком і складання Акту огляду, не надано всіх документів для визначення обставин, причин, розміру і характеру заподіяного збитку та визнання Страховиком події страховим випадком, АТ «ПРОСТО-страхування» не мало правових підстав для прийняття рішення по справі та проведення виплати страхового відшкодування, строк для прийняття рішення по справі для Страховика не настав, а тому порушення в його діях відсутні. В свою чергу, з урахуванням того, що позивач стверджує , що ТЗ Ravon, державний номер НОМЕР_1 , ніби відновлений, не надаючи транспортний засіб для огляду на підтвердження вказаного, як і не надаючи доказів оплати проведеного ремонту, не пред'явлення Страховикові пошкодженого ТЗ для огляду (повторного огляду) до проведення ремонту взагалі є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до положень пілп. 1 п. 2.11.3.10 договору, як і невиконання та/або порушення Страхувальником зобов'язань, умов, зазначених у договорі відповідно до підп. 13 п. 2.11.3.10. З урахуванням того, що основні вимоги є безпідставні, штрафні санкції, судові витрати задоволенню також не підлягають, невірний і період обрахунку, оскільки відповідачу не були надані всі документи для прийняття рішення по справі. Крім того, звертав увагу суду, на те, що Запорізька філія ПрАТ «ПРОСТО-страхування» не є юридичною особою, тому, на його думку, даний спір повинен розглядатися за місцем знаходження ПрАТ «ПРОСТО-страхування». У відповідності до ст. ст. 123, 126 ГПУ України зазначив про орієнтований розрахунок понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 10000,00 грн. Просить суд в позові відмовити.
Ухвалою суду від 08.07.2022 призначено судове засідання на 31.08.2022 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 31.08.2022 відкладено розгляд справи на 26.09.2022 о 12 год. 30 хв., визначено розгляд справи № 908/257/22 в судовому засіданні 26.09.2022 здійснювати з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
Ухвалою від 21.09.2022 судове засідання у справі № 908/257/22 перенесено на 03.10.2022 о 12 год. 50 хв., визначено розгляд справи в судовому засіданні здійснювати з використанням системи відеоконференцзв'язку “EASYCON”.
Судом оголошувалися перерви до 24.10.2022, до 07.11.2022, до 21.11.2022.
Ухвалою суду від 16.11.2022 судове засідання у справі № 908/257/22 перенесено на 19.12.2022 о 10 год. 20 хв.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 19.12.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.
В засіданні 19.12.2022 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
04 січня 2020 року між ТОВ «ГетманГлобал» та АТ «ПРОСТО-страхування» в особі Запорізької філії, яка розташована у м. Запоріжжя, було укладено договір добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля РKS № 2000024 (далі - Договір), за умовами якого страховою компанією прийнято під страховий захист автомобіль Ravon, модель R2, державний номер НОМЕР_1 (надалі - договір).
Згідно з п. 1.10 укладеного Договору, страхова компанія взяла на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, в межах страхової суми, що становить 182000,00 грн.
Відповідно до п. п. 1.8., 1.8.1 укладеного Договору виплати страхового відшкодування у разі пошкодження автомобіля проводяться без вирахування зносу.
Згідно з п. 1.13 Договору розмір безумовної франшизи при пошкодженні автомобіля, становить 2% від страхової суми.
Тобто, страхова компанія при настанні страхового випадку ДТП повинна здійснити страхові відшкодування у розмірі збитків спричинених страховим випадком у межах страхової суми за вирахуванням 2% франшизи.
01.08.2020 у місті Києві на перехресті вулиці Попудренка та проспекту Юрія Гагаріна відбувся страховий випадок, при якому застрахований автомобіль, було пошкоджено у результаті ДТП. Подія сталася коли застрахований автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зіткнувся з автомобілем Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення належний позивачу автомобіль Ravon, модель R2, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав пошкодження.
Відповідно до умов укладеного Договору 01.08.2020 страховика було письмово повідомлено про подію.
Як зазначає позивач одночасно відповідачу було надано копії: полісу, свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля Ravon, модель R2, державний номер НОМЕР_1 , матеріали складених поліцією на місці ДТП, посвідчення водія ОСОБА_1 тощо.
Відповідно до п. 2.11.4.2 додатку № 2 до договору Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування Страхувальнику.
З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, позивач звернувся до СТО фізичної особи-підприємця Сінкевич О.С.
ФОП Сінкевич було складено рахунок № 2833/04/08/20 від 04.08.2020 на суму 57840,00 грн. та в зв'язку з виявленням прихованих пошкоджень рахунок № 2833/07/09/20 від 07.09.2020 на суму 4290,00 грн. Загальна сума складає 62130,00 грн.
Після проведення відновлювального ремонту між позивачем у справі та ФОП Сінкевич О.С. було підписано два акти виконаних робіт: № 2833/04/08/20 від 18.08.2020 та № 2833/07/09/20 від 09.09.2020.
23.09.2020 позивачем подано заяву на виплату страхового відшкодування з додаванням рахунків, актів виконаних робіт та фотографії транспортного засобу після проведення відновлювального ремонту, відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 58490,00 грн.
Згідно п. 2.11.4.3 Договору Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачені договором строки.
Пунктом 2.8.2.3. договору встановлено, що у випадку пошкодження застрахованого автомобіля виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 календарних днів, починаючи з дня надання страхувальником страховику останнього із всіх необхідних документів визначених у п. 2.7.1.5 договору.
Позивач у позові посилається на те, що останні документи страховику щодо страхового випадку надано 23.09.2020, що підтверджується копією листування з електронної пошти.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування позивач зі скаргою звертався до Національного банку України, як регулятора діяльності страхових компаній.
У відповіді на скаргу Національним банком України зазначено, що листами від 28.09.2020 №04-146494 та від 16.02.2020 №04-367 страховиком було повідомлено ТОВ «ГетманГлобал» про необхідність надання пошкодженого транспортного засобу на огляд, надання документів на підтвердження передання в оренду/прокат/лізинг транспортного засобу Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 , а також надання вичерпної інформації щодо останнього користувача транспортним засобом. Після отримання зазначеної інформації, страховиком буде прийнято рішення за страховою справою у строки, визначені умовами договору.
Матеріали справи містять лист позивача вих. №05/03 від 05.03.2021 (з доказами направлення відповідачу), в якому було зауважено про неотримання від відповідача запиту про надання документів на підтвердження передання в оренду/прокат/лізинг пошкодженого транспортного засобу. Було зазначено відповідачу про відсутність обов'язку позивача повторно надавати будь-які документи.
В листі від 15.03.2021 позивач звертав увагу відповідача, що пошкоджені автомобілі, зокрема Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 повторно можна оглянути у місті Києві або у м. Дніпро.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати суми страхового відшкодування стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінивши представлені документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, Правилами добровільного страхування від нещасних випадків та умовами договору №2000024 серії РКS, який регулює дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивач підставою для звернення з позовом до суду зазначив неналежне виконання зобов'язань за договором №2000024 серії РКS від 04.01.2020.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 ст. 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Положеннями ст. 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Доказів визнання договору №2000024 серії РКS від 04.01.2020 недійсним або розірваним в судовому порядку сторонами не надано.
З огляду на викладене слідує, що, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Пунктом 2.7 договору визначено дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку, а також перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.
Згідно з п. 2.11.2.5 договору страхувальник має право повідомити страховика про настання події, що має ознаки страхової, в строк передбачений умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.7.2.5 договору для отримання страхового відшкодування, крім письмового повідомлення про подію, яка має ознаки страхової, страхувальник повинен надати страховику заяву про виплату страхового відшкодування та наступні документи з нижчезазначеного переліку, які є обґрунтуванням заяви про виплату страхового відшкодування, зокрема:
1) цей Договір;
2) свідоцтво про реєстрацію ТЗ;
3) посвідчення водія відповідної категорії Водія, який керував ТЗ на момент події, яка має ознаки страхової, документи, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4. цього договору, вказаним Водієм (такими документами можуть бути: договір оренди, лізингу, підряду, тощо);
4) документ або документи (довідки, протоколи, постанови, рішення, вироки, тощо), видані повноважним державним органом (посадовою особою), в яких зазначені:
- місце, дата, час, причини, обставини і наслідки події, дата і час надходження в зазначені органи (до посадових осіб) повідомлення про неї; опис застрахованого ТЗ (марка, модель, реєстраційний номер, номер кузову (шасі)); перелік пошкоджень і перелік його втрачених частин (при їхній утраті);
- повні імена й адреси постійного місця проживання (місця перебування) власників транспортних засобів, брали участь у події, і кожного учасника події (якщо вони встановлені), ступінь їхньої вини (якщо вина встановлена), у разі наявності у інших учасників події договорів страхування інших страховиків: серію, номер договорів страхування ОСЦПВВНТЗ, найменування та адресу страховиків;
- зміст правопорушення і прийняте по справі рішення про накладення адміністративного стягнення (у разі складання відносно особи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та/або притягнення (відмовив притягненні) особи до адміністративної відповідальності), або статті Кримінального кодексу України, за якими розпочате кримінальне провадження (у разі порушення кримінальної справи), інші відомості, що відповідно до норм чинного законодавства повинні бути зазначені в подібних документах:
- Поліс ОСЦПВВНТЗ або його копію ( у разі наявності) потерпілої Третьої особи;
- документи державної установи метеорологічної (сейсмологічної) служби або Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що підтверджують відомості про характер і час дії відповідного стихійного лиха або іншого небезпечного явища природи, якщо застрахований ТЗ пошкоджений внаслідок таких явищ.
5) документ або документи, що підтверджують розмір збитку (рахунки з СТО, платіжні документи тощо).
Згідно з п. 2.7.2.7 договору страхувальник зобов'язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що страховик складає Акт огляду, де фіксуються зазначені пошкодження, час і місце огляду ТЗ узгоджуються сторонами цього договору.
Пунктом 2.8.1 договору встановлено, що страхове відшкодування по ризиках «НЗ», «ПОШКОДЖЕННЯ», «ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ» виплачується після надання страхувальником страховику всіх необхідних документів по страховому випадку, визначених п. 2.7 цього договору, огляду пошкодженого ТЗ страховиком і складання акту огляду, визначення обставин, причин, розміру і характеру заподіяного збитку та визнання страховиком події страховим випадком. При цьому обов'язок надання документів, що обґрунтовують факт та причини настання страхового випадку і розмір збитків, покладається на страхувальника.
Матеріали справи містять докази надсилання позивачем на адресу відповідача (засобами електронного зв'язку) наступних документів: повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, матеріали складені поліцією на місці ДТП, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія, заяву про виплату страхового відшкодування, рахунки, акти виконаних робіт, фото пошкодженого авто.
Також суду наданий Акт технічного стану від 03.08.2020, в якому перелічені пошкодження застрахованого ТЗ. Зазначений Акт складено та підписано представником страховика (відповідача) Василенко О.В.
Відповідач факт отримання наведених вище документів від позивача не спростував. Також не зазначив про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або про відстрочення виплати, як то передбачено п. 2.11.3.6 договору. До того ж відповідач не висловив свою незгоду з розміром страхового відшкодування. Не надав суду доказів, які б свідчили про оскарження відповідачем заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.
Аналіз наведеного свідчить про виконання страхувальником зобов'язань за договором та направлення страховику в установлені строки необхідних документів для визнання події страховим випадком та прийняття рішення про виплату суми страхового відшкодування.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на невиконання страхувальником зобов'язання щодо не надсилання (не представлення) страховику документів, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4 цього договору (договір оренди, лізингу, підряду, тощо) та докази сплати позивачем вартості відновлювального ремонту ФОП Сінкевич О.С.
Суд звертає увагу відповідача, що умовами договору №2000024серії РКS від 04.01.2020 сторонами узгоджено, що будь-яка особа має право керувати застрахованим ТЗ. Пунктом 2.11.3.3 договору встановлено, що для з'ясування обставин, причин, розміру і характеру збитків, заподіяного застрахованому ТЗ, страховик має право направляти запити у відповідні компетентні органи, що можуть володіти необхідною інформацією, замовляти проведення незалежної експертизи, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Згідно з п. 2.211.3.4 договору страховик має право вимагати від страхувальника (вигодо набувача, водія) інформацію, необхідну для встановлення факту страхового випадку, обставин та причин його виникнення, а відповідно до п. 2.11.3.5 також має право проводити огляд та обстеження пошкодженого ТЗ.
Отже, виходячи з наведеного слідує, що у разі наявності сумнівів або недостатності доказів (наданих документів) відповідач наділений правом на вчинення дій для з'ясування та встановлення факту як настання страхового випадку так і розміру спричинених збитків, заподіяних застрахованому ТЗ внаслідок ДТП.
Відсутність доказів сплати позивачем вартості відновлювального ремонту не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо виплати страхового відшкодування.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач доказів на підтвердження вчинення ним дій (надсилання листів, запитів, вимог, тощо) для з'ясування фактичних обставин ДТП, встановлення страхового випадку, встановлення розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого авто суду не надав. Тобто, відповідач жодним чином не підтвердив свою правову позицію, не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.
Згідно з п. 1.10 договору страхова сума становить 182000,00 грн., а розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП становить 62130,00 грн. Франшиза 2% від загальної суми збитків 3640,00 грн.
Отже, сума страхового відшкодування, яку відповідач мав сплатити позивачу становить 58490,00 грн. (62130,00 грн. - 3640,00 грн.).
З огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування зазначених позивачем обставин, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов договору щодо строків виплати страхового відшкодування та наявність у позивача права на стягнення в судовому порядку грошової суми в заявленому в позові розмірі.
Суд звертає увагу відповідача на те, що положенням частини 3 статті 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Отже позивач правомірно визначив підсудність даного спору та звернувся до Господарського суду Запорізької області за місцем вчинення правочину та місцем перебування філії, яка укладала договір добровільного страхування наземного транспорту.
За порушення відповідачем строків сплати страхового відшкодування позивач, враховуючи положення п. 2.13.1 договору, просив стягнути пеню за період з 14.10.2020 (першого дня прострочення починаючи з кінцевої дати, коли мало бути здійсненне страхове відшкодування), до підписання позову - 17.01.2022, що становить 461 день, але нарахуванню підлягає пеня за шість; місяців прострочення, що складає 182 дні у розмірі 1064,52 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.13.1 договору встановлено, що за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі 0,01% від суми простроченої виплати страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБК, що діяла у період, за який нарахована пеня.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1064,52 грн є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2216,21 грн. за період з 14.10.2020 по 17.01.2022 та інфляційні втрати у розмірі 7281,15 грн. за період з листопада 2020 по грудень 2021 року (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Розрахунок інфляції та 3% річних позивачем виконаний у відповідності до вимог чинного законодавства України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі документальні докази, враховуючи положення ст. ст. 73-74 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.
Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов, судом відхилені з урахуванням наведених вище обставин.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2481,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» до приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Просто-страхування” (вул. Камяногірська, буд. 1, прим. 63, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код ВП 26337174) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4, ідентифікаційний код 34735259) - 58490 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 00 коп. пені, 7281 (сім тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 21 коп 3% річних та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16.01.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян