16 січня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2686/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оформлене листом від 04.02.2022 року за №2400-1708-8/5293 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу, як працівнику закладу охорони здоров'я, період служби в Радянській армії та навчання в Чернівецькому медичному інституті на лікувальному факультеті, що враховується для отримання виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню. Позивач вважає такі дії протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що нормами чинного законодавства України не передбачено зарахування до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, періоду служби у Збройних силах СРСР та період навчання у вищих навчальних закладах.
Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача складає 41 рік 07 місяців 12 днів (з урахування кратності 55 років 5 місяців 11 днів), в тому числі стаж працівника охорони здоров'я 31 рік 7 місяців 18 днів, що не дає йому права на призначення грошової допомоги на підставі п. 7.1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 через недостатність спеціального стажу (35 років), а тому йому правомірно відмовлено у виплаті цієї допомоги.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Позивач з 07.10.2021 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ, як одержувач пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.
01.02.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV прикінцевих положень до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
02.02.2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено в задоволенні заяви про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV прикінцевих положень до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю спеціального стажу. Зазначено що спеціальний стаж позивача складає 31 рік 7 місяців 18 днів.
04.02.2022 року відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні вказаної заяви, у зв'язку з відсутністю спеціального стажу.
Судом також досліджено розрахунок стажу (форма РС-право), у відповідності до якого до спеціального стажу "працівники охорони здоров'я" позивачеві зараховано 31 рік 07 місяців 18 днів.
При цьому період навчання у вищих/середніх навчальних закладах та проходження строкової військової служби загальною тривалістю 07 років 10 місяців 28 днів, в тому числі:
- з 18.11.1979 року по 15.12.1981 року - 02 роки 00 місяців 28 днів;
- з 01.09.1983 року по 30.06.1989 року - 5 років 10 місяців 00 днів, до спеціального стажу "працівники освіти та охорони здоров'я" позивача не зараховані.
Судом встановлено, що період з 01.08.1989 р. по 13.09.1989 р. на посаді лікаря інтерна зараховано до спеціального стажу.
Не погоджуючись з вказаним рішення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Переліком №909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота па яких дає право на пенсію за вислугу років" робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31 грудня 1959 року №135 та підпункту "а" пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.
Згідно пункту 4 зазначеного положення вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров'я в стаж роботи за фахом зараховується військова служба медпрацівників за фахом в складі Збройних Сил СРСР.
З даних трудової книжки позивача, суд встановив, що з 01.08.1979 р. по 11.11.1979 р. працював на заводі "Гравітон" на посаді випробувальника деталей та приборів 3-го розряду. 11.11.1979 позивач звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської армії. З 18.11.1979 р. до 15.12.1981 р. позивач проходив службу в Радянській армії. З 24.03.1982 р. до 30.11.1982 р. електромонтажник 2 розряду в 6 ПМК. З 26.11.1982 р. по 30.08.1983 р. зарахований слухачем підготовчого відділення Чернівецького медичного інституту. З 01.09.1983 р. по 30.06.1989 р. студент Чернівецького медичного інституту. З 01.08.1989 р. по 30.07.1990 р. проходження інтернатури на посаді лікаря - інтерна в обласній лікарні Чернігова
Суд зазначає, що спірними періодами у вказаній справі є зарахування періоду служби позивача в Радянській армії з 18.11.1979 р. до 15.12.1981 р. та зарахування періоду навчання з 01.09.1983 р. по 30.06.1989 р. в Чернівецькому медичному інституті.
Стосовно зарахування періоду служби в Радянській армії.
Так, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тобто відповідно до змісту наведеної норми, обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
Судом встановлено, що за даними трудової книжки позивача звільнено з посади випробовувача деталей та приборів 3 розряду з заводу "Гравітон" у зв'язку з призовом до лав Радянської армії.
Аналізуючи викладене вище період проходження служби в Радянській армії не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Водночас, вказаний період зарахований до страхового стажу позивача. Отже в цій частині позову слід відмовити.
Стосовно зарахування до спеціального стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, при визначенні спеціального стажу, врахував інтернатуру позивача до спеціального стажу.
Однак зарахування навчання в медичному університеті не підлягає задоволенню, оскільки позивач помилково ототожнює "стаж роботи, який дає право на трудову пенсію", про який йдеться в ст. 56 Закону № 1788 і до якого зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (п. "д" ч. 3 ст. 56 цього Закону), та "спеціальний стаж роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України", який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788.
Суд зауважує, що, ні п. "е" ст. 55 Закону № 1788, ні постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", ні Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, не містять правових норм, які б передбачали зарахування періоду навчання у вищому чи середньому спеціальному навчальному закладі до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788 та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, п. "е" ст. 55 Закону № 1788.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено в задоволенні заяви щодо призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя І.В. Маренич