про залишення позовної заяви без руху
16 січня 2023 року справа № 580/174/23
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чркаській області щодо припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі двох тисяч гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, а також щодо стягнення вже нарахованих та виплачених сум щомісячної добавки до пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відновити з 01 липня 2021 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі двох тисяч гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, з врахуванням раніше виплачених сум.
Під час вивчення позовної заяви суддя з'ясував, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
На підставі абз. 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Верховний Суд зазначив таке.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суддя зазначає, що у цій справі позивач у січні 2022 року звернулась до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням доплати до пенсії, передбаченої постановою КМУ № 713 від 14.07.2021.
Відповідач направив на адресу позивача лист від 07.02.2022 № 983-222/П-03/8-2300/22, в якому зазначив, що оскільки основний розмір пенсії після її перерахунку, на виконання рішення суду у справі № 580/5006/21, збільшився на 3818,26 грн, тому відсутні підстави для встановлення щомісячної доплати відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021.
Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав з листа від 07.02.2022.
Разом з тим, цей позов поданий в суд 10.01.2023, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення в суд.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, суддя відхиляє з огляду на те, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 640/18475/20).
Суддя враховує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 про застосування строків звернення до суду з позовом щодо пенсійних виплат.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Зважаючи, що у спірних правовідносинах позивач дізналась про порушення своїх прав саме з листа відповідача від 07.02.2022, доводи позивача, щодо не пропущенням строку звернення до суду є необґрунтованим. При цьому позивачем не доведено об'єктивної неможливості звернення в суд у шестимісячний строк з часу отримання вищевказаного листа.
Частинами 1-4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч наведеній нормі, заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску позивач не надав.
Зважаючи на встановлені строки на звернення до суду, позивач має надати відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вказані вище недоліки шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
Роз'яснити позивачеві, що встановлений в даній ухвалі строк на усунення недоліків може бути продовжений відповідно до вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК