про залишення позовної заяви без руху
16 січня 2023 року справа № 580/161/23
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку з 01.12.2019 та виплати пенсії ОСОБА_1 з встановленим обмеженням максимальним розміром на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати з 01.12.2019 та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без встановлення обмеження максимальним розміром на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. За рішенням суду розмір його пенсії був перерахований відповідачем на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, але при цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було протиправно встановлено обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Вважає дії відповідача по встановленню обмеження максимальним розміром пенсії протиправними.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було встановлено обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а саме листа, рішення тощо, яким позивачу повідомлено про перерахунок пенсії та її обмеження.
З урахуванням наведеного, суд зазначає про необхідність приведення позовної заяви у відповідність до вимог ч. 4 ст. 161 КАС України, шляхом надання до суду вказаних вище доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частинами 1, 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії з встановленням обмеження максимальним розміром на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.
Позивачем у позові не зазначено коли йому стало відомо про обмеження пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, як і не надано доказів, з яких суд може встановити коли позивачу стало відомо про такі обставини.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що пенсія є періодичним платежем, отже про неналежний її розмір позивач мав знати протягом часу її отримання. Особа, що отримує пенсію має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Судом враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №160/6430/20.
Разом з тим, жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано.
Частиною 1 статті 123 КАС України, передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абз. 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн.
Отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Позивач вказує, що звільнений від сплати судового на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до вказаних положень Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Крім того п. 9 ч.1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що звільненими від сплати судового збору є інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
З урахуванням наведених вимог Закону позивач не зазначив на підставі яких документів та вимог спеціального законодавства він є особою, яка прирівняна до інвалідів Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти чи має інші пільги щодо сплати судового збору.
Отже, в матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що позивач є суб'єктом, на якого розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160-162, частиною 1, 2 статті 169, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Сергій ГАРАНЬ