Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
16 січня 2023 р. № 520/8806/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39751280) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Національного антикорупційного бюро України в частині невиплати всіх сум, що належать ОСОБА_1 від Національного антикорупційного бюро України в день звільнення зі служби на посадах осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України;
- стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 02.09.2022 по день фактичного розрахунку (19.09.2022) в розмірі 43791,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно не виплачені суми, а саме добові за час перебування у відрядженні та прострочені виплати компенсації вартості за неотримане речове майно. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що оплата позивачу добових витрат на відрядження у розмірі 900,00 грн. за платіжним дорученням від 02.09.2022 року №1836 здійснена Казначейством України 16.09.2022 року. Наведений позивачем розмір середнього заробітку у розмірі 43791,00 грн є неспівмірним та непропорційним розміру добових витрат на відрядження у розмірі 900,00 грн та його стягнення у такому розмірі буде суперечити принципам розумності, справедливості та пропорційності. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача наголосив на протиправності дій відповідача. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, наказом "Про призначення по посаду, присвоєння спеціального звання, оголошення стажу роботи (служби) та грошове забезпечення ОСОБА_1 " № 12-П від 03.03.2022 позивача прийнято на службу до Національного антикорупційного бюро України та призначено на посаду детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів як такого, що пройшов за конкурсом, з іспитовим строком 6 (шість) місяців, з 04.03.2022.
В подальшому наказом "Про звільнення ОСОБА_1 " № 1148-Н від 31.08.2022
позивача звільнено зі служби на посадах начальницького складу Національного антикорупційного бюро України за підпунктом "і" пункту 64 (у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку).
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 02 вересня 2022 року, та виключено з кадрів Національного антикорупційного бюро України.
Під час служби у Національному бюро позивач у зв'язку зі службовою необхідністю відряджався до Харківської області терміном на 3 (три доби) на підставі наказів "Про відрядження" № 957-Н від 03.08.2022 та № 1079-Н від 19.08.2022.
В порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України позивачу в день звільнення з вини відповідача не виплачено всіх належних йому сум, в тому числі добових витрат на відрядження, у зв'язку чим відповідач відповідно до ст. 117 КзПП України повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Не погоджуючись із такими діями суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України, згідно з приписами якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19.
Таким чином, ключовими питаннями у цьому спорі є встановлення факту своєчасності проведення з працівником остаточного розрахунку при звільненні, у разі ж несвоєчасності такого розрахунку необхідним є з'ясування наявності вини роботодавця.
Позивач стверджує, що на момент його звільнення Національне антикорупційне бюро України працювало у штатному режимі, жодних перешкод для виконання вимог КЗпП України щодо повного розрахунку не існувало.
З цього приводу, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", визначено, що фінансове забезпечення Національного антикорупційного бюро України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Національного антикорупційного бюро України за рахунок будь-яких інших джерел забороняється, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги.
У п.п. 7, 12, 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 БК України Національне бюро віднесено до категорії головних розпорядників бюджетних коштів.
Аналіз цих норм свідчить про те, що відповідач є бюджетною установою, головним розпорядником бюджетних коштів, тому фінансове забезпечення його діяльності здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 1 ст. 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.
В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Відтак, розрахунково-касове обслуговування бюджетних рахунків Національного бюро як розпорядника бюджетних коштів здійснюється органами Казначейства.
Суд наголошує, що Національне антикорупційне бюро України позбавлено можливості самостійно здійснювати будь-які розрахункові операції з бюджетними коштами, у тому числі й здійснення платежів, оскільки казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюється Казначейством України.
Приписами частини 1 та частини 5 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету.
Матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2022 відповідачем взято бюджетні зобов'язання щодо виплати позивачу добових витрат на відрядження у розмірі 900,00 грн, які зареєстровані у органах Казначейства.
Відповідно до п. 1.2 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету та витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 відкриті асигнування - право, надане головним розпорядникам бюджетних коштів та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням узятих на облік бюджетних зобов'язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами єдиного казначейського рахунка.
Пунктом 5.1 цього Порядку передбачено, що відкриття асигнувань за захищеними видатками здійснюється на підставі помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) в перший робочий день місяця.
Після відкриття бюджетних асигнувань (01.09.2022), тобто виникнення права на здійснення платежів відповідно до узятих на облік бюджетних зобов'язань, 02.09.2022 відповідачем подано до Державної казначейської служби України платіжне доручення №1836, тобто у день звільнення позивача.
Відтак, суд дійшов висновку, що Національне антикорупційне бюро України як роботодавець вжило усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного виконання вимог ст. 116 КЗпП України у частині повного розрахунку з позивачем при звільненні, а саме 22.08.2022 взяло на себе відповідні бюджетні зобов'язання та після відкриття бюджетних асигнувань 02.09.2022 подало до Державної казначейської служби України платіжне доручення № 1836 щодо виплати позивачу добових витрат на відрядження.
Разом з тим слід зазначити, що механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов'язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях визначений Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590.
Пунктом 19 цього Порядку визначено, що Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка в такій черговості, зокрема відрядження працівників бюджетних установ входить до другої черги.
Отже, цим Порядком встановлено черговість здійснення платежів розпорядників бюджетних коштів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.
Виходячи з викладеного, оплата позивачу добових витрат на відрядження у розмірі 900,00 грн за платіжним дорученням від 02.09.2022 № 1836 здійснена казначейством України 16.09.2022.
Отже, відповідач вчинив всі дії задля здійснення своєчасного розрахунку при звільненні з позивачем.
Суд наголошує, що Національне антикорупційне бюро України виконало обов'язок щодо повного та остаточного розрахунку з позивачем при звільненні у строки, визначені ст.116 КЗпП України, шляхом подання до органу Казначейства відповідного платіжного доручення, тому діяло правомірно, а відтак підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, немає.
Також, суд зазначає, що позивач при розрахунку розміру середньоденного заробітку застосовує норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Водночас позивач проходив службу в Національному бюро на посаді особи начальницького складу (детектив).
Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" зазначено що виплата грошового забезпечення особам начальницького складу Національного бюро здійснюється в розмірах та на умовах, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" (далі - Закон) та іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, у порядку, затвердженому Директором зазначеного бюро.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, затверджений наказом Директора Національного бюро від 24.06.2021 № 87 (із змінами) (далі - Порядок).
Главою 5 розділу 1 Порядку визначено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли це про це не йдеться у спеціальному законі.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 826/9317/14.
Таким чином, при обчисленні розміру грошового забезпечення позивача за один календарний день слід застосовувати норми Порядку від 24.06.2021 № 87, які є спеціальними щодо порядку виплати грошового забезпечення особам начальницького складу Національного бюро.
Крім того, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, суд при розгляді справ щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має врахувати наступні критерії: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
У межах цієї справи позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43791,00 грн, обґрунтовуючи це тим, що Національне антикорупційне бюро несвоєчасно виконало обов'язок щодо остаточного розрахунку з ним при звільненні у частині виплати добових витрат на відрядження у розмірі 900,00 грн.
Таким чином, наведений позивачем розмір середнього заробітку у розмірі 43791,00 грн є неспівмірним та непропорційним розміру добових витрат на відрядження у розмірі 900,00 грн та його стягнення у такому розмірі буде суперечити принципам розумності, справедливості та пропорційності.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39751280) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 січня 2023 року.
Суддя Н.А. Полях