Справа № 127/1269/23
Провадження № 2/127/117/23
16 січня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Лукашенка Володимира Борисовича, про визнання заповіту недійсним, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Лукашенка Володимира Борисовича, про визнання заповіту недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Однак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме:
- позовна заява не містить місце проживання відповідача, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти;
- позовна заява не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України третьої особи, відомі номери засобів зв'язку та офіційної електронної адреси;
- позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини в позовній заяві, зокрема, щодо: родинних стосунків позивача з померлим, оскільки з позовом звернувся ОСОБА_1 , а сином померлого вказано ОСОБА_1 ; прийняття позивачем спадщини в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_3 ; складу спадкового майна; складання померлим заповіту на користь ОСОБА_2 та отримання нею свідоцтва про право на спадщину за заповітом; наміру іншого мешканця по АДРЕСА_1 придбати успадковану квартиру у ОСОБА_2 ;
- позовна заява не містить викладення обставин та зазначення доказів на їх підтвердження, що при складанні заповіту волевиявлення заповідача ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Також, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не сплачено судовий збір, при цьому позивач посилається на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, а саме визнання заповіту недійсним.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За змістом п. 1.2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1073 грн. 60 коп.
Отже, позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA318999980313181206000002856, Код кваліфікації доходів бюджету: 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області).
В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 керуючись ст. 139 ЦПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судові державні побори» просив звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Слід відзначити, що ст. 139 ЦПК України регламентує питання щодо витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Разом з тим, за змістом ч. 1, ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути майновий стан сторони, який має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, позивач не зазначає підставу (умову) для звільнити його від сплати судового збору.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 613/76/16-ц провадження № 61-21868св18) вказав, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати повинно бути обґрунтованим. Особа, яка його заявляє, зобов'язана навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
На підтвердження свого клопотання позивачем надано лише Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2022 року.
Звертаючись до суду з даним клопотанням, ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір на момент подання позову. Законом України «Про судовий збір» визначено, що особу може бути звільнено від сплати судового збору за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, позивачем не надано письмових доказів з приводу його доходів за попередній календарний рік - 2022 року.
Враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору на певний строк є правом, а не обов'язком суду, посилання у позові на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судові державні побори» без надання відповідних доказів, не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Крім того, в прохальній частині позовної заяви міститься прохання позивача про витребування ряду доказів, яке подане з порушенням ч. 3 ст. 177 ЦПК України.
Так, ч. 3 ст. 177 ЦПК України визначено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Вимоги до змісту клопотання про витребування доказів міститься в ст. 84 ЦПК України.
До того ж, у прохальній частині позовної заяви вбачається, що вона містить вимогу про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна по АДРЕСА_2 . У зв'язку з цим, звертаю увагу, що у відповідності до ст.ст. 149, 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідна заява учасника справи, до якої необхідно також долучити документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п. 1.4.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір з розрахунку 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 грн. 80 коп.
Отже, позивачу слід надати відповідну заяву та сплатити судовий збір в розмірі 536,80 грн. за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA318999980313181206000002856, Код кваліфікації доходів бюджету: 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області).
Разом з тим, дана позовна заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не додано до позовної заяви копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.
Положенням ч.1 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Крім того, позивачем не дотримано вимоги статті 95 ЦПК України, а саме не засвідчено належним чином документи додані до позовної заяви.
Частинами 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, дану заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Лукашенка Володимира Борисовича, про визнання заповіту недійсним - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків до 24.01.2023 року, але не більше ніж п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, про що повідомити позивача.
В разі невиконання вказаних недоліків, дана заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: