Справа № 127/30087/22
Провадження № 3/127/10031/22
"11" січня 2023 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Каленяк Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області матеріали, які надійшли з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №361990 від 21.12.2022 ОСОБА_1 , 20 грудня 2022 року о 23.28 год. в м. Вінниця, по вул. Галицького, 20, керував транспортним засобом BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка вимова, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння, в установленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки. Проводилась безперервна відеофіксація на бодікамери.
Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 свою вину не визнав, надав суду письмові заперечення. Додатково повідомив, що за кермом автомобіля не був, на момент спілкування з працівниками поліції, він перебував поза своїм транспортним засобом, який був припаркований та з вимкненим двигуном. Також, були відсутні ознаки того, що він перебував в стані сп'яніння або мав хоча б якісь ознаки сп'яніння. Ніяких ознак порушення координації рухів, нечіткої вимови, запаху алкоголю з порожнини рота, не проглядається, поведінка його була адекватною й такою, що відповідає обстановці. Доповнив, що відсутні будь-які докази, що він керував автомобілем саме у стані алкогольного сп'яніння. Також звернув увагу суду, що у якості доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, суду надано рапорт поліцейського від 21.12.2022. Однак, в розумінні правової позиції зазначеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року N 489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, суду пояснив, що згідно з пунктом 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд в закладі охорони здоров'я проводиться лише в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. Вказана норма дозволяє оптимізувати час на проведення огляду водіїв та убезпечує добросовісних водіїв від зловживань з боку працівників правоохоронного органу. Вказане в протоколі формулювання «…Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки» містить опис лише тієї обставини, що водій відмовився на місці зупинки (тобто перебуваючи на місці зупинки) від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а не саму обставину відмови. Таким чином, фабула інкримінованого адміністративного правопорушення відповідно до протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за «відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку» не конкретизована, тобто відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, чи відмова в проведенні такого огляду у медичній установі лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до пункту 22 Розділу III Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Вважає, що такі дії взагалі не утворюють складу адміністративного правопорушення, оскільки у разі дотримання встановленої процедури, «відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку» утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виключно, у разі відмови від проведення медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів та у медичній установі, про що повинно бути зазначено безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п.24 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування, зокрема, прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
За змістом ст. 9 КУпАП (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,- тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона даного правопорушення є керуванням транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктом даного правопорушення, передбаченого частиною 1 даної статті, є водії транспортних засобів.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до пункту 6 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за N 1413/27858, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Тобто, дана вимога Інструкції зобов'язує поліцейського перед початком та під час проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу забезпечити присутність двох свідків.
Внаслідок чого, обставини які відбуваються під час проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, зокрема, й отримання відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу має встановлюватись у присутності двох свідків.
Проте, в порушення вимог пункту 6 Розділу II Інструкції працівниками поліції не було залучено жодного свідка під час проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що є грубим порушенням Інструкції та як наслідок визнання недійсним відповідного висновку щодо відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП суду необхідно встановити два критерії: керування особою транспортним засобом та знаходження його в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або ж відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив з приводу того, що був за кермом транспортного засобу та керував ним.
Відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3.3 розділу 111 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03 лютого 2016 року №100, нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно; при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
П. 3.5. Розділу III Інструкції визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
На відеозаписі наданому працівниками поліції та оглянутого в судовому засіданні вбачається, що за кермом свого автомобіля ОСОБА_1 не перебував, оскільки відеозапис розпочинається в момент, коли ОСОБА_1 перебуває поза своїм транспортним засобом, який стоїть припаркований та з вимкненим двигуном, тобто факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначеним відеозаписом не підтверджується, а тому факти, викладені у протоколі не відповідають фактичним обставинам справи та не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а тому суд наданий відеозапис бере до уваги та враховує як доказ, що підтверджують свідчення ОСОБА_1 .
Інших доказів, які підтверджували обставини зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суду надано не було.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, суд звертає увагу на те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом даного правопорушення, оскільки станом на день розгляду справи в суду відсутні докази, які б підтверджували, те, що останній дійсно керував транспортним засобом. Крім того, дана обставина виключає наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що відсутність хоча б одного із елементів складу адміністративного правопорушення виключає наявність самого складу адміністративного правопорушення та в свою чергу настання адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо не доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях останнього, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 247, 276, 279, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: