Шаргородський районний суд
Вінницької області
16 січня 2023 року
м. Шаргород
Справа № 152/27/23
Провадження № 3/152/17/23
Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Соколовська Т.О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого в ДП «Жмеринський лісгосп. Ярошенське лісництво», одруженого, не є особою з інвалідністю, не є пенсіонером, особу встановлено по паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданому Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.12.2003, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,
- за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №324717 від 23.12.2022: «23.12.2022 о 21 годині 09 хв. в с.Пеньківка по вул. Миру водій керував транспортним засобом ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та проведення такого огляду в медичному закладі водій відмовився на місці зупинки т/з, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор №3, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що 23.12.2022 приблизно о 22 годині в с.Пеньківка Жмеринського району Вінницької області він, за кермом автомобіля ВАЗ 2121 державний номерний знак НОМЕР_3 їхав додому, при цьому підвозив пасажира, який був на святкуванні дня народження і вживав алкогольні напої. По дорозі його зупинили працівники поліції, запропонували надати на перевірку документи і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що він відмовився, оскільки поспішав, бо вдома була сама восьмирічна дитина. Продути алкотестер на місці зупинки транспортного засобу йому працівники поліції не пропонували, протокол про адміністративне правопорушення при ньому не складали, права і обов'язки не роз'яснювали.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи вважаю, що провадження в даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду…, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Відповідно до вимог п.п.2.5, 2.9 ПДР України (в редакції постанови КМУ № 161 від 22.03.2017) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п. п.2.5, 2.9 ПДР України (в редакції постанови КМУ № 161 від 22.03.2017), згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Установленим порядком проходження медичного огляду є визначена у ст.266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і п.п.3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду визначається Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 ( далі - Порядок).
Відповідно до п.6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно п.п.2,6,7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.п. 8,12 розділу 2 вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395).
У якості доказів підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №324717 від 23.12.2022 (а.с.1), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.12.2022 (а.с.2), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.12.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від обстеження на стан сп'яніння у медичному закладі відмовився (а.с.3), відеозапис фіксування адміністративного правопорушення на електронному носієві - оптичному диску, який містить один файл.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Drager» на місці зупинки транспортного засобу, однак, в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження цих обставин.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Долучений до матеріалів справи диск із відеозаписом з боді камери інспектора поліції з відеофіксацією вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення оглянутий судом, але не може бути використаний як доказ вчинення останнім адміністративного правопорушення, оскільки дані зафіксовані на ньому суперечать обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема фіксація пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Drager», на який наявне посилання у протоколі, відсутня.
Також у відеозаписі, доданому до матеріалів справи наявний запис спілкування поліцейських із водієм лише протягом чотирьох хвилин, а між часом вчинення адміністративного правопорушення та видачею направлення на огляд на стан сп'яніння різниця в одну хвилину, що свідчить про те, що працівником поліції були порушені вимоги Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100, а саме: пп. «Б», п.1.3 розділу 1 Інструкції, згідно якого випадки застосування такого превентивного заходу: «Нагрудна відеокамера (відео-реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, при перевірці документів та ін. Поза тим, згідно з п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100, після активації нагрудної відеокамери відео-реєстратора, все спілкування повинно бути записане безперервно, що також суперечить відеозапису, доданому до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять відомостей про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення: номера та серії відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. Після перегляду відео файлу встановлено, що відеозапис по часу починається о 22 год. 09 хв. 46 сек., закінчується о 22 год. 14 хв.04 сек., містить дані про зупинку транспортного засобу та пропозицію працівника поліції надати для перевірки документи та пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 заявив, що відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. При цьому складання протоколу та його оголошення не зафіксовано. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 23.12.2022 о 21 год. 09 хв., протокол складено о 21 год. 15 хв., тобто через шість хвилин після зупинки транспортного засобу, а відеофіксація відбувалася з 22 год. 09 хв. 46 сек. до 22 год. 14 хв. 04 сек., що дає підстави для висновку, що дані відеозаписів не відповідають даним змісту протоколу і їх не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Також сумнівним є факт відмови від проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів з огляду на те, що працівники поліції не мали у розпорядженні таких засобів, що підтверджується оглянутим судом відеозаписом з місця події.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, всупереч вимогам ч.1 ст.265-1, ч.1 ст.266 КУпАП не відсторонили його від керування транспортним засобом.
Крім того, за долученим до матеріалів справи відеодоказом судом встановлено, що працівники поліції не роз'яснювали ОСОБА_1 права відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, чим порушили норми КУпАП та порушили його право на захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.39 Постанови ВС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом вищезазначених вимог закону висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наявні істотні порушення при фіксуванні адміністративного правопорушення та складанні за його результатами протоколу про адміністративне правопорушення, суд визнає протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 324717 та додані до нього матеріали недопустимими доказами, позаяк вони отриманні з істотним порушенням вимог КУпАП.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, при цьому судом використані всі можливі заходи для встановлення істини по справі, отже провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст.7, 9, 245, п.1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 266, 280, 283, 284, 287, 289, ч.2 ст.294 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Скаргу щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Суддя: Т.О. Соколовська