Єдиний унікальний номер справи 185/1337/17
1-кп/185/94/23
13 січня 2023 року. м. Павлоград.
Колегія Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
під час судового засідання кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 152, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021040370000115 від 03.02.2021 року,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 152, п.2 ч.2 ст. 115 КК України.
Прокурор просить суд продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як на даний час є ризики предбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник заперечували щодо клопотання прокурора.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 22.01.2023.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, та які на даний час не відпали, а саме: може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, один з яких відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким насильницьким злочином протии життя та здоров'я особи, наслідками учинення якого є смерть малолітньої дитини, судове слідство ведеться. Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, не працює, не одружений, тимчасово мешкав у гуртожитку, а відтак не має міцних соціальних зв'язків. Місце його перебування після вчинення злочинів встановлювалося працівниками поліції.
Покарання за вчинення злочину, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено у тому числі і у виді довічного позбавлення волі.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, суд вважає за можливе не визначати заставу.
За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб.
Керуючись ст. 331, 369 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 152, п.2 ч.2 ст. 115 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти днів, а саме до 12 березня 2023 року.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3