Справа № 604/1162/22
Провадження № 2/604/74/23
про залишення позовної заяви без руху
02 січня 2023 року смт.Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , адреса проживання: с. Дорофіївка Тернопільського району Тернопільської області, до Підволочиської територіальної громади (Підволочиської селищної ради), юридична адреса: вул. Б. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно -,
Позивач ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Підволочиської територіальної громади (Підволочиської селищної ради) Тернопільської області, про визнання за позивачем в порядку спадкування за заповітом права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує належність спадкового майна спадкодавцеві.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Вивчивши подану позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, з наступних підстав.
Позовна заява подана до суду та підписана представником позивача Крайнюкової Т.П.- в.о. завідувача сектору «Підволочиське бюро правової допомоги» Стефурою Л.М., при цьому до позову на підтвердження повноважень представника додано копію довіреності, посвідченої директором Тернопільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі ч.2 ст.62 ЦПК України, ч.3 ст.245 ЦК України, ст.59 КАС України ОСОБА_3 та копію наказу №185-в/п від 14 вересня 2022 року Тернопільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «про уповноваження працівника Тернопільського місцевого центру на надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » - ОСОБА_2 на надання правової допомоги ОСОБА_1 відповідно до п.5 ч.1 ст.17, п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про безоплатну правову допомогу ».
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною сьомою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
30.09.2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року.
У статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
У цивільному судочинстві представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 62 ЦПК України визначено документи, що підтверджують повноваження представників у цивільному судочинстві.
У відповідності з ч. 2 ст. 60 ЦПК України лише під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, ;) справ незначної складності, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані з встановленням чи оспорюванням батьківства (маетринства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) окреме провадження.
Враховуючи те, що положення ст. 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом п. 1 ч. 6 цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета.
Звертаючись до суду з позовом від імені ОСОБА_1 , її представник за довіреністю ОСОБА_2 просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Разом з тим, дана справа не належить до категорії малозначних на підставі ст. 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене, представником позивача в суді у даній справі може бути лише адвокат і саме адвокат, як представник позивача, вправі підписувати від імені свого довірителя позовну заяву.
При цьому з доданих до позовної заяви документів вбачається, що позовна заява у справі, яка не є малозначною, підписана представником за довіреністю.
Приписами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Частинами 1 та 2 ст. 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
По своїй суті підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень із представництва, яке має здійснюватися адвокатами.
За відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину. Така правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2018 року у справі № 910/15163/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 711/1666/21, від 13 вересня 2021 року у справі № 334/7632/20, від 13 вересня 2021 року у справі № 334/7632/20, яка підлягає застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
На підтвердження повноважень Стефури Л.М. на представництво інтересів позивача до матеріалів позовної заяви додано копію довіреності. Однак зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що повноваження з представництва позивачем надані Стефурі Л. М., як адвокату, зокрема, не надано доказів на підтвердження відомостей, що особа, яка підписала позовну заяву, має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Зі змісту ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
У разі, якщо адвокат надає безоплатну вторинну правову допомогу, відповідно до положень ч. 3 ст. 21 Закону України«Про безоплатну правову допомогу» його повноваження підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 долучила до матеріалів справи довіреність для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 від 19 вересня 2022 року та копію наказу про уповноваження ОСОБА_2 для надання безоплатної вторинної правової допомоги, наданих Тернопільським місцевим центром з надання безоплатної вторинно правової допомоги.
Однак, зі змісту зазначених документів не вбачається, що повноваження з представництва позивачем надані ОСОБА_2 , як адвокату.
Згідно ст.15 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом - ч.1 ст.21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Згідно ч.3 ст.21 закону Повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства.
Разом з тим, як вбачається ч.4, 5 ст.21 Закону - для здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в суді у спорах, що виникають з трудових відносин, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або для складання документів процесуального характеру Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги може уповноважити свого працівника. Повноваження працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги як представника суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу підтверджуються наказом Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, рішення у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001).
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху для надання суду доказів на підтвердження відомостей, що особа, яка підписала позовну заяву, має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно дост.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , адреса проживання: с. Дорофіївка Тернопільськогорайону Тернопільської області, до Підволочиської територіальної громади (Підволочиської селищної ради), юридична адреса: вул. Б. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.
У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя-підпис
згідно з оригіналом:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б.Сташків