Справа № 953/56/23
н/п 1-кс/953/335/23
"12" січня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 22022220000002833 від 10.09.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України, -
встановив:
11.01.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про накладення у кримінальному провадженні № 22022220000002833 від 10.09.2022 арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 ; 1/3 квартири двокімнатної, загальною площею 61,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 , шляхом заборони її відчуження, розпорядження та користування.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000002833 від 10.09.2022 за підозрою громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
03.01.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме в тому, що з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , перебуваючи на зібранні трудових колективів у м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, в період часу не пізніше середини липня 2022 (точний час не встановлено), надав свою добровільну згоду на його призначення на посаду Директора КП Балаклійського РАД з метою провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави- агресора. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, під час перебування у вказаному місці, в період часу з середини липня по кінець серпня 2022, будучи директором Балаклійського РАД, діючи за завданням вказаного представника окупаційної влади держави-агресора, ОСОБА_4 організував проведення на території м. Балаклія наступних робіт, а саме: ремонт доріг, заправка техніки підприємства та техніки інших комунальних підприємств (згідно розпоряджень представника окупаційної влади), облаштування блокпосту на автомобільній дорозі «Харків-Змїїв-Балаклія-Гороховатка».
Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна. Відповідно до інформаційних довідок з державних реєстрів, у тому числі Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, а також наданої ГУ Держгеокадастру в Харківській області, РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області інформації, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить: квартира, АДРЕСА_3 , (колЛІб-А), квартира АДРЕСА_4 ; 1/3 квартири двокімнатної, загальною площею 61,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 .
Пунктом 3 частини 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
В межах вказаного кримінального провадження 03.01.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, відповідальність за вчинення якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Таким чином, прокурор просить накласти арешт на вказане майно в клопотанні майно.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглядати клопотання без її участі, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не викликався.
Неприбуття в судове засідання прокурора, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002833 від 10.09.2022, за підозрою громадянина ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до інформаційних довідок з державних реєстрів, у тому числі Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, а також наданої ГУ Держгеокадастру в Харківській області, РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області інформації, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить: квартира, АДРЕСА_3 , (колЛІб-А), квартира АДРЕСА_4 ; 1/3 квартири двокімнатної, загальною площею 61,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Тому, вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- 1/3 квартири двокімнатної, загальною площею 61,0 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 ; шляхом заборони відчуження та розпорядження ними - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Слідчий суддя ОСОБА_1