Справа№ 953/6508/22
н/п 3/953/95/23
"11" січня 2023 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Садовський К.С., за участі адвоката Дмитрієва Ф.І., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , іпн не встановлено,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
15 листопада 2022 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 22.10.2022 р. серії ААД № 224057 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Дмитрієв Ф.І., який здійснює захист ОСОБА_1 повідомив суду, що 22.10.2022 р. о 09-55 год. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Mazda-3, д.н.з. НОМЕР_1 , а лише знаходився поряд з ним, коли до нього підійшли працівника патрульної поліції. Він з початку намагався пояснити працівникам поліції, що автомобіль був припаркований, а він лише хотів забрати з багажника свої речі, але останні не звернули на це уваги. В подальшому ОСОБА_1 ніяких пояснень не надавав та від проходження огляду відмовився. При цьому відеофіксація процедури оформлення матеріалу патрульними поліцейськими на нагрудні відеокамери не здійснювались і свідки не залучались.
Суд, вислухавши пояснення адвоката Дмитрієва Ф.І., дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з наступних підстав.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 224057 від 22.10.2022 р.: «22.10.2022 року, о 09-55 год. в м. Харкові, на вул. Тюрінська, в районі будинку 111-А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda-3, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і за допомогою приладу Drager Alcotest відмовився».
Особа, яка склала протокол, вважає, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно установити наявність двох обставин, а саме: 1) що особа керувала транспортним засобом; 2) ця особа знаходилась в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення натранспорті» від 23.12.2005 №14, відповідальність за ст.130КУпАП, зокрема, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вказана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі №404/4467/16-авід 20.02.2019.
В судовому засіданні було оглянуто відеозапис, наданий до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається лише факт знаходження ОСОБА_1 біля автомобіля з зачиненими дверима, який припаркований на узбіччі.
Доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735),Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року (далі - Інструкція №1025).
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Ця норма не відповідає на питання які саме технічні засоби відеозапису може застосовувати поліцейській, тому ця норма є бланкетною (відсилочною), вона не встановлює правила поведінки, а має відсильний характер до іншого нормативного матеріалу, а саме до Конституції та інших законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадови особи повинні діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією і законами.
У розділі І п. 1 Інструкції № 1026 зазначено, що ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Інструкція містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
Одним з пристроїв, призначеним для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського є портативний відеореєстратор.
Відповідно до розділу VII Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2022 під час оформлення адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП відеофіксація відповідно до вимог Інструкції № 1026 за допомогою нагрудних відеореєстраторов, працівниками управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції не велась.
Таким чином, надані Управлінням патрульної поліції відеозаписи із невідомого пристрою інспектора (або іншої особи) не можуть бути допустимими доказами у справі. При цьому, інспектор не був позбавлений можливості зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної відеокамери, однак такою можливістю не скористався. Також інспектор не скористався процесуальною вимогою передбаченою ч. 2 ст. 266 КУпАП, що дозволяє долучати до процесуальних дій огляду водія свідків.
Наявність відеозапису в матеріалах справи дозволяє зробити висновок, у тому числі щодо неналежності зазначеної в доказі інформації. Відеозапис не містить ані системної дати запису, ані системного часу запису, ані відповідних координат, ані даних технічного пристрою за допомогою якого здійснювався відеозапис.
Також при здійсненні відеофіксації на невстановлений пристрій патрульними поліцейськими не було дотримано вимоги щодо безперервності відеофіксації, що вбачається зі змісту самого відеозапису, оскільки фіксація самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не відбулась та двічі запис переривався.
Інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП матеріали справи не містять.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України, та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог частини 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту 2 статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже стаття 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення є необхідним застосування положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення,оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі, що 22.10.2022 р. о 09-55 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda-3, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в діях останнього складу даного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, 8, 13, 16, 401,245, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя - К.С.Садовський